Константин АНДРИЮК: "Спорт был, есть и будет всегда частью политики"

У понеділок, 11 липня, в гостях у Sport.ua побував журналіст телеканалу «2+2» Костянтин АНДРІЮК. До Вашої уваги продовження інтерв'ю, перша частина бесіди — тут.

— Ви говорили про те, що готові продемонструвати свій фільм в Європі. Що із субтитрами? Коли Європа зможе побачити, що відбувається в українському судівстві?

— 50 хвилин фільму перекладав сам на англійську мову. Залучив колег, організував у Facebook флешмоб, допомогли колеги. Відправив носієві англійської мови, яка виявила всі помилки. На даний момент фільм вже э в YouTube, його назва «The golden whistle. Collina and corruption of ukrainian ferereeing system». Тобто назва «Колліна і корупція», а там глядачі вже хай самі ставлять чи знак «=», чи знак «+». Я його зробив, розіслав усім закордонним журналістам, яких знав. Я це зробив упродовж Євро. В ідеалі хотів зробити до старту Євро, але не встиг. Мало хто відреагував. Можливо, зараз вони зайняті Євро. Можливо, після Євро вони зацікавляться цим. На даний момент відреагував один італійський журналіст, з газети «La Repubblica». Він сам знайшов мене у Facebook, взяв у мене інтерв'ю, але поки не каже, вийшло воно чи ні. Я відкритий до співпраці.

— Якими мовами досконало володієте? Англійською перекладали. Якою ще?

— Англійською — зрозуміло, без неї ніяк. Російською. Польську на відсотків 70-80 розумію і на відсотків 50 розмовляю. Я хочу продовжувати її вчити. Навіть знаю, де, мені порадили курси, мені це цікаво. В ідеалі я хотів би вивчити іспанську, на це мене надихають спогади про Севілью, куди я поїхав у 2007 році, коли «Шахтар» грав із «Севільєю». Перше, що я там помітив, мене дуже вразило — там ніхто не розмовляє англійською мовою. Таксист, який віз мене, розмовляв іспанською і був упевнений у тому, що я його розумію. Я зрозумів, що потрібно вчити іспанську.

— Чого Ви чекаєте від наступного сезону чемпіонату України?

— Хотілося би стабільності. Щоб не було так, як у нас останні роки — просто посередині чемпіонату вмирають клуби. Треба дивитися правді в очі. Якщо у нас реально є десять клубів — нехай це буде десять. Якщо наш футбол повинен очищуватися — не треба чекати, не потрібно відтягувати цей процес. Я чекаю стабільності і очищення. Якщо доля у цих клубів зникати — значить, так і буде.

— «Дніпро» і «Волинь» штучно залишили топ-12, як гадаєте?

— Це трохи дивно — коли сам Кварцяний під завершення чемпіонату каже, що «Волинь» зникає, клуб переходить в аматори, будуть підніматися. Все, питання вирішено — і тут бац, диво, з'являється «Волинь». Так само з «Дніпром», теж незрозуміла ситуація. Всі джерела кажуть про те, що клуб припиняє існування — і тут бац, клуб іде на збори, та ще й у Нідерланди. Для мене це незрозуміло. Я був у відпустці, не настільки глибоко був занурений у футбольні і навколофутбольні процеси. Але повертаюся і буду розбиратися.

— Вам як представнику групи каналів «1+1» легше дізнатися, що відбувається у «Дніпрі», у «Волині»?

— Однозначно, легше. Так само, як «Медіа Групі Україна» легше дізнатися, що відбувається у ФК «Шахтар».

— Ви спілкувалися особисто із паном Коломойським про футбол?

— Ні, тільки інтерв'ю. Якщо брали, то тільки масові інтерв'ю і все. А особисто — ні, жодного разу.

— Бувало таке, що Вам говорили, який сюжет потрібно робити, а який — ні?

— Ні.

— Про «Дніпро» і клуби поряд...

— Безпосередньо мені не говорили.

