Блогер: "Пока Тымчик и Караваев все эти годы бегали перед камерами, создавали ажиотаж холостыми действиями, Кендзера создавал моменты для партнеров"
Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі виділяє лідерів "Динамо" за ключовими передачами.
Лідери Динамо починаючи від сезону 2017/2018
Ключові передачі
Все йде до того, що Кенді залишить Динамо. Причина банальна: зарплата, вона надто висока для нас в умовах війни. Лише призові від Ліги Чемпіонів дозволять ІМС його втримати...
Звісно шкода, але мене більше турбує інше: ні Караваєв, ні Тимчик так і не змогли виграти в нього конкуренцію на роль основного правого захисника. Це дуже дуже не круто, коли позиція в старті дістається тобі через безвихідь.
На користь команді такий мув точно не піде. Було б набагато краще, аби хтось з цих двох дійсно всадив поляка на лавку за грою. Тепер Тимчик або Караваєв отримає його місце у недостатньо легітимний для цього спосіб. Саме тому Динамо досі тримає Кравченка, напевне відхід Кенді лише питання декількох тижнів...
Але давайте повернемося до Кендзьори та сталого стереотипу запущенного в народні маси Цигаником, що поляк якось не так діє в атаці. Якщо вже і мій тезка підхопив, то про це точно варто говорити.
В чому проблема Циганика, вихованих ним учнів, а як наслідок в широкого загалу? Вони орієнтуються на око, тому насамперед реагують на ажіотаж та метушню: і Тимчик, і Караваєв набагато частіше здійснюють спроби дриблінгу, довгі забіги з м’ячем та роблять більше спроб подач та передач до штрафного майданчику. Іншими словами роблять усе, щоб про них зі спокійною душею можна було сказати: вони активні в атаці.
В цьому і проблема Кенді: він недостаньо часто блимає та миготить перед камерами. Створює замало метушні, щоб змусити про себе говорити із захопленням.
Про те поляк має більш високий за Тимчика та Караваєв ККД (коефіцієнт корисної дії), але це вперто ігнорується вже не перший рік. На пальцях.
Напевне навіть журналісти з найвидбитішими головами в Україні не стануть сперечатися, що Віктор Циганков вносить суттєвий внесок до атакувальної гри команди. А далі просто порівняємо його кількість ключових передач (під удар, що не потребують додаткової обробки та подальшого дриблінгу) та кількість ключових Томаша Кендзьори.
За 5 сезонів УПЛ порізаних COVID та війною обидва виконали рівно по 72 (!) ключові передачі. А якщо подивимося на ігровий час, то Кенді витратив на них навіть трохи менше (10205 хвилин проти 10310 в Циганкова).
Висновок: поки Тимчик та Караваєв усі ці роки бігали перед камерами, створювали ажіотаж холостими діями, які не призводили ні до чого на радість Циганику та його учням, Томаш Кендзьора створював моменти для партнерів.
Шкода, що через недобросовісних журналістів поляк так і не отримає заслуженої поваги, визнання власних досягнень та місця на сторінках сучасної історії клубу.
