Блогер: "Засмутив Вікентiй Волошин, до останнього сподівався на нього, але, мабуть, даремно"
Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі підбив підсумки другого тайму спарингу між "Динамо" та "Івердоном-Спорт".
Коротко після другого тайму:
-
коли чую маячню під час ігор Динамо на кАналі, то не дивуюся, бо там
перед сном коментатори дивляться поєдинки Шахтаря та в’ю Ахмєтова,
банально не обізнані в динамівських новинах; але як в мене підгорає у
кожній грі на клубному Ютубі чути від Кириченка про міфічну виграну
Тимчиком конкуренцію в Кенді (для Кириченка та решти нагадую, що у той
час, коли «Тимчик вигравав конкуренцію» у поєдинках з Олімпіком,
Шахтарем та Десною поляк грав у центрі захисту через відсутність
досвідчених гравців там, саме травма Тимчика відкрила Забарному шлях до
основи на 36‘ хвилині матчу з Десною, бо одночасно закривати дві позиції
Кенді вже не міг)
- по грі, то помилився Дячук, він якогось бісу
розірвав лінію, викидаючись на нападника, поновити вчасно лінію не
встиг, через його зону розрізали «стіночкою»; компенсувати вже ніхто не
зміг, партнери вчасно не прочитали небезпечний маневр; палками б Максима
не бив - це досвід, буде обачнішим (але, гадаю, це вже заявка на
оренду)
- засмутив Вікуся, до останнього сподівався на нього,
але, мабуть, даремно; вони з Назаром по півтайми зіграли на різних
флангах; так от Назар в ідентичній ситуації віддав Буяльському, а Вікуся
проігнорував Царенка та вгасив з чималої відстані; здавалося б фігня,
лише один епізод, але старі звички видає (може хто забув, але не я - у
останньому сезоні дублю завдав 37 дальніх ударів зі своїх 72, в основі
так не заведено)
- я недарма дуже часто вживаю слово
«принципи», цей матч доводить те, що заперечує Іщенко - малих готують та
вони грають на щаблях нижче за зовсім іншими принципами, ніж ті, що
ними послуговується основа та дід; тому матч можна оцінювати виключно у
цьому контексті, не через зіграність, втому, навантаження чи інші звичні
ліричні кліше, а через складнощі переходу на інші принципи
-
дуже добре різницю в ігрових принципах можна помітити по рухам Царенка;
спочатку Антон дійсно намагався імітувати Буяльського, але так і не
дочекавшись декілька разів пасів, почав відходити набагато глибше і
шукати «безпечні» передачі на які партнери вже радо погоджувалися
-
раз про принципи зайшла мова, то сподобався пошук варіантів початкового
розіграшу м’яча; в різних таймах різними комбінаціями кіпер-фулбек
(тобто про це перед грою наголошували і це не випадковий збіг)
намагалися імітувати відмову від короткого розіграшу на користь довгого;
але зрештою фулбек спускався та був готовий до прийому короткої
передачі; працюють люди і це добре.
