Сергей Сибиряков: "С "Оболонью" хочу сыграть в еврокубках"

Останнім часов півзахисник київської «Оболоні» Сергій Сібіряков став забивати важливі м`ячі у складі своєї команди. Напевно, багато хто памятає, що саме він закріпив успіх «пивоварів» у поєдинку проти київського «Динамо», коли оболонці перемогли в гостях 2:0.

І ось тепер Сергій відзначився у контрольному матчі проти казанського «Рубіну», по ходу зустрічі зрівнявши рахунок. Звичайно, товариські поєдинки не йдуть ні в яке порівняння з офіційними, але забивати завжди приємно.

- Сергію, ти рахуєш свої голи?

- Ні, статистики не веду. Десь м`ячів п`ять забив в офіційних матчах за «Оболонь». А якщо взяти товариські ігри, то тут набереться достатньо.

- Коли забивав «Рубіну», то робив це зряче?

- Коли я прийняв `мяч, то помітив, що голкіпер вискочив трішки вперед і відкрив кут воріт. Ось туди я й спрямував низом м`яч. У мене були долі секунди на прийняття рішення.

- Ти отримав шикарний пас від партнера. А скажи з ким тобі найкраще взаємодіяти на полі?

- Таких пріоритетів нема. Яка різниця з ким я обігруюся в тій, чи іншій ситуації… Головне, щоб ми чудово розуміли один одного. І тоді все буде класно.

- Дехто пише, що «Рубін» не налаштувався на цей поєдинок…

- Я б так не сказав. Вони намагалися контролювати м`яч, розвивати свої атаки, а не бити його куди заманеться. Було видно, що у них є малюнок гри, добре розроблена тактика.

Можливо відпрацювували якісь тренерські завдання по ходу гри. Моментами нам було непросто стримати їх атаки. Вони, як і ми, намагаються грати в один пас, швидко змінювати акцент атаки.

- Фізичних сил вистачило, щоб відіграти цей матч всі 90 хвилин?

- Тренування у нас цікаві і не дуже важкі. Більше працюємо з м`ячем, тому ноги «не підсідають». Цілком комфортно себе почував навіть наприкінці поєдинку. Ми ж не бігаємо кроси по кілька кілометрів, як це буває в деяких інших командах.

- Більше тижня у Кемері стояла чудова погода, а зараз трішки пішов дощ. Це не ускладнить тренувальний процес?

- У нас в чемпіонаті навесні умови будуть не кращі. Так що скаржитися нічого, працюватимемо в будь-яку погоду. Та й мені здається, що на мокрому полі краще тренуватися. Тоді м`яч швидше летить по газону, вдаються швидкі атакі.

- У команді частенько після тренувань влаштовуються конкурси. Наприклад, хто довше без помилок, перепасовуючись, втримає м`яч у повітрі. Ти приймаєш участь у таких розвагах?

- Ні, я не азартна людина. Спокійно до цього ставлюся. Інколи з Пашею Худзіком набиваємо м`яч, але без фанатизму.

- Не так давно у тебе народилася донька. Частенько дзвониш додому з Туреччини?

- Спілкуємося з дружиною майже кожного вечора по скайпу. Ось сьогодні (розмова відбулася в пятницю ввечері) Алісі виповнилося два місяці. Тільки що розмовляв з дружиною, а донька сиділа в неї на руках і щось там агукала. Дуже скучив за ними.

- Вони зараз в Сімферополі. А в Київ не збираєшся їх забирати?

- Коли повернуся зі зборів, то звичайно привезу. Постараюся зняти квартиру поближче до стадіону, щоб не витрачати багато часу на дорогу.

- Недавно ти ще на два роки повязав свою долю з «Оболоню». Це було зважене рішення?

- Мені хочеться грати на високому рівні. В Премєр-лізі. У моїй біографії там складалося, що ні в «Таврії», ні в «Металісті» мені не вдалося закріпитися в основному складі. А ось у «Оболоні» все складається добре.

То чому шукати добра від добра. «Оболонь» - це моя команда і коли підписували контракт, то я навіть хотів на три роки продовжити угоду, але ми зійшлися на варіанті «2+1».

- Яку мету ставиш у кар`єрі?

- Мій друг Максим Старцев недавно виграв Кубок України. Так ось і я хочу тримати в руках якийсь почесний приз, хочу залишити свій слід у футболі. Колись давно я виступав за миколаївський «Цеменинмк» і до нас в колектив приїхав футболіст, котрий грав в єврокубках, то ми тоді ще хлопчаки дивилися на нього, як на ідола.

- Тобто тепер ти хочеш, як мінімум зіграти в єврокубках?

- І хотілося б досягти цього у складі «Оболоні». Та для цього потрібен час. Гадаю, що якщо команда розвиватиметься такими ж темпами, як це робиться останнім часом, то згодом точно вийде на євроарену.

- Що ж, бажаємо тобі досягти цього і потримати у руках почесний футбольний трофей.