Дилемма Луческу. Роман Бебех о том, как "Шахтеру" жить дальше

Якби нам не хотілося, щоб Алекс Тейшейра довго грав в чемпіонаті України, але його продаж був лише питанням часу. Сьогодні бразильця продали за 50 мільйонів, влітку — відпустили б навіть за 25. «Шахтар» заявляв, що продавати взимку не збирається. Але коли тобі за твою гарну машину дають вдвічі більше ніж вона коштує, то можна просто вийти і поїхати на тролейбусі, щоб за ці гроші купити ще декілька нових авто.

Після купи невдалих трансферів аля Кастільйо, Лукареллі, «Шахтарю» вдалось навчитися робити правильні інвестиції. Мало просто купити потенційно сильно гравця, інша справа допомогти йому адаптуватися та розкритись. А потім вдало, на підйомі продати. «Шахтар» за правильну роботу на трансферному ринку навіть почали порівнювати з «Порту». А він у трансферах — показник для усього світу. От тільки одна справа запрошувати бразильців у Португалію, де вони в своєму кліматичному та мовному середовищі, а інша — їх адаптація в Україні. Хоча з часом у «Шахтарі» утворилась справжня бразильська діаспорта. Вони навіть «з’їсти» могли будь-кого. Кажуть, Луїс Адріано був лідером, своєрідним «вожаком». На нього вони грали, створювали саме йому моменти. Іншим нападникам було важче — від Лукареллі до Феррейри. А ми дивуємось, чому ніхто так довго не міг витіснити Адріано з «основи».

Створення умови для прогресу бразильців — заслуга багатьох служб клубу, але передусім головного тренера. Це він вигадав концепцію: обороняємось українцями, а попереду «в’яжуть» бразильці. І цей план багато років працював. Результати останніх років — це ще старий фундамент, закладений за сприятливих для президента клубу часів. Придбання бразильців, їх «обкатка» і подальший прогрес, а потім продаж. От тільки з часу останнього придбання бразильців минуло більше двох років. Політична та економічна ситуація диктує свої правила. Якщо ще до Нового року про це говорили пошепки, то сьогодні генеральний директор «Шахтаря» відкрито заявив про ставку на своїх — Коваленка, Малиновського, Малишева. Новому «Шахтарю» не обійтись без Ордеця, Шевченка, Караваєва. І питання: чи захоче Луческу змінити свій вектор та повернутись у бік українців? Швидше ні! Можемо навіть не сумніватися, на весні у тренера знову будуть пропозиції з Туреччини, можливо, з Китаю, а, можливо, він просто вирішить завершити кар’єру і увійти в історію «Шахтаря» та українського футболу переможцем. Зламав гегемонію «Динамо», взяв кубок УЄФА, стількох людей відкрив.

Залишитись працювати з вихованцями клубної академії «Шахтар», плюс кілька легіонерів (саме так виглядає майбутнє клубу) — насправді, великий виклик для Луческу. Чи зможе він перебудуватись та спробувати змінити гру, а радше філософію «гірників»? Колись філософ Платон розділив людей на «золото», «срібло» та «свинець». Останні два роки золоті футболісти нас залишають, наш чемпіонат іноді віддає сріблом, але частіше це свинець. І от питання: чи захоче Луческу будувати команду в нових умовах, чи ризикне.

За умови, що Луческу піде, «Шахтарю» потрібно буде обирати нового наставника в нових реаліях. А це справді проблема. Як не помилитися? Не зіркових Бернда Шустера чи Невіо Скалу, а людину яка буде без особливих витрат, враховуючи наші економічні реалії, боротися за чемпіонство та намагатись не опустити високо підняту планку у єврокубках. Як на мене, то оптимальний варіантом може стати хтось з трійці — Юрій Вернидуб, Леонід Кучук чи Роман Григорчук. Не виключав би варіант з Валерієм Кривенцовим, а в кулуарах говорять навіть про Олександра Спиридона та Даріо Срну. Не просто так він під час тренувального процесу бігав і за партою в центрі ліцензування конспекти писав. Ледь про Анатолія Тимощука не забув, його теж в «Шахтар» сватають. Але у капітана збірної є чиновницькі пріоритети. Хто б не був наступним наставником «Шахтаря» він безумовно зіштовхнеться з комплексом сера Алекса Фергюсона. Для донеччан Луческу як Фергюсон — найуспішніший, найавторитетніший. І хто б не прийшов після нього, його неодмінно будуть порівнювати з попередником. Згадайте, які ставки були у Манчестері на Девіда Мойєса, але всі все рівно дивились на рухи Фергюсона. Кажуть, він навіть на матчі перестав ходити, аби не заважати молодшому колезі. Потім, здавалося, у команду вже прийшла людина, яка в футболі собаку з’їла — Луї ван Гал, але всі дивляться у бік сера Алекса. Хто б не був наступним наставником «Шахтаря», йому треба буде боротися з порівнянням з Мірчею Луческу. А перевершити його буде дуже непросто.