Анатолий Чанцев: "Клубный автобус пропал неизвестно куда"

Головний тренер запорізького «Металурга» Анатолій Чанцев відповів на питання прес-служби ПЛ під час підготовки до зустрічі із «Зорею».

– Анатолію Дмитровичу, попередній матч був вами відданий повністю на відкуп молодим гравцям. Що вони показали?

– Те, що вони вміють битися, вміють віддавати усі сили грі. До самовіддачі претензій не маю, а от майстерності та класу нам, звичайно, не вистачає.

– Запорізька футбольна школа, зокрема «металургівська», давно відома – її представники виступають у різних командах. Чи чекає когось із нинішнього покоління «зіркове» майбутнє?

– На мій погляд, школа працювала, працює і надалі працюватиме продуктивно. Є на даний момент хлопці, які подають великі надії. Вже нині грають у першій команді Олександр Каплієнко, Сергій Кулинич, Максим Бабійчук… Практично всі наші вихованці виступали у Львові проти «Карпат», за винятком тих, хто також у молодому віці був до нас запрошений і пройшов молодіжні команди клубу.

– У непрості часи для «Металурга» кому легше – першій команді чи школі?

– Знаєте, перекидати нині на когось усю провину було б неправильно. Мені сподобались слова Олександра Томаха, який бачить причину негараздів в оточенні власника. Люди звідти давали незрозумілі поради, що й призвело до практичного розвалу клубу. Я багато аналізую… Команда завершила попередній чемпіонат, і перед початком нового було багато розмов про необхідність підсилення. Хотіли побудувати команду на європейський лад, працювати, як в Європі, нібито і люди були для цього підібрані, у тому числі, на керівні посади. Але усі бачать, до чого ми прийшли. Перша команда абсолютно невкомплектована: після відпустки на тренуваннях працювало 12 гравців. Про який підготовчий процес можна було вести мову? Це ж абсурд! Я бив у дзвони, але європейська лінія була така, що головний тренер не має втручатись у пошук футболістів. Як наслідок, усі комплектувались лише за кількісним принципом за рахунок більш молодих, враховуючи випускників школи. Я впевнений, що багато з них виростуть до необхідного рівня і підсилять, у тому числі, провідні клуби ПЛ. Але для зростання потрібна спадковість поколінь – і не я це придумав, що молодь має становити не більше 50% від загального складу. А ми ж варимося у власному соку.

– Чи мають хоч якийсь сенс для вас сьогодні розмови про турнірні завдання?

– Вони у першу чергу засмучують мене як тренера. Потрібно дивитись правді у вічі і одночасно зазирати у майбутнє. Воно є примарним. Величезна подяка міській владі, що вона надає нам підтримку для завершення першої частини змагань. Тому тренерський штаб ухвалив рішення давати більше грати молоді. А що буде далі – подивимось…

– Трохи про наступну гру проти «Зорі». Чи можна говорити про дербі та про принциповість тренерської суперечки між вами та Юрієм Вернидубом?

– У нас з Вернидубом теплі приятельські стосунки. Але що стосується гри, це зовсім інше питання. Кожен займається своєю командою. Обидва мріємо про хорошу гру, про позитивний результат. Мені сподобались слова Максима Бабійчука після матчу з «Карпатами» про те, що ми зараз б’ємось за честь клубу. Їх потрібно написати на банері перед входом на базу. А для «Зорі» від мене будуть лише компліменти – вона вкомплектована, вона грає у сучасний швидкісний футбол. Кожному цікаво показати свої якості, коли зустрічаєшся з таким супротивником. І для мене це також буде цікавий матч.

– Чи постане «Металург» у суботу у тому ж складі, який їздив до Львова?

– Ми окремо мали бесіду з досвідченими футболістами. І я завжди кажу правду, яке б рішення не ухвалювалось. Гадаю, що нам доведеться працювати надалі з молоддю. Я з величезною повагою ставлюсь до кожного з наших ветеранів. Це професіонали найвищого рангу! До них взагалі жодної претензії!!! У них чудовий рівень гри. Вони мають повне право отримати статус вільних агентів і попрацювати для себе, для своїх сімей. А наше головне завдання – дограти до відпустки. І ще раз маю подякувати міській владі, що отримали таку можливість. Ми зараз маємо тепло і їжу, чого останнім часом не було. Щоправда, не можемо їздити на клубному автобусі, який невідомо куди зник…