– Погоду у ті дні не назвеш комфортною. Як переносили холодні ночі?

– У квартирі було 0 градусів. Постелили на підлогу щось, накрилися, як могли, і спали.

"Відчув себе, ніби у 1941 році"

– Найстрашніше випробування – це відсутність питної води?

– Так, з нею були величезні проблеми. Спочатку встигли у ванну набрати. Потім довелося збирати воду у калюжах. Кип'ятили її у чайнику і пили. Добре, що сніг падав, а ми мали можливість його топити.

– Ви колись скаржилися на зайву вагу: "Хтось повечеряв ситно – зранку став на вагу і все гаразд. А я навіть експерименти ставив. Перед сном з’їдав яблуко. На ранок – плюс 200 грамів".

– О так, зараз я трохи скинув (Усміхається). У перший тиждень взагалі нічого не їв – стрес пережив неабиякий. Потім готували у дворі на вогнищі. Складність у тому, що обстріли не припинялися. За три тижні в окупації, мабуть, лише півдня були спокійними, коли не стріляли. Навіть спіймав себе на думці, що це незвично тихо. А так зазвичай поставив чайник на багаття, заховався у під'їзд і чекаєш.

– Траплялися ситуації, коли ви були особливо близькими до неприємностей?

– Ранок розпочинався із затишшя. Одного дня вирішив воду в чайнику закип'ятити. Тільки вийшов – одразу стрільба почалася. На щастя, пронесло.

– Про електрику у ці дні можна було лише мріяти?

– Я відчув себе, ніби у 1941 році. Без води, без електроенергії, без світла, без газу, без зв'язку. Від слова "взагалі".

– З якими відчуттями лягає спати людина, коли розуміє, що ранок може не настати?

– Я лягав спати і чекав, що прилетить. Молився і з такими думками засинав. Переживав тільки, щоб будинок не завалився. А вибиті вікна, відсутність води і все похідне – це не смертельно.

– Владислав Ващук, який пройшов пекло у Гостомелі, розповідав, що протримався 15 днів, хоча їжі вистачило лише на три дні. Яким був ваш раціон?

– На момент початку обстрілів ми мали певні запаси у холодильнику: курятина, щось заморожене. З'їли ті продукти за перші дні. Потім готували супи на вогнищі та пекли хліб. Ну як хліб? Замісили борошно з водою та содою і ці коржики їли. А ще варили картоплю, макарони та рис. У батьків також була консервація, соління.

"Побачив у небі 20 гвинтокрилів, ми побігли у підвал": Ващук рятував сім’ю у Гостомелі – їжі було на 3 дні, витримали 15

– Той же Ващук казав, що ближче познайомився із сусідами. Біда зближує?

– Ми теж кооперувалися. Наприклад, займалися заготівлею дров. Розбирали паркани в окрузі. Неподалік розбитий приватний сектор, набирали там дрова. Поставили дві цеглини, решітку – от і маєш вогнище.

"Одного дня дивлюся, чудак тягне холодильник"

– Найжахливіша картина з Маріуполя за ці дні – загиблі тіла людей обабіч доріг.

– Я теж бачив загиблих на дорогах і безпосередньо у будинках. Не всіх помітиш, бо чимало людей залишаються під завалами. Добре, що холодно було. Собак у місті дуже багато – до бродячих додалися ті, яких господарі повідпускали. Вони голодні, бігають…

– Донедавна у Маріуполі розшукували вашого екс-партнера Леоніда Бояринцева. Не знаєте, яка його доля?

– Зідзвонювалися днями. З Леонідом все гаразд – він у Бердянську. Знаю, що Гена Орбу раніше з Маріуполя виїхав.

– З чого для вас почалася війна?

– 24-25 лютого було відносно спокійно. Батьки навіть на ринок їздили 25 лютого. Ми мали інформацію, що місто оточене, проте, як таких, військових дій ще не було. Почалося усе 1 березня. Тоді зникли всі умови для життя, залишався тільки газ. Потім і його не стало. Наступні три тижні ми провели в абсолютній блокаді. Військових я майже не бачив. Дивні відчуття – луплять з обох сторін. Виглядаєш у вікно, але нікого не помітно. На вулиці жодної душі.

– Новин ви, звичайно, жодних не знали?

