Перехідний етап та боротьба за друге місце? Куди рухається "Динамо" у нових реаліях

Минулого зимового трансферного вікна сталося те, до чого вже давно готували вболівальників "Динамо". Клуб один за одним почали залишати його ключові гравці. Циганков довгий час був, по суті, обличчям команди і тим футболістом, який робив різницю, Кендзьора - останнім якісним легіонером та основним правим захисником, Забарний за короткий час до 20-ти років досяг разючого прогресу, ставши лідером оборони не лише "Динамо", а й збірної.

Усі троє пішли. Втрати надто значущі, щоб вони не позначалися на найближчих перспективах та цілях команди. Якщо раніше у киян був лише один конкурент у чемпіонаті в особі "Шахтаря", а перед іншими командами зберігалася вагома перевага завдяки власним талантам та легіонерам, чий рівень дозволяв перевершувати інших суперників у технічному плані, то зараз ми бачимо не найоптимістичнішу картину.

Старт другого кола чемпіонату України показав, що "Динамо" навряд чи зможе боротися з гірниками за золоті медалі і, швидше за все, буде змушене конкурувати із СК "Дніпро-1" та "Зорею" за друге місце. У структурі гри динамівців накопичилося дуже багато проблем, вирішити які за відносно короткий термін неможливо.

Що в ситуації, що склалася, може зробити Луческу? Мотивація футболістів, яка зіграла величезну роль із приходом Мірчі на посаду головного тренера, зважаючи на все, вже не працює. Можна без кінця тасувати склад у пошуках золотої середини, адже серед "недоторканних" лише Сидорчук, Буяльський та з натяжкою Ванат.

Але від перестановки доданків результат не зміниться. Загальний рівень решти гравців приблизно однаковий і посереднiй. Незважаючи на серйозні втрати та нові реалії, "Динамо", як і раніше, намагається грати з позиції сили великого клубу.

Ось тільки у чемпіонаті киян бояться зовсім не так, як раніше. Команди починають розуміти, що з таким "Динамо" можна грати та добувати очки. Хотілося б вірити, що поразка від "Інгульця" була збігом невдалих обставин. Але є побоювання, що таких "випадковостей" побільшає.

У киян були проблеми з реалізацією і з Циганковим, як були провали в обороні із Забарним та Кендзьорою навіть на рівні чемпіонату. Просто тоді вони мали локальний характер і сприймалися як щось таке, що може статися з кожним. Тепер це все на поверхні.

Сам Луческу прямим текстом говорить, що для вирішення високих завдань він банально немає гравців. І з ним не можна не погодитись. Дячук, Царенко та Волошин ще надто "сирі" для відповідності рівню "Динамо", а легіонери, при всій до них повазі, це не тільки далеко не Мбокані, Ленс і Велозу, але навіть не де Пена, Вербич і Родрігес.

Тренерському штабу киян доводиться працювати із тим, що є. А є переважно молодь, трохи розбавлена досвідченими старожилами. Якщо топові чи хоча б дорогі легіонери до київського клубу в найближчому майбутньому не поїдуть, необхідно робити ставку на своїх вихованців та наявних виконавців, набратися терпіння та чекати.

Сподіватися на те, що у разі відходу Луческу на його місце прийде інший тренер, і за помахом чарівної палички "Динамо" з тим же набором футболістів заграє в якийсь інший футбол, навряд чи варто. Безумовно, ефект від зміни наставника завжди має місце, але у випадку з "Динамо" він якщо і буде, то короткостроковим.

Киянам необхідно вибудовувати ігрову та селекційну систему не для досягнення миттєвого результату. Потрібно створити вертикаль, за якої відхід ключових виконавців не викликатиме ігровий колапс і яка дозволить якомога безболісно пройти перехідний період команди. А саме його ми зараз і спостерігаємо.