Сергей Рудыка: "Дадим "Днепру" бой!"

Провідний гравець оновленого «Металіста» Сергій Рудика під час спілкування з прес-службою ПЛ не пообіцяв у неділю легкого життя «Дніпру».

– Сергію, завжди протистояння «Металіста» і «Дніпра» привертали підвищену увагу. Чи змінилось щось зараз?

– Думаю, що для вболівальників воно і зараз залишається дуже принциповим матчем. Тому розуміємо на собі відповідальність і дамо бій «Дніпру»!

– Допомагає чи заважає футболістам подібний ажіотаж?
– Більшою мірою, це плюс. І підтримка трибун у таких випадках більш відчутна.

– Чи можна порівнювати командні амбіції з індивідуальними, адже для тебе, наприклад, гра попереднього туру у Запоріжжі носила саме такий характер?
– Особисті рахунки також у даному випадку не бувають зайвими – саме так і було у зустрічі проти «Металурга». Було цікаво вперше зіграти зі своєю колишньою командою. І настрій після гри у мене був чудовий. Єдине, що його псувало – це те, що не змогли перемогти. А позитив у відчуттях – рідне місто, знайомий стадіон, звичні вболівальники.

– Олександр Севідов неодноразово говорив про мотивацію футболістів. У попередній зустрічі він залишився задоволений цим аспектом…
– Самовіддача, дійсно, була. І для того були певні передумови, адже за кілька днів до поєдинку у нас відбулась розмова і всередині колективу і з уболівальниками, які приїздили на базу. Вони попросили – найголовніше – щоб не було саме байдужого ставлення, щоб ми повністю викладались на полі. Гадаю, за цими показниками до нас претензій бути не могло. Ще раз повторюсь – це не стосується підсумку гри.

– Коли влітку перебирався до Харкова чи такого ти очікував, якщо говорити про становище після практично третини турнірного шляху?
– Чесно кажучи, розраховував, що результати будуть кращими, ніж це є на сьогодні. За підбором виконавців ми не маємо знаходитись на тому місці, де насправді перебуваємо. Нехай у Харкові звикли і до «зірок» найвищого рангу, але все одно у нас у команді усі відомі у Прем’єр-лізі виконавці – тому результат має бути більш якісним та гідним.

– А за тими функціями, які виконував довгі роки у Запоріжжі, нині відмінність велика?
– Справа у тому, що за «Металург» я грав практично на усіх… Та ні, на усіх позиціях: захисника, півзахисника, нападника, на флангах в обороні та середині поля… У «Металісті» у мене одна позиція, також знайома за попереднім місцем роботи. Вона більш-менш звична, хоча тренерські вимоги, як завжди, трохи відрізняються.

– Чи є показником для тебе, що за винятком дискваліфікації, постійно граєш?
– Звичайно, попередньо переговоривши з Олександром Володимировичем, за цим сюди і переходив.

– Повертаючись до «Дніпра», чи бачив цю команду останнім часом?
– Перше, що можу відзначити, це божевільна самовіддача наступного суперника, яка підкріплюється індивідуальною майстерністю. Боротьба на кожному клаптику поля, високий темп, намагання задавити супротивника з перших хвилин – саме такі враження справляють дніпропетровці. Мабуть, саме за рахунок цих якостей у минулому сезоні вони і досягли значних успіхів.