Григорий РЕВА: "Горд за сына и за Украину"

— Григорію Васильовичу, що відчуваєте — навіть не запитую. Певне, гордість за сина?

— За сина, за команду, за Україну! Я, і всі мої друзі, вражені волею до перемоги і грою, яку наша команда продемонструвала в другій половині зустрічі. Цієї перемоги очікували роками.

— Знаю, що під час аналізу Віталієвих дій ви не шкодуєте критичних зауважень, якщо він на них заслужив. Цього разу, здається, претензій бути не може?

— У нас дуже серйозні взаємовідносини. Об одинадцятій годині Віталій мені телефонував. Спілкувалися й безпосередньо перед матчем. Щоразу я налаштовував його на те, що за збірну вболіватиме вся Україна. І від того, як діятиме саме він, великою мірою залежатиме гра всієї команди. Скажу відверто, цей поєдинок — перший, після якого я не висловив синові зауважень.

— Що допомогло йому зіграти так упевнено?

— Особистий настрій, підтримка батьків, прагнення реабілітуватися за помилки в матчі з “Ювентусом” і бажання сприяти перемозі збірної. Віталій, стверджую це сміливо, зробив належний внесок в успішний результат. Обидва голи видались ефектними, ігровими. Я завжди вболівав за збірну, але сьогодні, як ніколи, вболівав із високо піднятою головою.

— Без дружини?

— Вона не ходить на футбол — в неї вискакує серце під час атак на ворота сина.