29 марта 2013 13:28
10

Михаил ФОМЕНКО: "Не все, не всем и не сразу"

Звично стриманий наставник націоналки проводить футбольний лікнеп, чітко відповідає на запитання, а також… жартує.

— Михайле Івановичу, передусім мушу й хочу привітати вас із учорашнім тріумфом (розмова відбулась у середу перед обідом. — В. Б.)!
— Спасибі! Утім, чесно кажучи, в цьому становищі краще було, щоби мене не турбували, зокрема журналісти: а то вчора гра, сьогодні, щойно приїхав до Києва, та ось — ні хвилини спокою. Однак хіба вам відмовиш?

— Робота така… Чи знаєте, що настільки успішного старту — три перемоги в трьох перших матчах — не було в жодного наставника першої збірної?

— У житті всяке трапляється. Інколи хороше, інколи не зовсім. Приємно в будь-якому разі.

— Вам уже хтось повідомив про згадане історичне звершення?

— Звісно ні: хто ж, як не ви, з «УФ», звернете увагу на такий факт і ощасливите мене ним!

— Переходячи до суті справи, хочу зайти з далекого й запилюженого чорного входу… Був колись такий югославський воротар Іван Чуркович — пам’ятаєте його?

— Ні. А мав би?

— Навесні 1976-го ви в складі київського «Динамо» перетиналися з його французьким «Сент-Етьєном» у чвертьфіналі Кубка чемпіонів. Після виграшу в столиці України — 2:0, у гостях ми програли — 0:3.

— Щось таке ніби пригадую… Здається, сьогодні він посідає якийсь відповідальний пост у Федерації футболу Сербії — віце-президента чи щось у тому плані. Отож?

— Якось Чуркович розповів, що головна особливість команди Валерія Лобановського полягала в чудовому вмінні контратакувати й цілковитому невмінні атакувати, діяти «першим номером». Чи не звідси — наші проблеми, від системи, через яку порівняно добре граємо із сильнішими й завжди натужно — зі слабкішими.

— Ну, я цілком незгодний — ані з вами, ані з тим товаришем. Недарма в нього таке прізвище, якщо він подібні дурниці говорить… Запам’ятайте: на «контрах» усім командам світу грати легше, попри стиль гри та спосіб підготовки до матчів! Чому? Бо в момент контратаки виникає простір і час, чого в принципі не існує за умови масованої атаки супроти колективу, котрий лише обороняється… Що відбувається в той момент, коли умовна «команда А», перед тим нападаючи, змушена відходити назад, ліквідовуючи наступальний випад «команди Б», яка перед тим оборонялася? «Б» володіє відчутною перевагою, бо «А», чисто з міркувань «фізики», не встигає перелаштуватися, перейти з фази атаки до фази захисту… — в такий момент суперника можна «ловити на живе». Зрозуміло?.. У цьому, в принципі, вся суть гри: як конкретний колектив уміє використовувати дві глобальні категорії — простір та час. Ну, звичайно, й психологічні фактори не останні… Щодо власне матчу з Молдовою: хіба ми не робили ключового — йдеться про створення голевих моментів?

— Створювали. В обох таймах.

— Отож. Але не скористалися ними: то бракувало вміння форвардам, то в окремих епізодах їхній голкіпер виручав (хоча відіграв він загалом неоднозначно)… У чому величезна складність такого поняття, як спарені поєдинки? У тому, що вони надзвичайно непрості психологічно: часто після першого такого матчу на другий сил уже немає. Тут веду мову не про функціональні особливості — «фізику» майже завжди можна підтягнути, а ось емоційний стан футболістів, їхні душевні поривання… Ми майже все, що в нас було, залишили у Варшаві, тож і виходили на Молдову ось із таким «багажем». Виграли, визнаю, лише за рахунок «морально-вольових». І, безумовно, класу.

— На мою думку, нам підсобило те, що зіграли в Одесі. Цікаво, чи вже узгоджено розклад наступних міст, які прийматимуть поєдинки «синьо-жовтих»?

— Наразі ні. Пропозицій маємо дуже багато, проте, зізнаюся, поки навіть не розглядали їх — не на часі. Я так працювати — постійно перестрибуючи через певні послідовні сходинки, — не можу.

— Дражливий момент — фінанси: преміальні збірна отримує після кожної перемоги чи вже наприкінці відбору, за умови…

— …Даруйте, що перебиваю: адресуйте цей запит Анатолієві Дмитровичу Конькову чи іншим керівникам ФФУ.

— Перейдемо, з вашого дозволу, до іншого делікатного моменту: складу українців. Не заперечуєте?

