Игорь ПЕРДУТА: "Когда приехал в Полтаву, через день-два сказал отцу: "Наверное, поеду назад, потому что здесь все говорят по-русски"

(публикуется на языке оригинала)

Захисник "Ворскли" Ігор Пердута розповів про свій перехід до клубу у 2010 році із тернопільської "Ниви", та чому хотів залишити Полтаву.

- Як ви опинилися на Полтавщині?

– Можна сказати, достатньо випадково. Відбулося не без участі кількох людей. Агент, який працював в тім числі і з "Нивою", мав добрі контакти з Іваном Дмитровичем Баланом та із Сергієм Свистуном. Він переговорив, потім на тему можливого переходу поговорив із Сергієм Володимировичем мій батько.

Ну а далі вже і я набрав номер Сергія Свистуна. Він тоді працював з дублем "Ворскли". Відповідь останнього була короткою: "Приїзди, ми на тебе чекаємо".

Дубль тоді підготовку проходив у Полтаві. І я приїхав.

– Яким було перше враження про Полтаву?

– Напевно, сум’яття. Буквально через день-два сказав батькові по телефону: "Напевно беру квиток і їду назад". "Чому", – запитує батько. "Бо ж тут всі говорять російською. Як так?". А він, він же мудріший за мене, заспокоїв: "Нічого, побудь трохи, а вже потім поїдеш". Я, особливо до мовної атмосфери, звикав у Полтаві досить довго.

– А крім цього питання, які враження склалися?

– Можна сказати суперові. Це ж прем’єр-ліга, нехай і дубль. Звісно, не йде ні в яке порівняння із другою лігою. Рівень високий. Тим паче в клубі підвищений градус позитиву, адже команда практично щойно, у 2009-му, виграла Кубок України.

– Ти підписав контракт із "Ворсклою" у тому ж таки лютому 2010-го. Що сказав Сергій Свистун?

– Та нічого особливого. Привітав та додав, що моє майбутнє футбольне у моїх руках. Я дуже добре бігав тести. А для Миколи Петровича Павлова, а він тоді тренував головну "Ворсклу", цей показник був далеко не останнім. Йому показали результати моїх тестів, і він залишився задоволеним. Ми разом з основою тоді поїхали на збори в Туреччину. Микола Петрович задіював мене з основою як у тренувальних вправах, так і під час двосторонок.

– Як вам робота з Миколою Павловим?

– У мене тільки позитивне враження. Дуже сильна людина. І як тренер, і як психолог. Особисто мені дав можливість дебютувати як в чемпіонаті з харківським "Металістом", так і в Кубку з "Миколаєвом". І якщо з харків’янами я провів лише пару хвилин, то з миколаївцями зіграв на полі другий тайм повністю.

– Які враження?

– Просто суперові. Ми виграли. Але не обійшлося, як кажуть, і без ложки дьогтю. Мене Сергій Дирявка оштрафував чи на одну, чи на пару тисяч гривень за те, що вийшов на поле не в тих бутсах (посміхається – авт.).

– Це був перший штраф? Були ще фінансові покарання?

– Так, перший. А ще наклали штраф якось за зайву вагу, хоча її фактично і не було.

– Ви дисципінований футболіст?

– Так. Скажу ось що: Теребовля, Копичинці, ФК "Тернопіль", та й батьки дали дуже добру школу і щодо дисципліни, і щодо відповідальності. У мене у футболі виховання мало серйозний, і навіть суворий характер. Але це добре.

– Це заслуга тренерів?

– Та ні, не тільки. У першу чергу то заслуга батька (посміхається – авт.). Це він заклав підгрунтя правильного виховання. А далі все тільки розвивалось.

– Можна сказати, що футболістом ви стали і завдяки батькові?

– А тут без всякого і. Це справді завдяки батькові. Він мені в житті нічого не забороняв, а от щодо футболу – то так. І тут не скільки забороняв, скільки підказував, радив, часом і критикував. Що теж йшло на користь, - сказав Пердута.