На Запоріжжі люди тікають з-під обстрілів у віддалені села, але снаряди наздоганяють і там

Села на підступах до Запоріжжя криють артилерією чи не щогодини, мешканців тут майже не лишилось , утім, деякі, попри вмовляння, залишаються.

Жодної людини на вулицях, закинуті подвір’я та зруйновані будинки – у колись велелюдній Новояковлівці лишилася хіба пара десятків мешканців, йдеться в ТСН.

81-річний Микола якраз полив свій город і хотів йти до хати, як її накрила російська артилерія. «Хотів же виключити насос. Аби я підійшов – то б там і лишився», - каже чоловік.

Від даху лишився лише каркас, потрощені стіни, вибиті шибки, але – будинок встояв. Снаряд розірвався нагорі. «Ви бачите, що димар, цей, на хаті димар, і воно розірвалося. Аби він залетів у хату, не було б і фундаменту», - переконаний Микола.

Голова громади пропонує пані Миколі евакуюватись, каже, усе організує. Але той про від’їзд не хоче навіть чути. «Ну да, хто буде виїжджати? А корова, як її кинути? Годувальниця», - переконує чоловік.

Його сусідів у Новояковлівці можна перерахувати на пальцях. Більшість таки виїжджає – життя дорожче за майно. «Тут мабуть була літня кухня в людей і якісь підсобні приміщення. Мабуть снаряд попав саме туди. На щастя, людей не було вдома в цей час», - показує голова Комишуваської ОТГ Юрій Карапетян.

Подружжя, яке мешкало у цьому будинку, поїхало далі від обстрілів. Зупинились в родичів у Комишувасі – це селище за 10 кілометрів звідси. Але Комишуваху теж дістала ворожа артилерія. До помешкання, де вирішила сховатись родина, прилетіло. «Ми тільки встигли в яму оглядову в гараж спуститься. Слава Богу, там товсті двері залізні, і, я думаю, це нам врятувало життя. І осколки летіли, все чорне було, ми тут нічого не бачили», - каже Віра.

«Воно як жахнуло, мене з ніг збило, я лежу, коли зять каже: «Ти живий?». Та кажу, що живий. Скільки вже було прильотів, я нічого не чую. Тому що вже голова дзвенить», - розповідає чоловік.

Чи ремонтуватимуть хату, вони ще не вирішили. Жодної гарантії того, що рашисти знов не вдарять по будинку. Кажуть, і втекли б від обстрілів, але їхати нема куди. «Бог його знає, що робить. В які краї податись», - кажуть люди.