"Мишаня, не спеши меня списывать". Кополовец - о трансфере Коноплянки, застолье с легендой "Челси", политике и геях

– Завтра граємо спаринг проти угорського МТК (Минай поступився – 0:1, – Футбол 24). В основному тренуємося вдома, у дворазовому режимі. Переглядаємо велику кількість футболістів – прагнемо підсилити склад. Хочеться, щоб у нас грали закарпатські хлопці, але розуміємо, що власними силами не впораємося. Шукаємо кваліфікованих, харизматичних футболістів. Якраз сьогодні підписали голкіпера Андрія Черепка, хавбека Антона Кічу і форварда Олега Маїка. Працюємо спокійно.

– Так, він перебудувався. Це вже зовсім інший Вася (Усміхається). Спокійніший, вдумливіший. Поки що Кобіну все вдається. Дай Боже, щоб був результат і в офіційних матчах. Мені подобається, що він контактує із футболістами, спілкується, радиться – не соромиться це робити і не зациклюється на собі. Плюс – якщо команда дуже втомилася, Кобін може скасувати наступне тренування, або дати трохи легше навантаження, ніж планував. Оцієї совдепії – "треба, тренер сказав – побігли" – у нас немає.

– Так, ми постійно на зв’язку. Це, звичайно, величезний плюс, що Вернидуб приїжджав до нас. Зокрема, відвідав спаринг із Карпатами. Дуже, дуже цікава людина! Я надзвичайно радий, що з ним познайомився ближче. Сподіваюся, будемо спілкуватися далі. Ми завжди йому раді. Вернидуб вже зараз розповів нам багато цікавих речей. Можливо, якихось футболістів порадить. Підказуватиме й надалі. Принаймні, поки не знайде собі нову команду.

– Якщо ти хочеш почути про якусь зірку – таких ми не "вели". Але зараз переглядаємо одного бразильця. Він тільки приїхав, стежимо за ним. Виглядає досить пристойно. Можливо, прибуде ще один бразилець. Ми не ставимо собі за мету побудувати інтернаціональну команду. Просто окремі позиції потребують серйозного підсилення. Наприклад, отой бразилець, який приїхав, – захисник.

Щодо зірок, то був у нас на прицілі Артем Федецький. Але що вдієш – він у політику зібрався. Коли в Артема виникли нюанси в Карпатах, я одразу запропонував йому закінчити кар'єру у Минаї. Але Федецький обрав інший шлях.

– (Сміється) Я вважаю, що Женя, як футболіст, ще не розкрився у Європі на 100 відсотків. Потенціал у нього – шикарний. Дуже прикро, що у Німеччині він трохи пригас. Але подивіться, наскільки яскраво Коноплянка виглядає у збірній! Реально класний футболіст. Не можу зрозуміти, в чому його проблема. Хоча у Севільї він мені дуже подобався. Можливо, варто змінити німецький чемпіонат, де багато потужності, на Італію, наприклад.

У Минай він приїде однозначно – я з ним спілкувався на цю тему буквально тиждень тому. "Мишаня, не спеши меня списывать. Я приеду, но дай еще поиграть" (Сміється). Йому ж зараз лише 29. Він ще може підписати хороший контракт. А Минай тим часом, можливо, вийде у Вищу лігу (Усміхається).

– Грати я буду – це однозначно. Розумію, що рівень Першої ліги – сильніший, ніж у Другій лізі. Головне, щоб травми мене оминали. Звичайно, я відчуваю по своєму організму, що вже немає тієї свіжості, як раніше. Але чим зможу – тим допоможу команді.

– Ми однозначно залишимося вдома – це принципове рішення президента клубу і всієї команди. Тут збудований стадіон. Як буде далі? При потребі проведемо реконструкцію арени, збільшимо її місткість.

– Зрозуміло, що у нашій країні щось гарантувати – важко. Подивися, скільки клубів припинило існування. По 2-3 в рік повністю зникають. Є бізнес – є команда. Немає бізнесу – немає команди. Тому я не візьму на себе відповідальності стверджувати на 100 відсотків, як буде через кілька років. Але у президента Миная – серйозні плани.

