Виталий Недилько: "Когда-то я был полевым игроком..."

Воротар Віталій Неділько перебуває у складі «Волині» з 2003 року. За цей час Віталій пройшов тернистий шлях від гравця дублюючого складу і запасного воротаря, до повноцінного гравця «основи».

Й на даний момент навіть уболівальники, які не є частими гостями на луцькому стадіоні «Авангард», відразу упізнають знайому постать у воротах «Волині». Говорити ж про визнання воротаря з боку палких прихильників команди та її відданих фанів, на нашу думку, зайве. Відтак, пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з Віталієм Недільком.

- Віталій, на сьогоднішній день ти самий справжній «ветеран» «Волині», адже перебуваєш у колективі найдовше будь-кого з гравців. Оціни, будь-ласка, нинішню команду та якими ти бачиш перспективи "Волині" у поточному сезоні.

- Зараз у нас доволі дружній колектив. А це є одним з основних факторів командної гри. Ми завжди підтримуємо один одного, підказуємо. А щодо перспектив, то хотілося б не опускатись нижче того місця, що в нас є, тому ми будемо боротися до кінця.

- Тобі довелося пройти шлях від дублюючого складу до основного кіпера команди. Який головний досвід ти здобув за цей час?

- Досвід завжди здобувається в матчах, а особливо - з серйозним суперником. Тому, граючи з солідними командами, я і здобув його. Виходячи на гру вже з простішим суперником відчуваєш себе більш розкуто і впевнено.

- Неможливо не втриматися від питання, чи маєш якісь свої воротарські «забобони»?

- Загалом я не забобонна людина, тому якихось специфічних прикмет у мене немає. Але забобони вони на те й існують, щоб ніхто про них не знав. Немає, напевно, такого футболіста що не має своїх секретів. І спробуйте спитати - чи хтось вам про них розповість… Звичайно, якусь дрібничку можуть сказати, але основне - ніколи.

- А які матчі, проведені за вісім років перебування у «Волині» запам'яталися тобі найбільше?

- Найбільш пам’ятним є матч з київською «Оболонню» у сезоні 2007/08, коли ми після першого тайму програвали з рахунком 0:3, а у підсумку зуміли перемогти - 4:3. Це було ще те видовище. Вболівальники тоді просто «розривали» стадіон. Це дійсно був матч який мені запам’ятався на все життя.

- Специфіка роботи голкіпера полягає ще й в тому, що м'ячі доводиться пропускати частіше, аніж окремим нападникам забивати голи. Відтак, які н’юанси впливають на роботу воротарів та як ти особисто налаштовуєш себе на матч?

- На гру, звичайно, впливає багато факторів. За прикладом далеко ходити не потрібно, взяти ось останній наш матч в Луганську. Як грати на такому полі, а, особливо, воротарю, коли потрібно піти на вихід чи відштовхнутись, а ноги «їдуть» і при цьому неможливо нічого зробити.

Також на матч потрібно налаштовуватись психологічно, говорити на одній мові із захисниками, щоб вони з півслова, коли я їм підказую, знали що у них коїться за спиною.

- А як щодо лаврів бомбардира? Нещодавно воротар «Кривбасу» Боровик відзначився голом з гри, а у свій час у «Волині» грав «стріляючий голкіпер» Михайло Бурч. Тебе не тягнуло спробувати себе поблизу воріт суперника?

- Ну, уболівальники повинні пам’ятати, що колись я виходив в першій лізі на гру у якості польового гравця... Та все ж моє покликання - це голкіпер. Голи повинні забивати нападники, а воротар і так роботи багато має. Тому я вважаю, що у кожного повинні бути свої функції.

- У наступному матчі «Волинь» гратиме з київським «Арсеналом». Чого очікувати від гри уболівальникам і що можеш сказати про нашого суперника?

- «Арсенал» - доволі серйозний колектив, адже в останньому турі «Карпати» ледве «втекли» від поразки у грі з ними. Тому, на мою думку, нас очікує дуже непроста гра. Та все ж будемо налаштовуватись на цей поєдинок дуже серйозно.