Веремеев: "Жаль у Кингсли нет украинского гражданства"

На зустрічі у Львові між Карпатами та донецьким Металургом у VIP-ложі стадіону Україна був присутній Володимир Веремєєв.

Про свої враження від поєдинку та мету свого візиту у столицю Галичини Володимир Григорович розповів кореспонденту Інформаційного центру ФК Карпати.

- Поєдинок між Карпатами і Металургом я б розділив на три частини. Дві з них, це приблизно перших хвилин 15 і заключних десь хвилин 20, мені сподобалися. А от те, що було між ними, дещо розчарувало. Почали команди доволі цікаво, а головне, активно. Гра захопила всіх присутніх на трибунах. Думаю, з цікавістю за нею спостерігали і телеглядачі. А потім настав якийсь незрозумілий провал. Команди ніби то щось і хотіли зробити, але у них майже нічого не виходило. Проте кінцівка засвідчила, що і Карпати, і Металург хотіли таки не просто досягнути позитивного результату, а виграти. І одразу всі ожили – і гравці, і вболівальники. Але, напевне, десь там наверху вирішили, що вистачить з них обох і нічиєї.

- Чого бракувало Карпатам?

- Інколи на полі було надто багато хаосу. У такі епізоди світлою плямою був Сандро Гурулі. І коли у нього на правому фланзі щось виходило, то одразу Карпати починали щось створювати. А тільки-но грузинський легіонер знижував активність, нічого не виходило і в його партнерів.

- Звісно, ви приїхали не просто подивитися матч, а перш за все переглянути тих футболістів, які цікавлять тренерський штаб збірної України?

- Звичайно. Але випереджаючи ваше наступне питання, одразу скажу, що жодних прізвищ я називати не буду.

- Це секрет чи педагогічний хід, аби гравці не впіймали "зірочку"?

- На жаль, нинішнє покоління футболістів чомусь дуже часто якось дивно реагує на інформацію, коли дізнається, що до них є інтерес з боку тренерів збірної. У роботі з ними моментально з’являються проблеми - і перш за все у клубних тренерів. Я міг би навести не один подібний приклад, але не маю на це право без дозволу головних тренерів команд. Це конфіденційна інформація, яку аж ніяк не можна озвучувати для широкого загалу. Сподіваюся, вболівальники мене правильно зрозуміють. Тому навіть і самі тренери багатьох команд просять нас не називати прізвища тих, на кого ми звернули свою увагу.

- А сказати хоча б скільки гравців вас цікавило у цьому матчі ви можете?

- Прошу. У Металурга - один. Двоє - у Карпат.

- І яке враження вони у вас залишили своєю грою?

- Скажу відверто, їм бракує стабільності. Хоча про карпатівців скажу таке: вони обоє в значній мірі залежні від командних дій, а в цьому плані Карпати в останньому матчі мені не дуже сподобалися. Тому й вони не змогли проявити всіх тих якостей, які ми у них бачили в попередніх матчах. Загалом, усі гравці повинні зрозуміти, що справжній майстер свій високий рівень повинен підтверджувати в кожному матчі. У крайньому випадку він може в десяти іграх один–два рази не дуже сильно виблискувати своєю грою, але принаймні не псувати каші. Але коли все відбувається з точністю до навпаки – одну чи дві гри видасть на ура, а потім десяток провалить, то, даруйте, про яку збірну може йти мова?!

- Після побаченого у вас зник інтерес до цих футболістів як до потенційних гравцях збірної?

- В жодному разі ні! Це талановиті хлопці з непоганим потенціалом. Але їм бракує стабільності. І якщо вона в їхніх діях не з’явиться, то у збірної може насправді пропасти до них інтерес.

- Тоді, можливо, хтось інший вам сподобався?

- (З посмішкою – Авт.) Так, один гравець мені дуже сподобався. Такий збірній підійшов би однозначно. Адже він має і високу швидкість, і чудову техніку, і поле бачить непогано. Але у нього є один серйозний недолік, через який він не може бути корисним для нашої збірної.

- Цікаво було б знати, кого ви маєте на увазі. Але ж ви прізвищ не називаєте…

- Його можу назвати.

-?..

- Кінгслі. Дуже він мені подобається. Але ж у нього немає українського громадянства.

- І на останок питання: яке враження на вас справила атмосфера на стадіоні?

- Матчі у Львові завжди відвідую із задоволенням. Це ж одне з найфутбольніших міст України. Добре пам’ятаю, як цікаво завжди було тут грати з Карпатами ще у чемпіонаті СРСР. Переповнені трибуни палко підтримували свою команду, але водночас віддавали належне і гостям. І якщо хтось з гравців Динамо чи вся команда демонстрували насправді класний футбол, то свою порцію овацій отримували обов’язково. Та й нині вболівальники живо реагували на те, що відбувалося на полі. Не знаю лише, чому їх було не дуже багато. Думаю, що футбол, який показали команди, вартий уваги значно більшої аудиторії. Сподіваюся, коли приїду до Львова наступного разу, на трибунах пустих місць буде набагато менше.