Зараз команда пробилася у Першу лігу. Все залежить від самих футболістів – щоб вони не відбили президентові бажання займатися футболом (Усміхається). Якщо Минай показуватиме результат – команда однозначно буде.

Знаєш, через що мені прикро? На Закарпатті – багато заможних людей. Але у футбол вони практично не інвестують. Подивіться, скільки багатіїв у Мукачевому. А футболу там немає взагалі. Зусиллями Миная та Ужгорода закарпатський футбол ще існує.

У такому випадку давайте допоможемо футболу з обласного бюджету. Щоб футбол не лихоманило, щоб він не залежав від бізнесу. Бо поки що ніхто не допомагає. Стадіони пустують. Хотілося б, аби президент чи прем’єр-міністр дали вказівку, що в кожному обласному центрі однозначно повинна існувати принаймні одна професіональна команда. Це ж найпопулярніший, наймасовіший вид спорту в Україні! Тому потрібні гарантії, підстрахівка, захист.

– Він, принаймні, старатиметься. Звичайно, одна людина може зробити небагато. Але Артем доноситиме ці проблеми до людей і, зі свого боку, зробить все можливе. Тим паче, у нього була солідна футбольна кар'єра – досвіду йому не позичати. Головне – щоб Артему надали таку можливість.

– Є система. Вони туди йдуть і "розчиняються". Все залежить від самого Федецького – що він хоче, які цілі переслідує. У те, що Артем йде туди, аби збагатитися, я не вірю.

– Я однозначно його підтримую. Подивився на конкурентів Федецького – це люди, які сидять у політиці вже 100 років. Старі обличчя, старі прізвища. Тому звісно, що я підтримую Артема. Як мінімум, гіршим від них він точно не стане. Але я переконаний, що Федецький буде кращим – у нього багато енергії та сил. Плюс – це авторитетний футболіст, який виступав за збірну України, неодноразово бував у зоні АТО і підтримував військових. У нього – хороша репутація, яку не захоче плямувати. Вірю, що Артем таки доб’ється успіху.

– Зрозуміло, що йому складно. Він – молодий, недосвідчений. Але я бачу його бажання щось змінити. Він береться за олігархів. Хоче, щоб вони ділилися. Бо наразі у нас божевільна монополія на газ, нафту, електрику – все належить олігархам. То як ми можемо наповнювати державний бюджет? Гроші, які сплачують люди, йдуть у кишеню олігархів. А пенсіонери отримують по півтора тисячі гривень. Вибачте, ми що, живемо у кам'яному віці? Тим часом один олігарх – не буду називати прізвища – має подвійний, а то й потрійний бюджет цілої держави. Вони володіють не лише капіталами, але й депутатами, тож керують Верховною Радою.

Звичайно, у таких умовах Зеленському буде складно щось змінити. Основна проблема – в олігархах. З ними потрібно сідати, говорити і домовлятися. За ті два місяці новий президент хоча б продемонстрував свій намір щось робити. Не загальними, красивими фразами, як Порошенко. Зеленський говорить прямо. І спілкується з народом.

Днями президент побував в Ужгороді. Скажу тобі про власні враження. Коли приїжджав Порошенко, ще за три дні до цього починали фарбувати паркани, прикрашали ялинки, всюди стояли менти. Такий марафет наводили, що просто немає слів. Зараз усе набагато, набагато скромніше. Тоді приїжджав "цар". Чи Янукович, чи Порошенко – приймали "царя". Тепер же приїхав простий чоловік.

Звичайно, приїхав не без охорони. Його мусять охороняти, бо прийде якийсь ідіот, виллє на нього літр фарби, або вб’є, не дай Боже. Але я помітив, що Зеленський – приземлений, з ним можна поспілкуватися. Він дослухається до людей.

Якщо президент не піддасться якимось спокусам, то він старатиметься змінювати цю країну на краще. Йому довіряє молодь – у нього просто шалена підтримка. Сучасна молодь – просвітлена, вона все розуміє. Чому? Бо молодь не голосує за гречку. Старше покоління довели до такого, що люди готові продати свій голос за 500 гривень. За "триденне блаженство". Це – біда.

