"Динамо". Ваши ожидания - ваши проблемы

Динамо вкотре не вийшло в груповий раунд Ліги чемпіонів. Вдруге поспіль. Втім, три роки тому кияни потрапляли в групу напряму. А в останнє долали плей-оф о 2012-му – тоді за дикої напруги пройшли Боруссію з Менхенгладбаха. Це була команда капітана Гусєва, Ярмоленка, Велозу, Хачеріді і Брауна Ідейє, а тренував її Юрій Сьомін…

Згадали? А тепер порівняйте з нинішньою командою. Трохи відрізняється кадровий ресурс, правда ж? В принципі, нинішній результат Динамо – ніщо інше, ніж прояв стабільності. Команді стабільно важко претендувати на гру в найпрестижнішому турнірі Європи. Затерта і не надто приємна фраза про очікування і проблеми, як би не було прикро, підходить у цій ситуації найкраще. Вам соромно за гру Динамо? А за те, що Україна досі не в НАТО, вам не соромно? Є сліпа віра, але так само є і гірка реальність.

Знаєте, якраз напередодні гри Динамо-Аякс перечитував дуже сильний пасаж з автобіографіїї Денніса Бергкампа:

За кожним ударом має бути думка. Це було в мене з дитинства: в моєму тілі та в моїй свідомості. Коли я бив м’яч у стіну, я намагався влучити в конкретну цеглину або контролювати м’яч певним чином. Я не захоплювався саме м’ячем, я був заінтригований тим, як він рухається, як він крутиться і що можна зробити з підкрученим м’ячем.

Приділіть пару хвилин – почитайте. Тут йдеться про щось дуже важливе в футболі. Про те, як перемогти великі гроші, божевільну нехлюйську геніальність, або таку модну зараз фітоняшну ідеальність. Треба спробувати випередити час, вдивлятися деталі, зрозуміти, як Земля крутиться, а м’яч рухається.

Перед очима ще один приклад великого футболіста. Зінедін Зідан. Подивіться на нього – якби ви про нього нічого не знали і побачили на пляжі без м’яча, ви би зрозуміли, що це футболіст? На перший погляд, кострубатий і не надто атлетичний. Але він був найкращим серед найкращих. Колись дивився документалку про ЗіЗу: він спробував понабивати від поперечки. Думаєте, все одразу вийшло? Ні, це дуже складно. Але Зідан (Зідан!!) не зупинився, поки після десятків спроб не виконав завдання. А ще він показував, як тренує прийом м’яча. Ні, не м’якість, не миттєву зупинку. Він награвав десятки варіантів рухів, щоби одним дотиком залишити позаду захисника і в потрібному для себе руслі продовжити атаку. Тренував різноманітну технічну базу, щоби на полі постійно бути на крок (чи на кілька кроків) попереду суперника.

Ще один приклад. Вже не футбольний. Кобі Браянт. Баскетболіст – легенда. Але чи найталановитіший? Зовсім, ні. Найфанатичніший! Кобі міг тренуватися вночі і викликати з ліжка свого фізіотерапевта для того, щоби о четвертій ночі провести потужний воркаут. І той їхав, бо щиро захоплювався цим божевіллям. Але навіть після виснажливого тренування Кобі не зупинявся і робив ще кілька тисяч кидків. Коли Браянт після чергової гри сідав у літак, він не засинав і не дивився «Американський пиріг». Він брав планшет із заздалегідь заготовленими для нього нарізками гри майбутнього суперника і уважно вивчав прогалини в їхньому захисті. Здавалося, навіщо? В Регулярному чемпіонаті НБА більше 80 матчів, кожного опонента знаєш, як свої 5 пальців. Але Браянт бачив сенс. Знаходив деталі…

Для чого весь цей довжелезний ліричний відступ?! Все просто, друзі. Для того, щоб нинішньому Динамо перемогти нинішній Аякс треба буде фанатиком, переважити суперника у чомусь глобальному: чи запропонувати такий темп, що їх знищить (як збірна Лобановського Італії 30 років тому), чи підготувати кілька несподіваних тактичних засідок і створити команду-монстра із максимально неприємним стилем гри (як збірна Рехагеля якісь 14 років тому), або будь що інше, нове і незвичне… І навіть тоді в тебе не буде ніяких гарантій. Просто хотіти додати грі агресивності – дуже мало, запалити очі – не достатньо, вмерти на полі – не практично.

Цей Аякс має в групі Лізі Чемпіонів спокійно претендувати на 3 місце і на коні виходити в Лігу Європи. Або навіть за сприятливих обставин – поборотися за плей-оф. Цей рівень – нині недосяжний для цього Динамо. Наша команда банально просто слабша кадрово. І цього факту не цурається навіть Олександр Хацкевич. От спробуйте поміркувати, хто би зі старту Динамо міг би зараз бути корисним Аяксу? Циганков, Вербич, може Бурда після продажу Де Лігта. Бойко? Так, можливо. Але тут амстердамцям краще підстрахуватися і попередньо приготувати еліксир з отрути празьких ос.

Динамівцям не слід ображатися на факти. І Шепєлєв, і Буяльський, і навіть Сидорчук (не забувайте про його травму, довге відновлення і подумайте, чи легко так швидко відновити головний свій козир – високу мобільність) – хороші хлопці і перспективні футболісти. Головне, аби вони не стали вічноперспективними.

Ця команда має не такий вже й маленький потенціал. Зовсім, навпаки. І чесно, хотілося щоби зараз, коли Ліга Чемпіонів залишилися в маревах, дали би ще більше шансів Супрязі і Русину, і не ганялися за міфічним Ньянгом.

А говорити про смерть на футбольному полі – вже не модно. Не треба вмирати за результат. Живи, Вітю Циганков! Будь ласка, ЖИВИ за гру. Вище голову, постеж за підкруткою м’яча, здивуй нас.

Ти можеш стати нашим Бергкампом. А може й ще краще – якогось нового Бергкампа колись називатимуть їхнім Циганковим. Живи, грай, дивуй! Наблизь наші очікування до реальності. Щоби більше без проблем…

Автор Олександр Золотогорський