16 декабря 2018 12:34
7

Виталий МИКОЛЕНКО: "Обидно, что на "Шахтер" в Киеве пришло 30 тысяч человек, а нас на следующий день - только 11"

Для 19-річного оборонця "Динамо" Віталія Миколенка рік, що минає - особливий. Омолодження складу, травма Йосипа Піваріча - обставини слалися так, що юних вихованець клубної академії отримав шанс зіграти в основі і шансом скористався ідеально. Станом на кінець року Віталій став повноцінним гравцем основи.

Через добу після останнього для "Динамо" в 2018 році матчу проти чеського "Яблонця" Миколенко відповів на запитання Ukrball.


- Враження від пройденого шляху двоякі, - каже Віталій. - З одного боку, приємно, що тренери мені довіряють. З іншого ж хотілося б, щоб відрив від "Шахтаря" у чемпіонаті України був трохи менший. Зрештою, катастрофи немає. Сім очок відіграти реально. Попереду 14 матчів. Достатньо двічі перемогти "Шахтар" в очних протистояннях і від розриву не залишиться й сліду. Зрозуміло, що зробити це складно. Але реально.


- Тим паче, що в усіх трьох поєдинках першої частини сезону кияни донеччанам за грою не потупалися. І то м'яко кажучи.

- Це й додає оптимізму. Погано тільки, що впродовж усієї дистанції ми були у порівнянні з "Шахтарем" не такими стабільними. Загубили надто багато очок у тих матчах, де мали брати максимум. "Шахтар" навпаки виривав очки на заключних секундах зустрічей з нами, з "Олімпіком". Ці дрібниці зробили різницю. Може, це фарт.

У нас все навпаки. Взяти мій перший матч у цьому сезоні проти "Чорноморця". Мали велику перевагу, створювали моменти. Але забили лише раз. Одесити весь матч сиділи у власному штрафному майданчику вдесятьох, однак наприкінці забили після кутового. Було смішно, коли їхній тренер за підсумками гри говорив, що його команда грала в атакувальний футбол. Втім, нам від того нелегше.


- Наскільки важким для вас вийшло входження у ритм дорослого футболу?

- Було трохи важко, але найперше тому, що літньої підготовки з командою я не проходив, бо був з юнацькою збірною на чемпіонаті Європи. Втягуватися, адаптовуватися довелося уже в ході чемпіонату. В заключних матчах трохи накопичилася втома. То не дивно, адже грав майже без замін. Однак нічого страшного, виснаженим не почувався, при потребі грав би ще.


- Знаєте, на котрого з динамівських крайніх оборонцяв треба бути схожам, щоб завоювати авторитет фанатів "Динамо"?

- На Олега Романовича? Я ж стараюся. Тим паче, що Лужний поряд, постійно підказує.


- А під номером іншого динамівського тренера ви зараз виступаєте.

- Так, знаю, що Максим Шацьких був 16-м. Він був класним нападником. Дивився фрагменти за матчів за його участю в складі "Динамо". Зауважив, що Максим Олександрович коли виходив сам на сам з воротарем, зазвичай підсікав м'яч. І зазвичай забивав.


- А вживу чи бодай у прямій трансляції ви його матчів не бачили?

- Малий ще був. Перший свій матч за участю "Динамо" наживо відвідав, коли мені було десять років. Наша команда тоді з португальською "Браґою" в Лізі Європи грала. З тієї гри запам'яталося найперше вилучення Андрія Шевченка.


- "Динамо" було для вас улюбленою командою з дитинства чи у шкільні роки мали інші смаки?

- Ні, "Динамо" для мене завжди було на першому місці. Мабуть, тому, що народився у Черкасах, це поряд з Києвом. Ось і вболівав за тих, хто найближчий географічно. Власне, я ж не дарма ще з ранніх років впрошував батьків, щоб віддали мене саме в динамівську школу.


"Динамо" - клуб з великою історією і дуже сподіваюся, що зможу зробити свій вклад у нові серйозні перемоги. Сподіваюся, вони прийдуть уже найближчим часом. Взагалі, хотів би привітати наших вболівальників з Новим роком, побажати всім нам перемог. І терпіння. А ще хотілося б, щоб з весни на наші матчі приходило більше людей. Ми зробимо все від нас належне, щоб люди хотіли приходити на стадіон. Але й без підтримки вболівальників грати важко. Зізнаюся, було дуже прикро й образливо від розуміння, що на "Шахтарі" з "Ліоном" середу було понад 30 тисяч людей, а наш поєдинок відвідали 11 тисяч. Звичайно, ми теж винні, що так відбувається, але хотілося б також, щоб люди демонстрували свою любов до "Динамо" не тільки на словах.

Виталий, на правах старшего хочу Вам дать несколько подсказок по жизни (я старше Вас в три раза):
1. Футбол начинается с головы.
2. Человек, который задает себе вопрос почему 11, а не 30 - еще со своей головой не дружит.
3. У Вас есть все шансы стать хорошим игроком, начинайте "головой" переосмысливать все, что происходит вокруг Вас.
4. Антипример - Беседин. Журналист спрашивает: "Вы симулируете на поле"? Ответ: " А, что в этом такого, все так делают". На этом футболисте можно поставить крест.
На стадіон приходять, навіть при умові, коли у команди спад, маючи надію. Маленький світлий промінчик за останні роки - час Реброва (ну, ще Сьоміна трохи). А так починаючи з 2000-х - це просто капєц. Чимало було причин для вболівальників бажати програшу команди в надії, що поміняють тренера? Куди ще може бути гірше?!
Тож почуття суму та образим у вболівальників набагато глибше.
Треба так грати, щоб вболівальникам було образливо, що вони не були на матчах.
Скрыть
Буковина, Який промінчик ? Назвіть конкретні матчі де був цей "промінчик".
Скрыть
Vova,
2104-2015: чемпіони України, Кубок України. В ЛЄ дійшли до ¼.
2015-2016: чемпіони України, ЛЧ 1/8
Скрыть
Буковина, такой результат потому, что в ЧУ кроме Шахтера нет команд высокого уровня. Вы не назвали матчи Динамо, где быа показана качественная игра, уровня ЛЧ.
"А с какого перепуга люди должны ходить на такой футбол, который "Динамо" показало в матче с "Яблонцом"?" - В. Леоненко
Я думаю, що 11 тисяч, які прийшли на цей матч, жаліють про це.