– Це все, безперечно, непокоїть. Дуже непокоїть. Медведчук "виплив". Це випробування для нашого президента на міцність. Вони маніпулюють так, сяк – дивляться, як він буде поводитись. Зеленський поки що тримається солідно. Потрібно, аби зібралася Верховна Рада нового скликання – щоб президент мав усі необхідні важелі. Буде Прокуратура, всі інші органи – тоді будуть дії. Зараз важко щось говорити. Він же не прикордонник, щоб когось не впускати. Його роботу потрібно оцінювати, коли пройде хоча б 100 днів.

Ця система працювала 28 років, при всіх президентах. Її не зламаєш так швидко. Зеленському потрібен час і, звичайно, переконлива перемога його партії на виборах до парламенту. Зараз дуже важливий момент настає. Отримає більшість – буде щось робити. Не отримає – буде важко.

– Ми зустрілися у холі готелю. Спершу я Івановіча не впізнав. Але мій товариш звернув увагу: "Міша, дивись – Браніслав!" – "Нічого собі", – кажу. Підійшли до Івановіча: "Привіт! Як справи?" Перекинулися кількома фразами.

Пізніше Івановіч підійшов за барну стійку, де ми потягували якийсь "компот". Привітали його з чемпіонством . "Ви що, теж футболісти?" Зав’язалася розмова. Я йому розповів про своїх балканських друзів – Тубіча і Мілошевіча. Він, як виявилося, теж їх знає.

Потім ще увечері зустрілися, одним словом – здружились. Івановіч пообіцяв приїхати в Минай. "Приїдеш до нас?" – "Міша, буду їхати через Україну – обов’язково заскочу" (Сміється).

– Нормальний мужик. Повністю! Дуже приємний у розмові. Серби – вони всі такі, з гарячим серцем. Трішки з ним підвипили. Розповів нам багато історій всіляких.

– Ні, ми познайомилися трохи пізніше. "Що там Сербія?", – питаю. "Я и рад, я и рад, что проиграли. Ведь меня не вызывают", – відповідає. Визнав, що у його збірної була повна розслабуха. Вони не очікували від України такої гри.

– Ні, ми тему Тимощука не зачіпали. А що про нього говорити? Все й так зрозуміло.

– Підтримував через одного поляка. Але загалом не дуже це виходить, бо існує мовний бар’єр. Ще донедавна деякі пацани мені писали. Я, до речі, хотів би організувати спаринг між Айнхайтом і Минаєм. Не знаю, чи вдасться і чи є у цьому сенс, бо доведеться далеко їхати – під 600 кілометрів.

– Чесно кажучи, цей момент не був приємним. Дуже багато збочень побачив. Воно, звичайно, зараз прогресує в усьому світі. Навіть в Ужгороді. Але мені сподобалася фраза Папи Римського: "Хто я такий, щоб їх засуджувати?" Бог їх такими створив. Головне, щоб не було пропаганди. Ти такий? Гаразд, поводься нормально, скромно. Але ж вони це демонстративно підкреслюють, показують.

У Німеччині це виражено особливо яскраво. Заходиш у магазин, а там на вході – спеціальні брошурки. Зображені два мужики, які тримаються за ручки, і напис: "Щаслива сім’я". Хочеться зацитувати Лукашенка: "Если два мужика – это хорошо, то почему у них нет детей?"

Серед німців секс-меншини представлені всюди – на телебаченні, у політиці, у спорті. Народжуваність у них зараз мінімальна, зате є засилля турків, індусів, сирійців і так далі. Як колись казав Каддафі? "До 2050 року ми завоюємо Європу без єдиного пострілу". На новонародженого німця припадає 7-8 дітей мігрантів. Німеччина з цим мириться – їй потрібна дешева робоча сила.

– Ми розійшлися. Це – життя. Так буває.

– Так, тепер я вільний (Сміється).