Артем Яшкин: "Первое авто мне подарил президент Калмыкии"

Футболiст Артем Яшкiн вважає, що любителiв хильнути за кермом не злякають жоднi штрафи
Нинi екс-гравець київського "Динамо" та збiрної України Артем Яшкiн є власником розкiшного "Лексуса", проте Києвом волiє пересуватися... на метро.

- Менi вiд дому до мiсця тренувань ветеранiв "Динамо" слiд їхати через усе мiсто - вiд початкової станцiї метро до кiнцевої, - каже Артем Яшкiн. - Тож часто користуюся послугами метро i не беру свого авто.

- Коли навчився кермувати?

- 1989 року. У мого батька була вазiвська "дев'ятка", вiн давав менi першi уроки. На курси я не ходив. Пiшов лише на екзамен й отримав водiйське посвiдчення.

- Батько часто давав тобi свою машину?

- Та нi. Я постiйно був задiяний на тренуваннях i матчах, постiйно їздив з командою. Тож авто по сутi менi не було потрiбне.

- Свою першу машину коли купив?

- А я її не купував. Менi її подарував Кiрсан Iлюмжинов. 1997 року ми з "Ураланом" стали переможцями першого дивiзiону i здобули право грати у вищiй лiзi чемпiонату Росiї. Тодi президент Калмикiї спрезентував менi "Хюндай Аксент".

- Був задоволений подарунком?

- Та тодi вся Калмикiя була задоволена! (Усмiхається). Ми ж уперше вийшли у вищу лiгу.

- Довго їздив цим авто?

- А воно i зараз є, ним мiй брат у Росiї кермує. Я поїздив рiк, а коли перейшов у "Динамо", купив собi iнше.

- Що обрав в Українi?

- "Мерседес-Е280" iз повним приводом. Я тодi ще не мiг дозволити собi купити новий, тож замовив в одного чоловiка потрiбний менi вживаний. I вiн привiз менi це авто.

Проте я згодом пошкодував, що взяв "Мерседес". Постiйно давала збої електронiка. На трасi, правда, нiколи не стояв, але клопоту мав чимало. Через це помiняв його на нову "Тойоту Рав 4".

- Чи є рiзниця мiж росiйськими та українськими даїшниками?

- Жодної. Всi однаково чеснi, нiколи не беруть хабарiв, справно складають протокол, коли водiй порушив правила. (Усмiхається).

- Загалом у Києвi важко керувати машиною?

- Для мене - нi. Я звик до цього мiста i жодного дискомфорту за кермом не вiдчуваю.

- Ти пограв у Кореї та В'єтнамi. Там теж користувався автiвкою?

- Так, клуб надав менi службову "Хюндай Сонату". А їздити там набагато легше, нiж у нас. Класнi дороги, простiшi правила. Їдеш - вiдпочиваєш.

- Штрафи за перевищення швидкостi чи вживання алкоголю водiями там високi?

- На той час, а це був 2004 - 2005 рiк, штрафи були у 10 - 15 разiв вищими, нiж у нас.

- Нинi в Українi хочуть збiльшити штрафи, зокрема за водiння у нетверезому станi, до семи тисяч гривень. Як ти до цього ставишся?

- Хто пив за кермом, той питиме далi. Нашi люди сподiваються на випадок - що минеться, не зупинять. Нiякими штрафами цю ментальнiсть не змiниш.

- Зараз ти їздиш цим "Равчиком"?

- Нi, я його продав своєму кумовi. Зараз у мене "Лексус".

- Кажуть, що цi машини взагалi не ламаються.

- Тьху-тьху, не наврочте. Наразi ще не ламалася. Я взяв її зi салону, тож проблем iще не мав.

- Швидкiсть любиш?

- Так, моя максимальна швидкiсть мiстом - 79 кiлометрiв за годину. А за мiстом? На моєму "Лексусi" на 200 кiлометрах за годину стоїть обмежувач швидкостi, тож бiльше не витиснеш. Хоча я i до 200 ще нiколи не розганявся. Я швидко не їжджу, можу трiшки притиснути й одразу скидаю до безпечної швидкостi.