Александр КОВПАК: "Общество у нас нездоровое"

Зустріч на Кіровоградщині, в якій помірялися силами «Олександрія» й «Арсенал», була в багатьох планах унікально-пікантною.

Розпочалося все із своєрідного «прев’ю», відповідно до якого цей матч мав бути договірним — на користь господарів поля. Продовжився «трилер» примхами погоди: у неділю по всій Україні відбувалося щось неймовірне — яскраве сонце вмить змінювалося сніговим градом, і це сповна проявилося в Олександрії. А завершилися перипетії потенційного «договірняка» найкращим чином: «арсенальці» закономірно виграли, причому головним героєм в їхньому складі став нападник зі славетним прізвищем Ковпак, який відзначився дублем, таким чином продовживши свою весняну голеву серію.

— Олександре, хочу чи не хочу, проте мушу розпочати діалог темою, підозрюю, вкрай неприємною для вас: очевидно, це не дуже комфортно виходити на матч, коли твою команду підозрюють у його здачі…

— Безумовно. У нас взагалі, як я помітив, суспільство дещо нездорове: ну як можна було робити настільки серйозні висновки, будувати на них обвинувачення, зваживши на такий хиткий аргумент, як ажіотаж у букмекерських конторах з приводу цієї гри?

— Розумієте, в чому справа: особи, обізнані в деталях, запевняють, що саме отой ажіотаж букмекерів напряму свідчить про нездоровий характер поєдинку.

— Не знаю, не знаю… Мені, повторюся, було дуже прикро чути такі розмови, бо вони цілком вибили команду з колії — психологічної, маю на увазі.

— Утім, ви успішно впорались із завданням спростування: тепер у «Арсеналу» є свого роду алібі…

— І це — дуже приємний факт. Тепер, сподіваюся, в декого буде менше бажання говорити зайвого. Окремим добродіям, які дозволяють собі подібні речі, треба дати по руках…

— А як вам, до слова, «настрій» погоди, яка повсякчас нагадувала про себе в Олександрії: до, впродовж і після гри?

— Та ви знаєте, 2012-й у цьому плані так часто дивує, що, даруйте мені тавтологію, цілком перестаєш дивуватися. Згадайте: цьогоріч ми пережили й «-30», і мінусову температуру на початку березня, тому «катаклізм», який трапився на вихідних, сприймаю як належне. Тим паче, народне повір’я гласить, що напередодні Великодня завжди настає тимчасове похолодання.

— Чи відповідає, на вашу думку, гра «Олександрії» тому місцю, яке посідає ця команда в таблиці? Іншими словами — чи схожі «жовто-зелені» на аутсайдера?

— Та ні, наш попередній суперник виявився серйозною командою з непоганим добором гравців. Вважаю, що вони мають непогані шанси на те, аби зберегти місце в прем’єр-лізі. Було ж добре видно, з якими зусиллями ми протистояли олександрійцям, якою ціною далися нам оті три очки.

— Мабуть, для вас особливо приємним є те, що ви зуміли відзначитися в другому турі поспіль. Причому обидва рази — дуплетом.

— За великим рахунком, я не надаю великої уваги власним досягненням. Тим паче, нині, коли наша команда перебуває на порозі здійснення великої мети — виступу в єврокубках. Я ж там грав лише одного разу. Тож тепер, коли мої забиті м’ячі допомагають «Арсеналу» здобувати очки, я радію вдвічі більше… Хоча, звісно, зваживши на те, що я — нападник, тобто відзначатися в чужих воротах є для мене природною необхідністю, визнаю, що мені приємно. Аби стільки грав і забивав увосени, міг би поборотися за звання найкращого бомбардира. Однак, повторюю: всі ці індивідуальні бомбардирські регалії не мають для мене великого значення — головне те, що ми наразі перебуваємо високо в турнірній таблиці.

Павло МАЛЯР, газета "Український футбол"