Блогер: "С подачами Ярмоленко из стандартов Дячук может превратиться в оружие"

Якщо видали довгостроковий контракт, то дійсно розраховують, побачили перспективу подальшого розвитку. Навряд Дячука коли-небудь продадуть в АПЛ за мішки золота, тому повторю свою давню тезу: для нього вийти на рівень Бурди лише питання часу. А рівень Микити для УПЛ цілком прийнятний, і для бюджету навантаження незначне.

Після осінніх помилок/вилучень основних ЦЗ (Попова, Сироти і навіть Забарного) в когось могли виникнути сподівання, що Максим зможе зайняти нішу «надійного захисника». Але він швидше продовжив тренд. Тут немає хвилин в Олександрії, лише ігровий час в Динамо: Дячук припускався низьких втрат частіше за Сироту (0.89/90 проти 0.5/90). Тому, якщо Олександр не надто надійний захисник на думку громади, то і Максим не випромінює впевненість.

І ось тут виникає проблема. Бо якщо всі знають, що твої помилки регулярні, то має з’явитися щось, де ти СИСТЕМНО допомагаєш команді. В Сироти, наприклад, це участь в ланцюжках створення 14 голів в 19 матчах. Непогано. Є помилки, але є й користь. На дистанції 19 турів користь від дій з м’ячем перекриває помилки.

І чеснота, що зможе створити «бронь», в Дячука є - це стандарти! На рівні U19 суперники киян в прямому сенсі всцикалися, коли він розганявся на м’яч. Найяскравішим був сезон 2020/2021:

⁃ Дячук завдав 32 удари, у лідера того року вінгера Непейпиєва було 65

⁃ з них 23 (!) головою, що стало найкращим показником, в другого місця (Лєгостаєв) лише 13

⁃ загалом Максим тоді забив 4 голи, усі з кутових, в т.ч. 3 з них головою

З подачами Ярмоленка зі стандартів Максим може перетворитися на зброю, виправдовуючи свої помилки, які неодмінно будуть.

Бо поки важко знайти інші ігрові переваги. От для вас накидав радар з пасових метрик та показників оцінки якості ведень. Максим не надто впевнено грає з м’ячем станом на весну 2023-го: Костюк у бий-біжи навчив лише пуляти вперед, бо точних лонгболів в нього на рівні з Сиротою.

Загалом в Олександра величезна перевага в якості та обсязі пасової гри. Мабуть, це більше про природні якості. Бо Сирота ж теж раніше грав в бий-біжи Костюка. Проте в сенсі розуміння простору очевидно просунувся далі, ніж поки Максим. Для розуміння:

⁃ в Сироти лише на 1.8/90 передач з просуванням більше

⁃ але кількість створеного xG в білдапі вдвічі більша (0.35/90 проти 0.17), в п’яти останніх передачах та сама історія (0.28/90 проти 0.14/90)

В Максима теж є обсяг, але він не так часто переростає в моменти і голи.

Проте деякий прогрес відзначу, про нього часто згадував впродовж весни. Дячук почав трішки краще використовувати простір в контексті можливості його атаки веденнями. Хоча там частіше СаШо криками на ці можливості вказував. За підсумками сезону Максим випередив Сироту:

⁃ на 0.5 метри за середньою дистанцією ведення з просуванням

⁃ на 1.2 метри за середньою дистанцією ведення загалом

Звісно обсяг тут не є орієнтиром, орієнтир - логічне завершення дій з просуванням ударом/голом. Ну, хоч вже є спроби. З часом ноги та мозок дійдуть згоди.

Тож ось і домашнє завдання на літо: пасова гра та оцінка простору в режимі реального часу. В такій команді, як Динамо захисник має спочатку розуміти, що робити з м’ячем, а вже потім бути надійним. Саме в такій послідовності.

Ярмоленко не підписувався би на бий-біжи. Бо не був фанатом цього дійства за часів Петракова. Цим контрактом Максимові дають можливість підтягнути себе до вимог часу (2023-й рік за вікном). Тож побажаємо удачі! За цим точно буде цікаво спостерігати.