"На приглашение Шевченко сказал: "Поедем в Украину". Рангник – о визите в Киев, войне и тренировке молодежи "Шахтера"

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський побував на відкритому тренуванні Рангніка, що проходило у Києві на НТК імені Віктора Баннікова, та записав усе найголовніше від фахівця з досвідом роботи з такими клубами, як Штутгарт, Ганновер 96, Шальке, Гоффенгайм, РБ Лейпциг і Манчестер Юнайтед.

Є тренери, які змінюють команди, клуби, справляють чималий позитивний вплив на внутрішні чемпіонати. Їх імена усім знайомі, всі вони на виду.

А є менш відомі тренери, які змінюють безпосередньо саму гру, додаючи у футбол нові методики та ідеї. Вони рідко надовго затримуються в європейських грандах, але їхній вплив на гру мільйонів важко заперечити.

І якщо Пеп Гвардіола одним зі своїх футбольних батьків зве аргентинського фахівця Марсело Б'єлсу, який нині очолює збірну Уругваю, то для Ральфа Рангніка такою фігурою колись став Валерій Лобановський.

Чимало часу пройшло, і тепер вже сам австрієць має прізвисько Професор та вважається одним з найбільш кваліфікованих футбольних спеціалістів у Європі.

На Рангніка біля Будинку футболу чекали усі. Хтось намагався згадати чому саме така увага прикута до головного тренера збірної Австрії, який для багатьох став відомим, коли очолив Манчестер Юнайтед з Кріштіану Роналду та відмовив мюнхенській Баварії влітку 2024-го.

«Він не той тренер, хто працює з топами. Рангнік бере середню команду та виводить її на новий рівень», - відповідь невідомого спікера на питання його товариша про компетентність австрійця.

Після семінару для українських тренерів, який Ральф проводив у Будинку футболу, австрієць мав провести тренування, закріпивши теорію практикою. Наші фахівці, серед яких було чимало наставників клубів УПЛ, спостерігали за заняттями з трибун. Президент УАФ Андрій Шевченко та головний тренер української збірної Сергій Ребров теж перебували у хорошому настрої та спостерігали за роботою Рангніка.

Сам Ральф якомога швидше хотів перейти до тренування з гравцями юнацької команди донецького Шахтаря (U-17), тому на питання преси намагався відповісти максимально лаконічно. Проте ми встигли дізнатися, як у Рангніка взагалі виник подібний варіант з поїздкою до України:

«Мій медіа-агент, а також мій близький друг, Рафа повідомив мені про запрошення від Андрія Шевченка та Української асоціації футболу приїхати сюди або провести цей захід у Zoom.

Я одразу сказав Рафі: «Якщо це можливо, давай поїдемо туди». Зовсім інша історія, якщо ти робиш подібні речі на місці особисто, а не через Zoom».

Довелося містеру Ральфу також відчути на собі й сигнал про повітряну тривогу, проте це, схоже, жодним чином не налякало австрійського фахівця.

«Нам доводилося спускатися у підвал на пів години, але загалом останні дві години я насолоджувався атмосферою та енергією, яка панувала в кімнаті.

Я почув дуже багато хороших запитань від присутніх колег. І тепер з нетерпінням чекаю на тренування з юнаками донецького Шахтаря (U-17)».

А далі було тренування, на яке так поспішав Рангнгік. У процес фахівець був залучений максимально, сам збирав м’ячі, коли ті вилітали за лінію поля, та постійно підказував юним «гірникам». Ральф постійно наголошував на тому, що хоче побачити справжній пресинг, а не його імітацію. Також австрієць акцентував на тому, що не потрібно робити передачу заради самої передачі. Якщо є простір – треба його атакувати, просувати до воріт суперника.

Після відпрацювання низки вправ Рангнгік мав тривалу особисту розмову з одним із гравців юнацької команди Шахтаря. Щось ну дуже емоційно австрієць намагався довести англійською українському футболістові, постійно використовуючи слово «Europe!».

Сам Рангнік зізнався, що має теплі спогади про Україну та навіть згадав про свій візит у Донецьк.

«Пам'ятаю, коли я вперше став головним тренером Шальке (2004 рік – прим. «УФ»), то зустрічався з Шахтарем у Кубку УЄФА. Ми тоді якраз грали на виїзді, в Донецьку.

Тож, як я вже казав, у мене завжди були добрі стосунки і близькі стосунки з Україною, з Києвом та Шахтарем, і тому для мене було дуже важливо приїхати сюди і перебувати тут особисто».

Той матч 1/16 фіналу Кубка УЄФА між Шахтарем та Шальке на РСК «Олімпійський» завершився нічиєю 1:1. На гол Аілтона в першому таймі, наприкінці гри відповів Брандао. У поєдинку-відповіді завдяки голу Юліуса Агахови перемогу святкували «гірники» (1:0).

Також Рангнгік поділився своїми враженнями від столиці України під час війни, згадавши київський фінал Ліги чемпіонів Реал Мадрид – Ліверпуль (3:1) у сезоні 2017/18.

«Звичайно, вчора ввечері, коли ми приїхали о 23:30, місто було порожнім через комендантську годину, але сьогодні, по дорозі сюди, можна було побачити, наскільки місто все ще жваве.

Але все одно це не порівняти з тим, що було, наприклад, у 2018 році, коли я перебував тут, аби подивитися фінал Ліги чемпіонів між Ліверпулем та мадридським Реалом. У той час мільйони людей були на вулицях і святкували».

Наостанок головний тренер збірної Австрії висловив надію на те, що вже незабаром війна в Україні все-таки припиниться

«Я дуже сподіваюся, що все це божевілля скоро закінчиться, і що всі люди тут зможуть жити у свободі. Як я вже сказав, ми в Європі повинні стояти разом з вами і боротися за свободу, за демократію. Я дійсно дуже сподіваюся, що для всіх тут, у Києві, і в усій Україні, це припиниться вже дуже скоро».

Саме після цих слів Рангнік пішов спілкуватися з українською футбольною молоддю. Що вкотре свідчить про те, що навіть у найтемніші часи історії має лишатися місце для навчання та освіти в цілому.

Сподіваємося, що запрошення таких іменитих фахівців надалі стане звичним явищем для українського футболу. Сподіваємося, що подібні візити дійсно нестимуть користь для вітчизняних тренерів, зокрема тих, які займаються з дітьми та молоддю, адже це наше майбутнє.