— Хм, на що зможу відповісти, поговоримо, а коли ні… Ви ж, як я вже запам’ятав, ставите зазвичай запитання делікатного характеру, щоби не сказати більше…

— Буду обережний… Ви двічі не пустили на поле Ярослава Ракицького; виникла теза, що взялися за його перевиховання…

— Та, Господь із вами!!! Я хто йому — тато, вчитель чи священик? Ми що — у дитсадку? Про яке перевиховання доцільно говорити на рівні національної збірної держави? Уся сіль у здоровій конкуренції: на даний момент, як вирішив мій тренерський штаб, Ярослав програє щодо рівня гри та готовності двом іншим центральним захисникам. І все — ніякої «підкладки» поза цим… До речі, не зіграв не лише він — чому ви не цікавитеся цими виконавцями?

— Ось зараз поцікавлюся: ви дали змогу дебютувати Дмитрові Гречишкіну, фактичному дублеру в «Шахтарі» (принаймні поки що), натомість навіть не викликали Сергія Назаренка — півоборонця з тонким пасом, котрий не завадив би нам в Одесі, а також місцевого фаворита Сергія Політила, одного з найкращих наших опорників сьогодні.

— Таке бачення — ваше право. Знаю, що ці думки поділяють чимало обізнаних у вітчизняному футболі людей, зокрема тренер «Чорноморця» Роман Григорчук. Але! У нас, наставників національної команди, інший погляд на ситуацію… Якщо відповідати банально, то справа ось у чому: ми насправді слідкуємо за всіма українськими гравцями, проте, як гласить народна мудрість, «Не все, не всім і не одразу»… Щодо Гречишкіна: по-перше, ми вирішили дати йому шанс улитися в колектив, по-друге, безпосередньо переконатись у його потенціалі. Можу сказати, що не помилилися.

— А як щодо передньої лінії? Україна, вже незвично, діяла з двома нападниками: це зумовив рівень Молдови, яка явно поступається Польщі?

— Причина № 1 — вони, десь так, як у нас, виступають у своєму клубі, тобто можемо вести мову про зіграність. Інша справа, як хлопці відіграли — Роман, а особливо Євген. Одним із них ми не дуже задоволені, здогадайтеся, ким…

— Ще цікавий момент — пара опорних: я помітив, що більшість команд світу, навіть за такої схеми, змушують одного із хвилерізів активніше діяти в нападі…

— …А у нас, ви хочете сказати, і один, і другий лише оборонялися? Тактику, її підбір, як відомо, спричинює конкретний суперник та конкретний матч: у вівторок ми мали достатньо креативних виконавців (щонайменше четверо), щоби доручити двом іншим руйнівні ролі.

— Завершуючи тему складу: недавно ви подякували Олегові Блохіну за те, що той, мовляв, виховав багатьох футболістів для збірної. Утім, виховують не всі: припустімо, «Металіст» — наразі клуб № 2 прем’єр-ліги. Часом, не мали на цю тему діалогу з Мироном Маркевичем?

— Звичайно, ні! Та хто я такий, аби влазити в роботу іншої людини? Хто мені право дав відповідне?! Мирон Богданович зводить команду так, як уважає за необхідне, він піклується про свою ділянку роботи, а загальнонаціональні інтереси… Складно сказати, як би я в таких умовах діяв. Іще: не забуваймо, що Маркевич має роботодавців, не впевнений, чи все він вирішує.

— Михайле Івановичу, тиждень тому ми були аутсайдером, нині небагато поступаємося лідеру. До того ж, маємо чудовий календар: два матчі із Сан-Марино, домашні зустрічі з поляками та англійцями. В якому статусі легше? Що ж надалі?

— Про статуси нічого не можу сказати. Далі? Наступний матч — із Чорногорією. А ще — завдання виходу з групи, що його ніхто не знімав. Поки все.

Володимир БАНЯС, «Український футбол»

Фоменко тактовно, без образ пояснив різницю між Блохіним та Маркевичем. У виборі ГТ збірної, я найбільше стояв на призначенні Калитвенцева, але зараз Фоменко мене цілком задовольняє. ДЯКУЄМ ЗА ПЕРЕМОГИ!!!!!!!!!!
Не понравилось это интервью, закрылся слишком, на конференциях отвечал куда содержательнее. По сути ни на один вопрос по тактике и составу не ответил толком, лишь защищался сам, и защищал игроков.
Побольше опыта,знаний и интеллекта чем у "звездного мальчика"!!!!!!!
http://i5.pixs.ru/storage/9/0/1/Fomenkojpg_9103105_7550901.jpg
http://i5.pixs.ru/storage/7/4/1/Fomenkojpg_7513970_7550741.jpg Умнику подарочек
Скрыть
Спасибо. Это 1993? А почему рукопожатие левой рукой?
Скрыть
УМНИК....зеркальное отражение...
Скрыть
;-)
да на шурике в блоге у меня есть фото где видно молодого Фоменко.
Классные вью дает, аж приятно читать.