Александр ЯРОСЛАВСКИЙ: "Металлист" сегодня – главные любимцы Украины"

Наша розмова з власником ФК «Металіст» (Харків) відбулася минулої п’ятниці (вранці), коли «УФ» зв’язався з паном Ярославським і зустрів співрозмовника терплячого, доброзичливого й готового спілкуватися в лінгвістичних межах української мови.

– Олександре Владиленовичу, насамперед хочу сказати, що співчуваю вам: особисто я дуже засмучений опісля вчорашнього…

– А я – не засмучений, і не співчуваю – ні собі, ні вам. Чому б це я мав засмучуватися? Моя команда, єдина на пострадянському просторі, виступала в єврокубках у середині квітня, дійшовши до чвертьфіналу другого за престижністю континентального турніру й демонструючи при цьому висококласний футбол. То це, по-вашому, привід для того, аби співчувати мені?

– Тобто у вас наразі хороший настрій?
– Безумовно!

– А як же той прикрий епізод із нереалізованим Хав’єром пенальті?
– Ну і що з того? Навіть найвидатніші гравці в історії футболу не реалізовували пенальті, причому в матчах вищого рангу – ви хоча б Роберто Баджо згадайте!.. Плюс до того, ми ж поступилися (і то – за сумою двох матчів!) дуже сильній команді, яка не дала пройти до чвертьфіналу Ліги Європи англійському «Манчестеру Сіті».

– Я, звісно, дилетант, але в мене якраз склалося враження, що лісабонці – доволі посередній суперник, тому подвійно прикро, що ми їх не пройшли…
– Хм… Правду кажуть розумні люди: кожен дивиться футбол зі своєї слонової вежі. Давайте задумаємося: «Спортинг» вибиває з євротурніру «МС» – клуб, в якого, можливо, найкраще у світі фінансування, чудовий добір футболістів, хороший тренер. Тепер запитання: то це – «посередня команда» чи ні? А ще про силу португальців свідчить стадія Ліги Європи, де вони опинилися минулого четверга.

– А як, до речі, харківські вболівальники сприйняли вчорашню нічию?
– А ви на Інтернет-форуми загляньте!

– Річ у тім, що я не маю такої звички – вважаю її шкідливою.
– Тоді я вас поінформую: прихильники нашої команди й надалі готові носити її на руках! У нас – і це не тільки моє враження – найкращі вболівальники в державі!

– З ваших відповідей роблю висновок, що ви характеризуєте цьогорічний виступ «Металіста» на континенті як успішний…
– Більш аніж! Вважаю, що ми виступили на межі наявних у нас можливостей. На мою думку, саме харків’яни сьогодні – головні улюбленці України, навіть більше – футбольна гордість країни! Знаєте, перед початком повторного матчу зі «Спортингом» відповідна клубна служба доповіла мені, що на нашому переповненому стадіоні, окрім власне харків’ян, присутні представники всіх регіонів держави: особисто я зустрічав людей, які приїхали зі Львова, з Житомира, з Херсона…

– …А з Ужгорода були?
– Безумовно! То хіба це не ознака чогось важливого? Коли востаннє у нас спостерігалося щось подібне?.. Треба ж усвідомлювати, що футбол – явище не для якогось одного великого начальника, а належить усім небайдужим, то – загальна радість. І серед українських клубів найбільше тієї радості дарує сьогодні саме «Металіст»… Тому, повертаючись до вашого запитання, – варто вважати це успіхом?

– Проте, з іншого боку, все ж певний «застій» (вибачте на поганому слові!) простежується: шість років поспіль Харків «засмагає» під бронзовим світлом, але жодного офіційного трофея так і не виграв, і в Лігу чемпіонів знову не потрапив…
– Гаразд, якщо те, що ми наразі маємо, можна охарактеризувати словом «застій», то я готовий до того, аби цей «застій» тривав вічно!.. Що ж до відсутності офіційних титулів: а хіба 1/4 фіналу Ліги Європи УЄФА – то не виграш? Чи, можливо, цей турнір не є офіційним, а якимось, припустімо, громадським?

– Утім, той «застій» вимагає постійної праці: чи готові ви й надалі вкладати у «Металіст» великі кошти, аби підіймати його дедалі вище?
– Ви самі зауважили, що потрібна насамперед праця – всебічна: повірте, самі лише гроші не забезпечать успіх у сучасному професіональному футболі, необхідно працювати і в інших напрямках. Зокрема, покращувати менеджмент, інфраструктуру тощо. Якщо зосередитися лише на грошах, то можна отримати ефект такого клубу, як той же «Манчестер Сіті»: ось яке в них фінансування, а де ж їхні трофеї? Отож… Ми у ФК «Металіст» добре розуміємо, що місця зупинкам на шляху бути не може, ми постійно розвиваємося, прогресуємо.

– А що в цьому напрямі буде заплановано зробити найближчим часом – припустімо, влітку?
– Розділю свою відповідь на три пункти. Перший – інфраструктура: вона у нас на майже ідеальному рівні, тут, по суті, немає чого покращувати – клубна база, наш стадіон і відповідний готель свідчать самі про себе. Другий пункт стосується селекції: якщо Мирону Маркевичу потрібні будуть футболісти, зробимо все можливе, аби реалізувати його прохання. І, нарешті, пункт №3 – Євро: в цьому плані, попри величезний обсяг зробленого, є чимало нереалізованого. Тобто, як бачите, маємо чим завантажити свої руки й голови.

– Ви торкнулися теми інфраструктури харківського ФК, а можете розвинути один із її аспектів, саме дитячу академію?
– Вона працює на повну: ось у попередній зустрічі чемпіонату України проти «Кривбасу» зіграв 18-річний захисник Денис Барвінко, а в заявці матчу зі «Спортингом» перебував такого ж віку нападник Артем Радченко. Правда, це непоганий показник роботи для спортивної академії, яка відкрилася порівняно недавно?

– Пропоную завершити розмову тим, із чого почали: чи заходили ви до роздягальні своєї команди після домашньої гри з португальцями? Якщо так – то з якими словами звернулися до гравців?
– Не заходив: відповідну нагоду матиму завтра (повторюю читачам, що розмова йшлася минулої п’ятниці – В.Б.). І я хочу висловити подяку кожному футболістові за чудовий євросезон. Після чого, думаю, обговоримо плани на майбутнє. Ми, знову наголошую, на місці не стоятимемо.

Володимир БАНЯС