Сергій СИДОРЧУК: "За всю мою професійну кар'єру такої тиші у роздягальні, як після матчу з Уельсом, не було ніколи..."

Півзахисник "Динамо" та збірної України Сергій Сидорчук відвідав прес-конференцію перед зустріччю з Ірландією у Лізі націй.

– Наскільки для Вас важливо зараз грати за збірну України?

– Це головна команда нашої країни. Коли ти тільки починаєш займатись футболом, для тебе існує лише одна команда – національна збірна України. Усі знають, який зараз час в Україні, і ми маємо можливість звертати увагу на ту ситуацію, яка склалася в нашій країні. Нині дуже важливий момент.

- Як персонально Вас торкнулася війна?

- Ми із сім'єю виїхали з Києва, коли почалися бойові дії. Моя дружина тоді була на 8 місяці вагітності, тому нам потрібно було шукати пологовий будинок.

- Що Ви відчуваєте, коли зараз бачите Запоріжжя? Що відбувається у Вашій голові, коли Ви бачите рідне місто, яке перебуває практично в російській облозі?

– Я хочу зазначити, що до Запоріжжя вони ще не дійшли, тільки до області зайшли. У Запоріжжі зараз перебувають мої батьки, моя бабуся та батьки моєї дружини, наші родичі. У Запоріжжі зараз все відносно спокійно, і там майорить прапор України.

- Як провели вечір після поразки від Уельсу? Які розмови були у команді? Чи важко налаштовуватися на інший турнір після такої поразки?

- Ми повернулися ввечері до готелю. Одразу після матчу була тиша. Знаєте, за всю мою професійну кар'єру такої тиші в роздягальні не було ніколи... Десь годину після цього ніхто з номерів не виходив, хотілося побути на самоті. Потім уже почали спілкуватися.

Олександра Васильовича наступного дня сказав, що мужики повинні залишатися мужиками. Нам потрібно перевернути цю сторінку, якою б важкою вона для нас і не була. Можливо, для когось із гравців це був останній шанс потрапити на чемпіонат світу.

Завтра вже починається нова історія, новий турнір. Тому всі думки лише про завтрашню гру.

- Зважаючи на те, що відбувається в Україні, чи складно вам через це налаштуватися на гру?

- Я гадаю, що не складно. Коли ми виїжджали на перші матчі у складі клубов, нам було трохи важче. Але коли побачили, який фідбек йде з України, як військові дивляться наші матчі на передовій, все відразу пройшло. Вже не так складно, як було на початку.

- У гравців збірної не було дилеми – продовжувати грати у футбол чи взяти до рук зброю та піти воювати?

– Я не можу відповідати за всіх футболістів, але є багато спортсменів, які взяли до рук зброю. Коли все почалося, була велика прірва, ти не знав, куди тобі йти і що робити. Колись президент Зеленський в одному зверненні сказав, що якщо українець має можливість допомагати армії чи своїй країні, він має це робити. Я вважаю, що ми зараз на своєму місці та допомагаємо Україні футболом.

- У минулих двох матчах Ви виходили на поле з лави запасних. Як почуваєтеся перед завтрашнім матчем?

- Якщо ви питаєте про мій фізичний стан, то він добрий.