– Абсолютно. Повністю відрізані від цивілізації. Належали самі собі. Зате мародерів розвелося. Магазин розбомбили, продукти повиносили. Те саме з магазинами побутової техніки. Одного дня дивлюся, чудак тягне холодильник. "Куди ви несете? Думаєте, що війна два дні триватиме?" – риторично запитував я себе.

– Ви у місто виходили?

– Не ризикував. Одного разу вибрався – подивився, чи у порядку будинок двоюрідної сестри. Пробігся по району і стало страшнувато – навколо ні душі. А сусіди практикували такі вилазки – виходили у місто ледве не після кожного бомбардування.

– Коли маріупольського товариша запитував про вашу долю, то він сказав, що ви мешкали у самому епіцентрі обстрілів.

– Так, на лівому березі, поруч зі стадіоном та заводом "Азовсталь". Там усе розпочиналося, бої були жорстокі. А взагалі відсотків 90 міста сильно постраждало. Скільки загиблих – одному Богові відомо. Напевно, має пройти десятиліття, щоб усе це відновити. Прикро тільки, що людські життя не повернеш.

"Вдома викурили усі недопалки"

– До усіх цих подій ви вважали себе побожною людиною?

– Не ходив щонеділі до церкви, однак у Бога вірив щиро.

– Життя в окупації лише зміцнило вашу віру?

– Однозначно, дуже. За ті три тижні було кілька складних ситуацій. Я звертався до Бога у своєму розумінні. І від нас відводило зло.

– Коли сказали собі "годі, треба їхати"?

– Після трьох тижнів ізоляції я більше не бачив сенсу сидіти. Сказав батькам: "Давайте ввечері зберемо речі. А зранку спробуємо вибратися з міста". Важливо було дожити до ранку. Утім знаєте, як буває. Перед самим від'їздом почалися інтенсивні обстріли – молився, щоб моя "Волга" вціліла. Прокинулися о 7-й ранку і поїхали. Більшість доріг були перекриті вантажними автомобілями. Їхали навмання, тиша навколо, ніхто нічого не знає.

– Що вдалося взяти у дорогу?

– Документи, одяг, базові речі.

– Якісь футбольні атрибути?

– Медаль за перемогу в Кубку України. Здобув її з Шахтарем у 1997-му. Лежала просто на видному місці, от я й прихопив нагороду.

– Коли виїхали з міста і відчули себе у відносній безпеці, що захотілося передусім?

– Ми з батею палимо. Вдома викурили усі недопалки. Мама їх колись збирала і спалювала на дачі. Так от в пакетах познаходили і допалювали. Якось я привіз баті кубинську сигару. Тримали її на особливий випадок. Коли виїхали з Маріуполя, то цей випадок настав. "Діставай сигару", – сказав татові. Картина прозаїчна – їдемо на "Волжарі" і пихкаємо сигару.

– Стреси і випробування ще не закінчилися, але стали не такими нездоланними. Запитували себе, що далі?

– Хочу, щоб запанував мир і перестали стріляти. А далі все нормалізується. Я кілька днів звикав до нового побуту. Спершу складалося враження, ніби наново народився. Сходив у душ, поїв… Здавалося б, що треба для щастя.

"Я їду і плачу, від новин розривається душа": екс-форвард 90-х курсує Європою на фурі – його рідні під обстрілами щодня

Підтримка для України не має меж, а от новинний редактор – має. Відтак, це вже дванадцята новина, де Футбол 24 висвітлює російське свавілля на нашій землі.

Попередня публікація: Росія напала на Україну: Динамо зіграє в єврокубку, нова проблема для збірної, відверті заяви Ярмоленка.

13:13. Наш ексклюзив дня! Любомир Кузьмяк поспілкувався із Володимиром Яксманицьким, екс-захисником Шахтаря і донецького Металурга, який провів три тижні у лютому пеклі Маріуполя, пив воду з калюж, бачив тіла загиблих містян, дивом рятувався від обстрілів. Зараз Яксманицький у безпеці.

12:58. Барселона гостинно прийняла українських дітей-біженців, яких допустили до тренування першої команди. Спільні фото з Хаві і Ко.

12:45. Клуб італійської Серії С влаштував акцію на підтримку України. Дуже оригінальний крок – оцініть самі.

