Блогер: "Партнери не завжди бачать Буяльського або не зважуються йому віддати, а коли віддають, то роблять це жахливо"

Хтось просив простих картинок, щоб краще в’їхати про що мова. Вистачить і однієї. Майже зразковий момент, як Динамо могло б знищувати Інгулець раз по раз. Точніше не так: зразковий момент на папері, адже втілити в життя не стягують...

Двері у моїй вітальні десь на секунд 10 після цього завмерли з переляку, шепочучи: «Благаємо, тіки не бий...»

Курва, а як же все чудово починалося:

⁃ Дубінчак отримує в широкій позиції від Дячука

⁃ на Владислава висувається правий вінгбек Нагієв

⁃ Кабаєв тим часом йде в залишену Нагієвим зону, забираючи за собою Одарюка

⁃ Дубінчак прокидає м’яч в середину у звільнену Одарюком зону, Нагієв на протиході відвалюється

⁃ ПЦЗ Кучеренко вирішує зустрічати просування Дубінчака, бо більше нікому і розриває лінію з ЛЦЗ та страхуючим ЦЗ, але зрозуміло застрягає у напівпозиціі

⁃ Віталій Буяльський, ясне сонечко, дай Боже йому здоров‘я, опиняється один у «майже гексагоні» з трьох ЦЗ, Клименка, Кухарука та лівого вінгбека Смолякова, жоден з шести не здатен втрутитися

⁃ Дубінчак робить прутню і виконує середньостатистичний пас Тимчика в атаці...

Мені важко зрозуміти чому ось такі речі не стали системою, а цей епізод стався майже випадково. Заради справедливості відзначу, що Дубінчак декілька разів окрім цього звалювався у напівфланг, але тоді вже решта втикала.

Якби пас Дубінчака йшов на Буяльського, то Динамо отримало би ситуацію 4 v 4:

⁃ Одарюк v Кабаєв

⁃ Ковальов v Ванат

⁃ Буяльський v Ченбай

⁃ Смоляков v Волошин

У Буяльського було три очевидні варіанти:

⁃ різати на Кабаєва, Владислава Одарюк схоже загубив, вилупившись очима на м’яч

⁃ різати на Ваната, який би цілком міг впоратися з Ковальовим

⁃ намагатися самотужки хитати Ченбая, що зустрічав би його без підстраховки спиною до воріт, тобто Буя мав би крок переваги

⁃ різати на Волошина, але мені видається, що це дійсно варіант номер 4

Зміщення фулбека Динамо до напівфлангу міг бути дійсно дієвою опцією на регулярній основі, як дещо схожі рухи Зінченка в Арсеналі. Саме для цього і потрібна «структура в позиційному нападі». Враховуючи, що захист Інгульця брав не якістю, а кількістю, то ось такі «висмикування» цеглинки із стіни (або ситуативно ЛЦЗ/ПЦЗ із лінії) і стали би ліками від імпотенції.

Буяльский - довбаний геній, ось в таких історіях, він регулярно знаходить можливості отримати (партнери не завжди бачать або зважується віддати, а коли віддають, то роблять це жахливо, як Дубінчак).

Замість дублювання ось таких ситуацій, як ця на скріні, кияни просто ганяли м’яч навколо штрафного майданчику.

Зауважте наявність балансу на кадрі:

⁃ 4 v 4 атаці (за умови точної передачі Дубінчака)

⁃ Шепелєв, Сидорчук та Караваєв у першій лінії для підбору та швидкого повернення м’яча, а Попов та Дячук з Козаком та Сіталом

⁃ у згаданих Шепелєва, Сидорчука та Караваєва будуть шанси/час втрутитися в захист, якщо виникне така потреба, тобто дійсно зберігається баланс

От саме створенню таких ситуацій і треба вчити дітей в Академії, а не «прашол па флангу і падал, а дальше я спрашу с тєх, кто нє занял пазіціі в зонє завєршенія».