— Як «Профутбол» готується до нового сезону? Чи буде у Вас пул? Чи буде телеканал «2+2» транслювати якісь матчі? Чи буде матеріал, із яким працювати «Профутболу»?

— Я думаю, буде все гаразд. «Профутбол» готується до нового сезону. Якщо стежити за нашими колегами-конкурентами, то просто можна процитувати Олександра Денисова. Я думаю, що все на даний момент йде до того, що з 12-ти клубів нового чемпіонату у них буде сім клубів, а у нас — п'ять. Але ситуація постійно змінюється. Невідомо, як буде далі. Це питання не в моїй компетенції, все-таки я не представник керівної ланки.

— Якщо цитувати Денисова, то він каже про те, що Україні потрібен єдиний пул. Як Ви до цього ставитеся?

— По хорошому це правильно — що має бути єдиний пул, а далі вже розподіляється. Тобто права забирає собі та ж сама Прем'єр-ліга, для цього вона і створювалася. Як вони далі розподіляють — не знаю. Ми повинні тягнутися до того рівня, щоб продавати за пристойні гроші наш чемпіонат. Але ми розуміємо, в якій ми країні. Генінсон казав, що зробить єдиний пул, а якщо не домовиться — піде у відставку. Я розумію, що є підводні течії, але це якраз гарний урок для Генінсона: не треба розкидатися в нашій країні такими заявами.

— Чи подобаються Вам українські коментатори? Читач написав: «Откуда берут таких бездарей? Где их проверяют на профпригодность?». Ви із цим згодні?

— Людина має право на свою думку, але я можу захищати своїх колег. Так, не все ідеально. Там, можливо, чогось нашим коментаторам бракує. Певною мірою, я вважаю, це втрата — пішло з українського телевізійного ринку два коментатора: Джулай і Босянок. Як не крути, вони — топ-коментатори українського футболу. Але ми постійно дивимося на Росію. Відкинемо всі політичні складові. У Москві в Радянському Союзі вся школа коментаторська, телевізійна, все було зосереджено в Москві. Там були всі найкращі кадри, вчителі. Воно десятиліттями йшло. І Москва законно користується цими плодами. Ми з нуля фактично все будуємо. У нас дубляж кінофільмів тривалий час після розвалу Радянського Союзу був переважно російською мовою. Після 2004 року Ющенко запровадив обов'язковий дубляж українською мовою. Україномовний дубляж за кілька років зробив колосальний прорив. І зараз купа людей каже, що голлівудський фільм, дубльований українською, кращий за російський аналог. Так само і наші коментатори, дайте їм час, у нас не було школи. Іноді потрібно підтримати. У 2010 році я став ведучим «Профутболу». Постійно були гнівні пости в мій бік: «Він неадекватний, не розбирається у футболі». У нас люди готові бачити тільки погане. Давайте побачимо хороше.

— 5 років «Профутболу». Ви бачите зміни на краще? Чи можна щось змінювати? Чи не набрид такий формат?

— Зміни на краще — те, що «Профутбол» став брендом, телеканал «2+2» запам'ятали і почали впізнавати. Що б там не казали футболісти? тренери, вони все одно цю програму дивляться, стежать за нею. Звичайно, потрібно розвиватися, вдосконалюватися. Немає межі досконалості. Формат певною мірою диктує глядач. Рейтинги є, глядач дивиться — значить, є право на життя. Все, що накреативимо — все наше. Будемо експериментувати. Зрозуміло, якщо експериментувати, то робити це дозовано.

— Як Ви ставитеся до кумівства у Федерації футболу України, коли Андрій Павелко призначав у збірну свого кума Андрія Шевченка?

— Погано ставлюся до кумівства. Коли Заварова посувають зі збірної тишком-нишком і заводять туди Андрія Шевченка, то перше, що з'являється у мене в голові — кумівство. Тепер розмовляють про те, щоб поставити Андрія Шевченка головним тренером збірної — і в мене теж з'являється думка про кумівство. Я тільки за те, щоб все було законно і закономірно.