10:37. Арбітр ПФЛ Дмитро Кубряк – майстер на всі руки. Зараз він оперує поранених українських воїнів у госпіталі Дніпра. Детальніше про героїзм цього рефері розповів Андрій Павелко.

10:05. Рівненський Верес не залишився осторонь гуманітарних проблем, пов'язаних із війною. Розповідає президент клубу Іван Надєїн.

09:33. Екс-наставник київського Динамо Олександр Хацкевич потужно висловився про Україну, Білорусь і Росію: "Настав час замінити у Мавзолеї одного Володимира на іншого".

09:03. Борис Джонсон продовжує жити Україною. Британський прем'єр-міністр пропонує віддати нашій національній збірній пряму путівку на ЧС-2022.

24 березня

23:00. УПЛ планує надати матеріальну підтримку сім'ям футболістів, які загинули у війні.

22:30. Віктор Леоненко навідався до Богданова й Алієва, які перебувають на службі.

21:45. Суркіси жорстко відреагували на новини про вивезення мільйонів доларів з України.

20:55. Ігор Суркіс подякував Стяуа за прихисток гравців Динамо.

20:15. Андрій Павелко запопонував Великобританії подати спільну заявку на проведення чемпіонату світу.

20:00. Вітао спричинив справжній фурор на європейському ринку. Відразу 6 клубів (Фенербахче, Бешикташ, Андерлехт, Брюгге, Рейнджерс і ПАОК) цікавляться захисником Шахтаря.

19:10. Роман Абрамович причетний до перемовин між Росією та Україною. А казали, що санкції зайві.

18:30. "Те, що відбувається у Росії – це фашизм. Нехай вони згорять у пеклі і винищать один одного – мені байдуже. Скільки б не виривали квітів – весна прийде", – слова топового українського арбітра Євгена Арановського.

18:00. Гравці і тренери Динамо відвідали наших поранених солдатів.

17:30. УАФ та клуби чемпіонату Італії організують допомогу для тих, хто постраждав від війни в Україні. Барселона також облаштовує пункти збору допомоги українським біженцям.

15:45. АПЛ також не бажає реєструвати гравців з України – їх може прийняти лише один топ-чемпіонат.

14:50. Євро-2028 може відбутись в Україні! Несподівану кандидатуру висунув Прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон. Таким чином зухвала заявка росіян отримала гідну відсіч.

14:05. Колишній воротар Шахтаря, а нині головний тренер Вереса Юрій Вірт оголосив проміжні результати благодійного аукціону на підтримку ЗСУ. Сума за унікальний лот справді вражає.

13:35. "Будківський розбудив мене словами "По Києву та Харкову стріляють": інтерв'ю "Футбол 24" з Олегом Кудриком, екс-голкіпером Шахтаря, Карпат і Маріуполя, який поки не встиг дебютувати за Полісся.

13:10. Виконавчий директор УПЛ Євген Дикий розповів, чи дограватимуть чемпіонат за кордоном.

12:40. Маркевич назвав чемпіонати, в яких продовжать кар'єру гравці Маріуполя – сам тренер допомагатиме Україні з Європи.

12:15. Зозуля прозвітував про чергову партію допомоги для військових – новому проекту лише тиждень.

11:45. "Ми 100% вийдемо на чемпіонат світу": Бєсєдін очікує на успіх України на футбольних полях після перемоги над Росією.

11:10. Чемпіон Іспанії – мадридський Атлетіко – солідарний з українцями: "Наш автобус щойно прибув до Варшави, проїхавши понад 2800 кілометрів. Ми доставили весь необхідний матеріал, а вночі повернемося до Мадрида з 30 українськими біженцями (зрештою їх було 36, – прим.ред)", – повідомив фонд клубу у соцмережах. Червоно-білий автобус перевозив теплий одяг, ковдри, взуття, засоби особистої гігієни, підгузники та продукти, що не швидко псуються.

