Назар БАЛАБА: "Розуміємо, що не можемо кожен матч вигравати, хоча хочеться і потрібно"

Капітан «Динамо» U-19 Назар Балаба прокоментував перемогу над «Дніпром-1» (6:1).

– Впевнений результат і хороша гра. Які в тебе емоції? Який настрій?

– Все чудово. Слава Богу, що виграли. У нас боротьба за чемпіонство і кожен матч для нас – як фінал. Навіть з розминки було видно, що сьогодні будемо гарно грати.

– Ви забили два швидких голи. Це вже додало впевненості?

– Звісно, швидкі м’ячі завжди допомагають, особливо якщо їх 2-3. Ми до 15-ї хвилини вигравали вже 2:0 і могли грати з позиції сили. У суперника були зони, в які ми могли вибігати і спокійно доводити рахунок до розгромного ще в першому таймі. Могли, але не вийшло.

– Після нічиєї з «Поліссям» наскільки морально було важко? Чи швидко оговталися після втрати очок?

– Звісно, всі було розчаровані. Але ми розуміємо, що не можемо кожен матч вигравати, хоча хочеться і потрібно. Такі матчі бувають. Ми подивилися цю гру і проаналізували. У нас було теорія, на якій тренерський штаб показав на наші помилки і ми спробували їх сьогодні виправили. Гадаю, у нас сьогодні все вийшло.

– Розкажи про свій гол. Ти – гравець оборони, але час від часу забиваєш.

– Я часто ходжу на кутові, просто в нас була проблема, що ми не можемо їх гарно виконувати. Зробили на цьому акцент цього тижня, виконали багато кутових, напрацювали щось. Як бачите, сьогодні і Захарченко забив, і я забив. Ми, захисники, на кожен стандарт йдемо з ціллю забити гол. Навіть Олексій Гусєв у нас один з найкращих бомбардирів команди, хоча він захисник. Тому це не має значення, чи ти захисник, чи нападник. Коли є стандарт, то треба йти зі задачею забити гол.

– Чи змінився суперник з часу матчу першого кола? Яке вони склали враження?

– Чесно, я так не скажу, оскільки в першому колі не грав. Тоді я пропускав матч через жовту картку. Деякі гравці з нами у збірній U-19, деякі, такі як Ківінда, старші, вони вже минулого року грали. Я бачу, що там є молоді гравці, підключають їх, але кістяк там залишається, їх спускають з першої команди. Можливо, це тільки на нас спустили. Це досить гарна команда і бажаємо, щоб далі вони вигравали і прогресували, але не сьогодні.

– Пропущений гол якось вплинув на вас?

– У перерві говорив тренерський штаб, що ми забили два і зупинилися. Потрібно було дотиснути суперника і не зупинятися, грати, як з перших хвилин. Коли ми забили два, то трішки заспокоїлися. Подумали, що результат вже є і можна збавити оберти, але в таких матчах… В принципі, в кожному матчі не можна зовсім розслаблятися, треба грати з першої до останньої хвилини і тільки тоді буде результат. Тільки ти даєш слабину – тебе одразу карають за це.

– По ходу гри тобі довелося двічі перебудовуватися по позиції: ти був опорним, потім відтягнувся, і потім знову вийшов в опорну зону. Наскільки важко змінювати амплуа по ходу гри?

– Звісно, опорний півзахисник – це не моя рідна позиція. Але я там досить багато грав: і до цього матчу, і на зборах, і минулого року я там грав. Тому це не є чимось новим для мене. Не вважаю, що це щось важке для мене. Тим паче, ті задачі, які мені дає тренерський штаб, вони не є досить важкими. Я виконую їх, тому мені і довіряють грати опорного півзахисника. А захисник – це моя рідна позиція, тому для мене не є проблемою рухатися вище чи нижче. Я можу грати де-небудь, де мене поставлять, аби допомогти команді.

–В одному з епізодів у тебе були якісь претензії до Маткевича. Щось серйозне?

– Чесно, не пам’ятаю. Можливо, коли воротар дуже часто вкидав м’яч у центр поля і м’яч пролітав 40 метрів з руки голкіпера. Я вважав, що це не дуже нормально і дав йому настанови, щоб він вужче грав. Нехай краще вони на фланг вкинуть м’яч і ми торбі перебудуємося, ніж в центр. Але це – емоції, це – нормально, в принципі. Він не образився. Я і в другому таймі на Івана Котуху трошки накричав. Але все нормально, це емоції. Пройшла хвилина, ми заспокоїлися і далі грали. Немає образи, ми тільк хочемо допомогти один одному.