Александр ИЩЕНКО: "Обучение тренеров не прекращается никогда"

Найкращою футбольною школою України стала цього року ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського, яку останні чотири з половиною роки очолює Олександр Іщенко.

- Як поставилися до визнання динамівської ДЮФШ найкращою футбольною школою року? Для вас це важлива відзнака?

- До цього визнання я поставився стримано, нагородження відбувалося відразу після матчу «Динамо» – «Шахтар», який ми програли 3:4, тож настрій був не найкращий. Та, з іншого боку, цю нагороду я сприймаю як стимул працювати ще краще та якісніше.

- Ви працюєте старшим тренером школи вже чотири з половиною роки. Яких основних змін вдалося досягти?

- Мабуть, найголовніше те, що в академічних групах відбулося повне «перезавантаження», прийшли молоді тренери, яких я, перш за все, посадив за парту. Вони пройшли курс навчання та усвідомили, що знання наставника мають бути активними, мають поповнюватися та розширюватися, а в самих тренерів повинно бути велике бажання працювати з молоддю. Не все в нас виходило, але сьогодні ми маємо молодий, здоровий колектив тренерів, які хочуть ростити перспективних гравців та вдосконалюватися як фахівці.

- Дійсно, тренерський склад майже повністю змінився. Як можете охарактеризувати роботу нових наставників?

- Навчання тренерів не припиняється ніколи: ні під час роботи з молоддю, ні з дорослими командами. Щойно наставник зупинився, поїзд поїхав без нього. Враховуючи вікові характеристики тренерів академічних груп і більшості наставників молодших груп, виконувалося завдання, поставлене президентом. Коли Ігор Суркіс брав мене на роботу, ми обговорювали, що школа має готувати гравців та виховувати свої тренерські кадри. Зараз у першій команді «Динамо» працює Сергій Федоров, у молодіжній – Ігор Костюк, у U-19 – Максим Шацьких, щоправда в нас у школі він працював лише кілька місяців. Тож результат є. У нас професійний підхід, я бачу бажання хлопців щоденно підвищувати свою кваліфікацію. Це – основне.

- Залучення іспанських тренерів виправдало себе? Це свідчення сучасного підходу до футболу?

- Однозначно, без сумніву. Для того, щоб якісно підготувати тренера, замало знань, отриманих в Україні, тому всі прагнуть потрапити за кордон на стажування до клубів із Західної Європи. А завдяки діям керівництва клубу в нас у «Динамо» на всіх рівнях почали працювати іспанські спеціалісти. Я говорив і повторю, що діють вони професійно. Більшість того, що вони принесли в тренувальний процес, стало новаторством. І, мабуть, лише ледачий не використовуватиме матеріал та досвід, які ми отримали майже за два роки, відколи в нас працюють іспанці. Думаю, ледачих у нас немає, користь від співробітництва вже помітна. Тепер важливо все систематизувати, адаптувати та правильно використовувати в методиці підготовки юних футболістів. Над цим ми й працюємо щоденно.

- Разом із тим останнім часом в українському футболі ставка робиться на власні, українські кадри. Дитяча школа – не виняток?

- Дійсно, процес українізації футболу триває, і він помітний. Слід враховуати, що ми не живемо поза суспільством, і ті труднощі, які переживає наша держава, звісно, позначаються й на футболі. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло: з України поїхала велика група іноземних футболістів, унаслідок чого зріс попит на українських футболістів, яких готує академія. Тому, повторюся, визнання нашої роботи на церемонії нагродження – це мотивація працювати ще якісніше. Зараз велика кількість гравців перебуває в полі зору тренера основної команди, але якість цих футболістів іноді залишає бажати кращого.

- Як відбувається взаємодія з першою командою? Чи обговорюєте з Ребровим напрямки роботи? Наставники першої команди бувають на тренуваннях чи іграх?

- Як ви знаєте, у нас єдина система підготовки, починаючи з головної команди й закінчуючи молодшою академічною групою, єдина методика, за якою всі працюють, система організації гри та структура. Так і має бути в такому клубі, як «Динамо», який хоче досягати високих результатів. Звісно, певні нюанси є: робота першої команди не може бути такою самою, як робота 13-річних вихованців. Але вимоги до гравців однакові. Тому Ребров і відзначав не раз, що хлопці, які прийшли з академії, не потребують часу для адаптації, а вже знайомі з усією специфікою. Тому процес переходу з однієї команди в іншу проходить майже безболісно.

- Той факт, що випускники динамівської ДЮФШ виступають майже в усіх клубах Прем’єр-ліги та першої ліги України, свідчить про ефективність роботи нашої школи?

- Я вже не раз про це казав, дійсно, багато гравців «Динамо» орендовані іншими клубами: «Чорноморцем», «Олександрією», «Ворсклою». Але хотілося б якіснішого підходу до вирішення кадрових проблем основної команди. Наприклад, на мене з усіх орендованих найсильніше враження справив Роман Яремчук, який виступає за «Олександрію», окремі хороші періоди були в Дмитра Хльобаса з «Ворскли», щоправда, потім він чомусь просто зупинився, і для мене це незрозуміло. Людина забила «Шахтарю», а тоді просто випала з половини чемпіонату. Це питання до самого гравця, якщо він хоче повернутися назад, щоб на нього звернули увагу, має максимально використовувати цей шанс.

- Цього року випускається група хлопців 2000 року народження. Які в них перспективи, на ваш погляд?

- Більшість із них уже в полі зору команди U-19, а деякі, наприклад Олександр Мельник, виходили на поле, у тому числі, проти «Наполі» й «Бешикташа» в Юнацькій лізі УЄФА. Також залучаються Дмитрук, Білошевський та інші, на яких звернули увагу Юрій Мороз та Унаї Мельгоса, що відповідає за ці дві молодіжні команди та контролює академічні випуски. Добре, що шість-сім футболістів випускної академічної групи вже є в команді U-19. Це стимул для хлопців, вони відчувають, що випуск уже близько, і з психологічної точки зору це також піде їм на користь. Це ще одне свідчення того, що напрям взаємодії між усіма командами «Динамо» виправдовує себе.

Світлана Полякова