Comienza el viaje de vuelta a Madrid desde Varsovia con 36 refugiados ucranianos. pic.twitter.com/GWS9lC36yi
— Fundación Atlético de Madrid (@AtletiFundacion) March 23, 2022

10:50. Зате Україну активно підтримують на італійських стадіонах, не лише фанати, але й відомі клуби та зіркові виконавці.

pic.twitter.com/kovVAeWk7b
— Yurii Shevchenko (@YuriiShevchenko) March 24, 2022

10:25. Топ-чемпіонат забороняє "футболістам-утікачам" з України та Росії виступати за місцеві клуби. Нагадаємо, раніше ФІФА дозволила таким гравцям завершити сезон у нових командах через війну на території нашої країни.

10:00. Росія вкотре піде слідом за своїм військовим кораблем – УЄФА збере засідання, щоб відхилити заявки на проведення Євро.

9:20. "Наше життя було у небезпеці": тренер академії Шахтаря розповів, як з сім'єю під обстрілами рятувався з Харкова

9:00. "Багато футболістів їхали в УПЛ у пошуках кращого контракту": Мораєс зробив серйозну заяву щодо війни в Україні.

23 березня

23:00. А от Гжегож Крихов'як "не міг вчинити інакше". "Це було важке, але очевидне рішення. З початком війни я уважно стежив за тим, що відбувалось у сусідній країні. Наслідки війни для всього світу, особливо для України, є і будуть величезними. Там гинуть звичайні люди, діти", – сказав поляк про втечу з російського клубу.

22:45. Не до всіх доходить, яка чума на нас напала. Бельєрін зробив скандальну заяву: "Несправедливо, що війна в Україні цікавить нас більше, ніж інші війни".

22:20. "Почалась війна", – захисник Динамо розповів про найгірші слова у своєму житті...

21:40. УЄФА назвав охочих провести Євро-2028 і Євро-2032, а серед претендентів чомусь опинилася фашистська Росія.

21:00. Тарас Степаненко сказав гарні слова: "Зараз наша збірна – це усі ми, українці. Кожен з нас – це збірна, від кожного воїна, лікаря, волонтера, підприємця, спортсмена до Президента. Це моя улюблена збірна".

20:15. "Вирішили покинути Харків, коли побачили російські танки", – Сергій Кандауров зізнався, як зміг виїхати з України.

19:40. Олександр Денисов анонсував відновлення роботи каналів "Футбол".

19:10. Власник Стяуа сказав, що йому було б цікаво надати ігровий час Сергію Сидорчуку.

18:30. Ібрагімовіч обережно прокоментував війну Росії проти України: "Я за мир і любов".

17:45. "Отже, виходить, Україна одночасно намагалася напасти на Росію, Білорусь, бомбила "ДНР", "ЛНР", розробляючи при цьому хімічну, ядерну, біологічну зброю. Виводила голубів-убивць російського населення, виробляла бойові наркотики.

Налаштовувала весь світ проти Росії, у 2014 році почала їсти дітей, кожний мав по два раби. Мене повинні "неонацисти, нацисти, бандерівці" зараз розстріляти за текст російською, і при цьому всьому Україна все-таки сама на себе напала, але і не напала, а створює за допомогою США різні фейки. Ага. Ну все зрозуміло тепер", – топовий тролінг від Сергія Кравченка.

17:20. Рінат Ахметов дав чітку позицію: "Мої заводи не працюватимуть під російською окупацією".

16:40. ДБР відкрило провадження щодо митників, які випустили Суркісів з України з мільйонами доларів готівкою.

16:26. "Це було б нечесно": Луческу роз'яснив ціль перебування Степаненка, Сидорчука та Пятова у Стяуа.

16:16. СК Дніпро-1 втратив екс-форварда Реала і Севільї, а також ще одного легіонера, якого тільки викупив узимку.

15:55. Маркевич: На тренувальні поля Маріуполя впало декілька авіабомб. Вони майже повністю зруйновані. Кожні 7-10 хвилин на місто скидають бомби. Така вона, жалюгідна російська армія, яка може вбивати і воювати тільки проти беззахисних.

15:15. Лунін застеріг білорусів від допомоги росіянам у війні з Україною. Воротар Реала дав пораду військовим сусідньої держави, як зберегти совість.

14:40. "Дон, він знайдений": український голкіпер допоміг Кадирову в пошуках Бандери. Знущальний тролінг на адресу недолугого путінського пропагандиста.

