Шовковский, Тимощук, Русол о матче с Италией

Анатолій Тимощук:

- Ми контролювали гру і обрали правильну тактику, не дати італійцям вільно розігрувати м'яч у центрі поля. Якби грецький суддя ще уважніше судив, а не тільки в наш бік, то було б легше організовувати атаки. А так у першому таймі було враження, що кожний дотик до італійця сприймався арбітром як грубий фол! Проте і за такої гри у чемпіонів світу не було шансів, один небезпечний удар, проте і у нас Гусєв бив збоку впритул, тож гра була рівною. Просто у команд були різні тактики, різні завдання на матч, ми грали навмисно другим номером, віддали ініціативу. А після перерви навіть почали загрожувати воротам Буффона. Важливо було не пропустити, однак не пощастило.

- А чому ж так сталося, як і у всіх попередніх матчах з грандами: ми пропускаємо, і команда сиплеться.

- Ні, цього разу не так, не можна порівнювати збірну і клуби! У збірній не було паніки, Ми пропустили необов'язковий гол після помилки у виборі позиції центральних оборонців, проте могли і самі забити до і після цього.

- Ти мав нагоду забити після виконання штрафного.

- Так, я знайшов, куди пробити, проте забити Буффону завжди складно. Він навіть коли помиляється, відбиває все одно не вперед, а максимально вбік, зряче. Якби тоді він не бачив початок мого удару, можливо щось було би. А так він зреагував, набагато небезпечніше пробивав Каліна, всі чекали знову сильного удару від мене, а він закрутив, проте Буффон знову на висоті. Втім, немає таких голкіперів, котрих не можна пробити, подивимося, чи вистоїть він у Києві.

Андрій Русол:

- Ви до мене підходите, тільки коли щось неприємне трапляється.

- Однак пенальті став переламним у грі? Чому ти затримав Тоні?

- А що було робити? Він рвонув уперед, я початку передачі не бачив, а коли на Тоні зреагував, він був на корпус ближче до воріт. Якщо відпускати, то це гол, я тримав його, проте він так упав, що не призначити пенальті не можна.

- Фол, принаймні з трибуни, був стовідсотковий. Ви передавали Тоні з рук у руки за ситуацією, чи тримали його по черзі?

- Ні, хто ближчий, я чи Шершун, той з ним і грав. Шершун високий, він мав боротися з Тоні зрештою і на другому поверсі. Щось вийшло, щось ні. Ми не дали, принаймні, їм забити з гри. Якби не пенальті, то невідомо, чи взагалі забили би.

- Однак другий гол був з гри, і там ви саме дали забити!

- Там далася взнаки втома. Команда перевела гру на чужу половину поля, ми з Богданом висунулися дещо вперед, і не змогли перелаштуватися під час діагонального пасу врозріз. Шкода, адже 70 хвилин ми ці передачі прораховували.

Олександр Шовковський:

- Ти показав, що виходиш з кризи, попри пропущені голи. Твоєї вини немає в них?

- Вина є завжди, коли тобі влітає у ворота м'яч! Оддо забивав "ложечкою", це складний удар, однак якщо його бездоганно виконати, то взяти майже нереально. Я вгадував напрямок, а не реагував на м'яч, отже був у мертвій зоні, навіть якби стрибав у протилежний кут. А кризи у мене не було. Криза не у спортивній формі, криза завжди в голові. Коли на тебе валиться така лавина критики, то важко адекватно реагувати і продовжувати холоднокровно грати на тому таки рівні.

- Однак є факти: ти вперше за декілька матчів вдало виходив із воріт, ну а двічі на лінії просто врятував команду.

- Я не врятував тоді, коли було потрібно. У мене була думка вийти назустріч Тоні в епізоді, коли Італія забивала другий гол. Проте дистанція була завеликою, і він міг перекинути мене. Я вирішив реагувати на лінії, проте удар Луки був бездоганний. Він, мабуть, найкращій у їхній команді, футболіст екстра-класу.