— Тобто Ви проти того, що говорять, що Андрій Шевченко — майбутній тренер збірної України?

— Це все розмови. Ми пам'ятаємо, як хорватського тренера Блажевича привозили в Київ на посаду тренера збірної, телеканали це знімали, обговорювали. А через деякий час в кулуарах почали казати, що це був просто такий тактичний хід. Зрозуміло, що Блажевич цього не знав, його привезли, він був упевнений у тому, що його розглядають. Поводили, він поїхав — і поставили того, кого треба. Давайте зауважимо одну річ: від моменту незалежності нашої країни на посаді головного тренера не було жодного іноземця, тільки українці. В мене є підозра, що це тренери, яким можна щось «підказати», кого в збірну викликати. Я за приклад збірної Росії. Так, там свої течії, але збірна Росії не побоялася робити ставку на іноземних фахівців. Він приходить, з ним підписують контракт. Це людина з іншим менталітетом, він незалежний. Йому не будуть вказувати, що і як робити.

— 15 липня мають оголосити тренера збірної. Власне немає інших кандидатур. Мирон Маркевич — сумнівно. Чи Ви його більше бачите тренером збірної, ніж Шевченка?

— Зрозуміло, що Маркевича більше. Хоча би зважаючи на те, скільки Маркевич був тренером збірної. У грі команди проглядався почерк. Команда тоді і давала результат, і показувала гру. У пресі були позитивні відгуки. Честь і звала Мирону Богдановичу Маркевичу.

Може, так розігрують, що більше немає претендентів на посаду тренера збірної. Тож оберуть Шевченка. А кого ж?

— Ви говорили про те, що у Росії іноземні спеціалісти. Але вони зараз багато говорять, що тоді у Хіддінка була класна збірна. Хлопці, які росли без ліміту на легіонерів, які самі для себе виборювали цей шлях, потім і роз'їхалися грати по всій Європі. Як ви вважаєте, в Україні також потрібно відміняти ліміти на легіонерів, давати українським футболістам самим пробивати свій шлях?

— У нас як палиця у двох кінцях, як якесь замкнене коло через те, що скасуй ліміт на легіонерів — почнеться потік дешевої футбольної робочої сили. З іншого боку, постав ліміт на легіонерів — буде така ситуація: із 18-річним хлопцем підписують контракт, і все, йому нікуди не потрібно переходити, рости не треба, бо він думає, що є п'ять місць, його тренер точно випустить. Менталітет, потрібно змінювати в голові.

— Якщо молоді хлопці з 17-ти років починають робити ставки на свої ж матчі, відсутня боротьба, тоді у дорослому футболі так само можна себе поводити. Це також величезна проблеми і також впливає на те, якою є зараз наша збірна?

— Звичайно. Це прямий вплив корупції політичної влади на футбол. Я не знаю, як ці люди виховувалися, які у них амбіції. Для мене це щось незрозуміле.

— Що потрібно зробити?

— Риба гниє з голови. Якщо будуть правильні наші судова, виконавча, законодавча гілки влади — тільки тоді будуть зміни у футболі. Якщо футболіст робить ставки, він знає, що йому за це нічого не буде. А навіть якщо щось проти нього піде, то він відмажеться або відкупиться, або його відкуплять. Неможливо, що б ми не говорили, що б ми не кричали. Якщо у нашій програмі Володимир Звєров надавав безліч доказів про те, що матч «Олімпік» — «Металіст» договірний, а потім Комітет з етики і чесної гри визнає його не договірним — про що можна говорити після цього? Які далі можна робити розслідування, які далі можна надавати докази?

— Але ж Володимир так само у Комітеті з етики і чесної гри...

— Так.

— До нього просто не дослухаються?

— Вони вдвох так із Володимиром Крамаром. Взагалі їх там дев'ятеро: їх двоє, а цих семеро. Наприклад, вони бачать несправедливість, голосувати потрібно «проти». Вони двоє «проти», а ці семеро «за», все. Можливо, це навіть спеціально так зробили, щоб створити видимість демократії. Так само ці всі корупційні матчі.

