Леся ЦУРЕНКО: "Моя мечта – попасть на домашний матч "Динамо"

Тенісистка Леся Цуренко – друга ракетка України, яка входить до еліти світового жіночого тенісу, щороку здобуває призи на великих міжнародних змаганнях. Як виявилося, Леся не байдужа до футболу, тому з радістю погодилася на розмову про «Динамо», якому щиро симпатизує.

- Лесю, ви вже неодноразово казали, що вважаєте себе киянкою, адже багато років живете в столиці. Для багатьох її мешканців, а особливо для чоловіків, «Динамо» є однією з асоціацій, які першими спадають на думку при згадці міста, навіть якщо ці люди не цікавляться футболом. Які три головні асоціації з Києвом у вас?

- Для мене це передусім архітектурні пам’ятки: Печерська лавра, монумент «Батьківщина-Мати», вулиця Хрещатик. А також кулінарні вироби: котлета по-київськи та «Київський торт». Проте згодна, що для багатьох киян «Динамо», справді, є одним із головних символів міста. Команду в Києві знають усі. І більшість місцевих, як я можу судити, уболівають саме за «Динамо».

- Як сталося, що ви ніколи не були на матчі «Динамо», живучи тут стільки років? Можливо, спробуєте якось завітати до нас на стадіон?

- Так, це одна з моїх мрій – потрапити на домашній матч «Динамо»! Поки ніяк не вдається через графік турнірів та підготовки до них. Але спробую прийти на гру навесні, коли буде тепліше.

- На матчі не ходили, але ж, коли чуєте, що «Динамо» перемогло «Шахтаря», радієте за київську команду?

- Звичайно! У цьому багаторічному й принциповому протистоянні я точно за «Динамо». Дивно було б не радіти за команду свого міста.

- Вам самій колись доводилося грати у футбол? Можливо, у дитинстві?

- Авжеж! У дитинстві доводилося. Найчастіше грала саме з хлопцями – і, скажу відверто, це не найщасливіші спогади мого дитинства. Я часто отримувала по ногах. До того ж мене ставили на ворота, щоб я не боялася м’яча. Утім, це подіяло – боятися перестала. І взагалі, з часом почала ставитися до футболу вже значно краще.

- Як думаєте, що важче – футбол чи теніс?

- Думаю, що не варто порівнювати командний та індивідуальний види спорту. У командних видах спорту є постійна підтримка партнерів. У тенісі все інакше: тільки ти й суперник. Але у футболі, як мені здається, тактично просто величезна варіативність: як зіграти тут, як зіграти там, як діяти проти цього футболіста, а як – проти цього. У тенісі тактика теж важлива, але все ж підготуватися до одного суперника завжди легше. Переконана, що кожен вид спорту – неймовірно важка праця.

- Як людина зі спорту, скажіть, чому, на ваш погляд, так мало серйозних змагань із тенісу відбувається в Україні в порівнянні з футболом? Тут і Євро-2012

Україна приймала, і фінал Ліги чемпіонів проходив у Києві. Що потрібно тенісу в Україні, щоб проводити хороші турніри?

- Потрібне фінансування тенісу. Футбол у нас – найбільш популярний спорт! Дуже багато людей дивляться футбол, самі грають у нього. Тож і спонсорів він цікавить більше, і держава виділяє більше грошей. Проте, я сподіваюся, що на теніс буде виділятися більше коштів, адже в нас останнім часом дуже багато дітей стали займатися тенісом, і серед них є талановиті гравці.

- У футболі найталановитіші гравці – Роналду, Ібрагімовіч або Неймар – самі є інструментом привертання уваги та грошей до футболу. Вони приділяють дуже багато часу своїй зовнішності, намагаються виділитися зачісками, прикрасами, татуюваннями. В українському футболі таких хлопців мало. А як із цим у тенісі?

- У будь-якому спорті є такі гравці, які намагаються виділитися. Деякі – не лише зачісками та татуюванням, але й поведінкою. Наприклад, у тенісі є Нік Кіріос, який часто поводиться дуже розкуто. Інколи навіть епатажно. Він спілкується з глядачами, з рефері. За ним завжди цікаво спостерігати. Утім, у тенісі така поведінка – рідкість. У нашому спорті більшість хлопців стримані. Це вважається нормою.

- Кого з гравців «Динамо» – колишніх або чинних – ви згадуєте першими? Чи симпатичні вони, на ваш погляд?

- Можу згадати, наприклад, Олександра Шовковського та Андрія Ярмоленка. Звичайно, це дуже різні типажі чоловіків за своєю зовнішністю, проте я б назвала обох досить харизматичними. Вони гарно виглядають і вміють себе подати.

- Чи знаєте ви приклади, коли відомі футболісти приходили на теніс? Наприклад, у Парижі або в Лондоні?

- Так, на турнірах Великого Шолому це звична річ. Іспанські футболісти дуже люблять ходити на турнір у Мадриді. Неодноразово там бував Кріштіану Роналду, який грав за «Реал». Але на «Шоломах» – найчастіше. На «Вімблдон» футболісти дуже часто приходять. Знаю, що Девід Бекхем намагається не пропускати змагання жодного року.

- Знаємо, що свого часу ви відвідували клубну базу «Динамо» за сприяння Сергія Реброва. Розкажіть, що ви там робили.

- Так, це було декілька років тому. Я тоді лікувалася після травми. Справді, потрапила туди саме завдяки Сергію Реброву – і мені там дуже допомогли. Випала нагода зануритися в класну атмосферу. Було неймовірно цікаво спостерігати за роботою саме команди. Хоч я також спортсменка, але все ж таки теніс – індивідуальний вид спорту. Працювати поруч із провідними футболістами України було для мене дуже цікавим досвідом.

- Із Сергієм Ребровим поспілкувалися? Яке враження він на вас справив?

- Звісно! Він мені здався дуже позитивною людиною. Сподобалася його впевненість у собі. Думаю, щоб керувати таким клубом і такою кількістю сильних футболістів із різною ментальністю, просто необхідно мати міцний характер. Хоча в неформальній розмові він досить веселий. Повторюся, дуже вдячна йому за допомогу.

- До речі, ви також якось готувалися до вищезгаданого «Вімблдону» на базі «Челсі». Бачили там футболістів лондонського клубу?

- Так, річ у тім, що офіційний готель «Вімблдону» знаходиться саме на стадіоні «Челсі» – на «Стемфорд Бридж». Тож я займалася в тренажерному залі клубу – і мені дуже сподобалося. І сам стадіон гарний та затишний! Проте з гравцями «Челсі» познайомитися не вдалося. Можливо, уже наступного разу…

Максим Гайовий