14:00. Екс-тренер Карпат: Життя показує, що саме там, де домінує російська мова, тепер найбільша біда в Україні. Рашистські асвабадітєлі свідомо знищують навіть найбільш русифіковані міста, в які принесли тільки смерть і руйнування.

13:13. Манчестер Юнайтед назвав російських окупантів винуватцями у смерті співзасновника фан-клубу в Києві. Раніше манкуніанці не могли чітко вимовити, що ж це за "сили опонента" такі розстрілюють цивільних українців, які родинами покидають свої міста без будь-якої зброї.

12:12. "Набагато більше людей стали ненавидіти Росію": одноклубник українця в Іспанії перепросив за невдалий жарт. Масовими злочинами проти мирних людей і боягузливою мовчанкою путіністи з кожним днем докладають все більше зусиль, аби російський народ вороже сприймали по всій Європі.

11:40. "Став залупщук": український військовий витер ноги футболкою Тимощука, який продовжує мовчати в Росії. "Якби він одразу повернувся в Україну, гарно виступив, ми би його пробачили. Ми ж хороший народ, український, з добрим серцем, щирим. Забули би те, що він в Зеніті грав, ходив там. У тяжку хвилину це би забулося, якби він підтримав свій народ", – Кополовець прогнозує сумне майбутнє зраднику України.

11:11. "Своїми діями я спокутую свою провину зараз": Богданов пригадав, як їздив на перегляд до Росії. Зараз вихованець Динамо стоїть на сторожі рідного Києва.

10:10. Рамос допомагає збирати кошти на підтримку України. Легендарний екс-капітан Реала почав носити благодійне худі, де ідентифікував себе з українцями.

09:40. Ярмоленко зі сльозами дивиться на обстріли рідного Чернігова. Там залишились тато, бабуся і ще дуже багато близьких родичів. "Виходь і бийся, як б’ється твій народ". Ярмоленко пояснив, чому почав забивати голи за Вест Хем, в якому перед тим майже не грав. Андрій мотивував себе насамперед подвигами українців під час цієї жахливої війни.

09:09. "Вони перелякані. Прізвище Лукашенка називали пошепки": капітан Колоса – про свою кар'єру в Білорусі.

23 березня

23:50. Донбас Арена знову руйнується у епіцентрі війни – жахливі наслідки обстрілів занедбаного суперстадіону.

23:30. Михайло Кополовець закликав пробачити Ракицькому: "Людина грала за збірну України і зрозуміла, що в Росії перебувати не може".

23:18. УЄФА планує заборонити Росії показувати матчі збірних – розплата за спотворення трансляцій і приховування кадрів підтримки України.

22:48. Тарас Степаненко саркастично відхрестився від переходу в Стяуа, про який раніше повідомляв румунський журналіст. Сергій Сидорчук і Андрій Пятов теж спростували зміну клубу.

22:20. Інтер готовий запросити Роберто Де Дзербі, якщо завершить сезон без трофеїв. В Італії переконані, що тренер Шахтаря вже не повернеться в Україну.

21:55. У Німеччині заборонили "футболістам-біженцям" з Росії та України грати у будь-яких офіційних матчах. Вони можуть виходити на поле лише в контрольних поєдинках.

21:42. Дві легенди збірної Болгарії віддали свої будинки українським сім'ям.

21:30. Тарас Степаненко згадав, що за звичайних обставин сьогодні тренувався би у складі збірної України. Хавбек Шахтаря віддав належне усім, хто бореться з окупантами.

21:00. Сергій Сидорчук, Тарас Степаненко і Андрій Пятов розпочали тренування зі Стяуа. Одіозний президент клубу заявив, що тріо українців виступатиме за команду до кінця сезону.

20:23. Англія лютує через трансляції матчів на Росії – УЄФА вже отримав прохання заблокувати агресорів.

19:55. "Дід божевільний, чи що з ним? Після таких слів закінчи з футболом і йди на пенсію". Михайло Кополовець обурений заявою Мірчі Луческу про помилковість відсторонення російських спортсменів.

19:20. Андрій Ярмоленко озвучив свій список адекватних росіян зі світу спорту. У переліку лідера збірної України лише два прізвища.

18:45. Лідер Манчестер Сіті Кевін Де Брюйне записав звернення до українського футболіста, якого поранили в Маріуполі.