— Ви досить негативно говорили про команду Павелка, яка відродилася у Федерації футболу України. Була програма про пана Лашкула. До речі, як він відреагував? Ви із ним нібито..

— Ми ніяк. Автор програми Роман Бебех в процесі створення і закінчення серії зв'язувався з паном Лашкулом для того, щоб записати його коментар. Лашкул почав ухилятися, уникати, тікати від відповіді. Стало зрозуміло, що ми на правильному шляху, нам нічого соромитися за нашу роботу. Значить, робота його не зовсім чиста. Добре, що серія вийшла в ефір.

— Пан Павелко заявляв, нібито він знає про підводні течії, про фірмі у Чехії, на Кіпрі, нібито він все контролює. Ви вірите словам президента ФФУ?

— Якщо ми, журналісти, дізнаємося, що компанія «УФІ» є офіційним партнером Федерації футболу України, має фірму-партнера «Інфоспорт», одноосібним власником «Інфоспорта» є Володимир Лашкул, і туди компанія «УФІ» переправляє гроші за послуги — то це, по-моєму, вже пряма корупція. Якщо ми про це знаємо, невже про це не знає ФФУ і її керівництво? Давайте дивитися правді в очі.

— Я ставила запитання пану Макарову щодо того, чи може віце-президент Федерації футболу пан Лашкул бути співвласником чи власником черкаського «Дніпра». Він сказав, що дуже гарно, що є такі люди, як Лашкул, які вкладають гроші у футбол, розвивають його. Як Ви вважаєте?

— Я вважаю, що це неправильно, конфлікт інтересів. Точно так само, як Президент країни не повинен володіти каналом, бізнесом. Риба гниє з голови.

Ти — віце-президент. Про тебе роблять програму, де показують твої корупційні складові і потім твій клуб за крок до того, щоб зайти у Прем'єр-лігу. Пиши заяву, продавай клуб. вибирай щось одне. На двох стільцях... А у нас люди і на п'ятьох стільцях можуть сидіти — це нашим людям вдається, зокрема і у футболі.

— Пан Павелко сказав, що гроші, які збірна України заробила на Євро-2016, 8 мільйонів, будуть витрачені на інфраструктуру, на розвиток футболу в Україні. Ви слідкували за будівництвом спортмайданчиків. Продовжуєте це контролювати?

— Продовжуємо, стежимо. Цією темою не я займався, а мій колега В'ячеслав Щербо. Він якраз зробив одну з серій «Гри без правил», присвячену цьому. Звичайно, що він знайшов багато цікавих моментів у цій сфері. Думаю, будемо далі стежити з початком нового сезону. Мені хотілося би бачити просто якісь публічні фінансові звіти від Федерації футболу. Ми ж не бачимо, куди йдуть гроші. Хочете — давайте робити футбол прозорим. Почніть із себе, з Федерації футболу, і далі вимагайте від низів. Якщо запитати у Польщі, куди йдуть гроші, вони все розкажуть. Арбітри там також розкажуть, на чому їздять, де живуть, про призові і т.д. Їм немає чого приховувати, вони у чесній і демократичній країні.

— Нібито говорили, що будуть викладати звіти...

— Нехай викладають, а ми будемо аналізувати. Мені цікаво.

— Ви бачите майбутнє Євгена Селезньова у «Шахтарі»?

— Не хочеться обговорювати Євгена Селезньова хоча б тому, що він свідомо їде у розпал війни в російський чемпіонат, чесно заявляє, що їде заробляти гроші, йому немає за що годувати сім'ю. Це настільки смішно звучить... Знаючи зарплати футболістів «Шахтаря»... Я не знаю, куди вони витрачають ті гроші. Коли у людини зарплата, умовно кажучи, 100 тисяч доларів на місяць, за два роки можна собі назбирати на 20 років безбідного життя.

— Якби Селезньов вибачився за те, що він поїхав у розпал війни, ходив там на різні програми, Вам би легше стало?

— Якби вибачився... Але ми розуміємо, що ключове слово — «якби». У всіх своїх відповідях, коментарях він настільки агресивно реагував, що було зрозуміло, що він з кожним днем все більше переконується у своїй правоті, це все більше його надихає, мотивує. Чомусь у нього така впертість. Якби він вибачився — це був би дуже гарний меседж для пересічних українців, для уболівальників. Але ми прекрасно розуміємо, що цього не станеться. Євген Селезньов — специфічна людина, зі своїм характером.

Усі наші спортсмени, коли їм це зручно, починають казати: «Спорт поза політикою». Звичайно ж... Спорт був, є і буде завжди політикою. Просто спортсменам треба це визнавати і бути чесними із самими собою.

— Ви за який клуб уболіваєте?

— Ні за який. Я вболіваю за свій рідний клуб «Сокіл» (Радивилів). Я родом із маленького містечка Радивилів у Рівненській області. У нас аматорська команда, яка реально живе за свої гроші. Я захотів, допоміг своїй команді. Побачив, що там грають у формі не найкращої якості — і я домовився з виробником, і вони по дуже дешевій ціні продали гравцям мого «Сокола» цілий комплект футболок. Зараз мені приємно, що люди виходять у формі, із якою я їм допоміг. Легке меценатство, замішане на дружніх стосунках. Не корупція.

— Серіал «Тільки кохання» — це що таке?

— (Сміється) У кожної людини є вибір — сидіти на дивані або рухатися, розвиватися. Я, наприклад, за натурою — людина непосидюча. Після того я ще в «Сімейних драмах» знімався. «Тільки кохання» — це був випадок через те, що знайомий сценарист повністю писав сценарій для цього серіалу, і там була тема про спорт із сестрами Бондаренками. Він мені зателефонував, щоб спитати якісь нюанси по тенісу, дати йому фахові поради, тенісні сленги. Там була сцена, де журналіст бере інтерв'ю. Він просто в ході розмови каже: «А не хочеш спробувати? Тобі ж навіть з образу не потрібно виходити. Хочеш — можеш знятися журналістом». Я просто поїхав, знявся. Так сталося, що тоді дізналася про це прес-служба, під'їхала представниця прес-служби «1+1», наробила світлин у процесі зйомок, виклала — так це з'явилося в Інтернеті.

— А «Сімейні драми»?

— Це вже серйозно. Людина створює сама себе. Як все сталося? Я не знав, чому мене запросили. Сталося так, що продюсерка, яка ці драми курувала, зі своєю колегою згадали про мене, дали мої контакти в базу даних. До мене зателефонували і сказали: «Прийдіть, будь ласка, на кастинг». Я прийшов на кастинг, записали зі мною дублик, я відіграв маленький шматочок ролі — і через деякий час мене запросили практично на головну роль. Там такі історії... Це просто фантастика! Яка бурхлива фантазія у людей... Я, депутат Луганської міської ради, одружуюся на жінці, в якої вже є 17-річна донька, і ця донька втретє вагітна. Серія так і називається: «17-річна, третій раз вагітна!». І от ми всю серію шукаємо, хто батько цієї дитини. (Сміється). І що Ви думаєте? Люди це дивляться. Більше того, коли я приїхав у своє рідне містечко, якась жіночка підійшла і каже: «Коли я побачила Вас, я зрозуміла, що всі ці історії — неправда». Вона думала, що це правда. І багато людей так думають. Це подається, як історії, які можуть трапитися з вами у житті. Найсмішніше те, що в цих драмах я знімався в 2009 році, п'ять днів тому повторювалася одна з них. Мені люди пишуть, кажуть: «Ми бачили тебе в «Сімейних драмах» на «1+1». Оце досягнення. Все, сідаю писати мемуари. Який там футбол, спорт, корупція? Просто пишу мемуари і купаюсь у променях слави.

Спілкувалася Тетяна ЯЩУК, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО