Олександр РИКУН: "Перехід Довбика в "Динамо" стане помилкою"
Поки в українському чемпіонаті пора відпусток, zbirna.com вирішила поспілкуватися з авторитетними вітчизняними фахівцями, поставивши їм кілька актуальних питань, пов'язаних з Прем'єр-Лігою. Але потрібно, відзначити, що все це — на даний момент. Що з цього вийшло, судіть самі.
Взяв участь у цій рубриці колишній півзахисник Дніпра, Металіста і збірної України Олександр Рикун.
- Олександре, хто головний претендент на перемогу в чемпіонаті?
- Думаю, Шахтар. Як показує практика Мірча Луческу вводить до складу молодь. Не виключаю, що хтось із досвідчених виконавців покине команду. У гірників новий тренер і, як мені здається, більше мотивації, адже в минулому сезоні вони програли боротьбу за золоті медалі. Тому на даний момент віддаю перевагу Шахтарю.
- Яка команда завоює бронзові медалі?
- Дніпро-1. Дніпряни були на порядок стабільнішими за своїх конкурентів. Більш того, вважаю, що у Зорі і Ворскли не буде на це шансів.
- Назвіть чотири колективи, які за підсумками чемпіонату займуть місця з 13-го по 16-е?
- Важко сказати, оскільки ще відкрите питання по Десні. Чи будуть вони взагалі виступати. Але якщо говорити про чисто спортивну боротьбу, то, думаю, в числі цих команд будуть Маріуполь, Чорноморець, Львів і Рух.
- Який футболіст запам'ятався вам у першій частині сезону?
- Не можу не назвати Артема Довбика, який виріс за ці півроку, точніше, зробив хороший крок у своєму професійному зростанні. Нападник змужнів, потужний, настирливий з хорошим ударом. Але, на мій погляд, його перехід в Динамо буде помилкою…
- Що скажіть про рівень чемпіонату порівняно з минулими роками?
- Зростання я поки не бачу. Може, десь шикуємося потроху, але знову ж таки, поки все слабо. Так, є надія на те, що незабаром Динамо і Шахтарю складуть конкуренцію той же Дніпро-1, якісь рухи почалися в Одесі. Металіст вийде в Прем'єр-лігу. Можливо, ще з'явиться пару серйозних команд. Будемо сподіватися, що все повернеться, як було раніше, тоді і в єврокубках ми зможемо бути не тільки хлопчиками для биття…
Сергій ДЕМ'ЯНЧУК
Для нас було б краще, я впенвений, нападник для нас потрібен зараз, як повітря. Якщо ми не виграємо чемп, то це буде одна з головних причин. Тому я б хотів його бачитив нашій футболці. Але для нього самого (і для збірної) краще все ж таки за кордон.
https://www.dynamomania.com/blog/540559-%3C%3Cdinamo%3E%3E-kiiv-13051927---23072020
А це через півтора тижня продовження.
https://www.dynamomania.com/blog/542177-%3C%3Cdinamo%3E%3E-pislyamova
Я писав про імовірну стабілізацію гри і стелю, в яку упреться Луческу. Те, про що зараз говорять, що з цими футболістами...
вон МЮ взяли и пригласили последователя ВВЛ. но для этого ж надо думать головой, а не только есть ею...
Хто на Вашу думку конкретно зараз демоснтрує Футбол, який би Ви хотіли бачити в Динамо?
Всі ми хочемо яскравий, виджовищний, домінуючий, переможний фтубол у виконанні нашої команди. Як забезпечити це на парктиці? Скільки це коштує і хто за це практично в реальності буде платити?
Зовсім не розумію людей, котрі критикують Луческу. Він родить маскимум з того, що є, без нього було б тільки гірше.
Лозунги проголошувати ми всі можемо. Критикувати теж. Вимагати. А давайте відштовхуватись від реальності.
Мені здається, ми зовсім по різному бачимо ситуацію. Я кажу про реальність, як вона є, а Ви про мірії. Давайте практично: Вит впевнені, що теперішній склад у нас не поступається умовно назву "зразковому" (при Лобановському). То чому ж тоді результати у нас гірші? Назвіть, будь ласка, хоча б головні пункти комплексу причин, і головне - як їх змінити ПРАКТИЧНО?
Якщо Ви 1-11 за всі ігри в группі, то я міг би нагади, що це не Яблонці, Мальме чи Копенгагени з Янг Бойзами.
Я ж якраз пишу про реальність, намагаючись окреслити альтернативу. Причини є об'єктивні. Падіння рівня ЧУ, фінансові можливості Суркісів скоротилися за нової політичної ситуації, загальна криза в державі. Але фінансові можливості і раніше не були співмірними із ресурсами суперклубів, але ці клуби долали. Рівень чемпіонату - це серйозний мінус, тому нинішнє завдання: гартувати команду в єврокубках. Бачимо результати там. Але основні причини - не об'єктивні, а суб'єктивні: це зміна принципів команди: спроба перебебити суперника на його полі, де він завідомо сильніший. Це гра з гіпертрофованою компактністю, це ставка на дрібний часто поперечний пас, це майже повна відмова від колективного пресингу, це практина відсутність агресії і силової гри. Ну хіба не видно, що не вийде Динамо грати у стилі Барселони, хай навіть цей стиль вигадав сам Луческу, як він твердить!
Так, я вважаю, що нинішній наш півзахист поступається минулому.
До рчеі, зверніть увагу, що ми навряд би говорили про Шапаренка і Буяльського, якби не Луческу. (Ви б могли подумати про Гармаша два роки назад, який грає у ролі форварда? І хто це зробив?)
Луческу робить максимум з того, що є. Ми можемо мріяти про нових шевченків і белькевичей, але мрії на полі не грають. Я б хотів, щоб ми розривали барси з баваріями, але для цього потрібен ресурс, який за межами реальності (я не тільки про фінанси)
Мені побався футбол Реброва, мені подобався його підхід. А чому у нас немає Реброва? Тому що для його подальшого прогресу з командою потрібно було трохи змінити реальність - когось позбутись, а когось придбати. Відхід Реброва яскрава ілюстрація того, що ми можемо лише мріяти про щось краще (і це з урахуванням того, що в його розпорядженні ресуср був більш широким)
Щодо Гармаша. Хто - питаєте ви? Так я раніше про це писав. Про це - про те, що це гравець, потенціал якого тренери не в змозі розкрити. Ви пишете, що Луческу розкрив. Вам не здається, що Гармаш на позиції форварда - це дурня і безпомічність Луческу, котрий дав маху, цілий рік маринуючи швидкісного Супрягу в грі з дрібним пасом і чистими м'ячами? Тепер від безвиході, маючи цілий штат закуплених форвардів (їх не могли купувати без згоди головного тренера, а якщо купували без згоди, то тим гірше для такого тренера), він ставить Гармаша, використовуючи його величезний потенціал відсотків на 50. Коли дописувачі Динамоманії ганили Гармаша і Буяльського, я писав, що це класні гравці, як завжди, залишаючись у мінусі.
І про відхід Реброва. Це свідчення того, що гра за хибною моделлю з багатоходовими комбінаціями від штрафного майданчика до свого воротаря - шлях у безвихідь. Цей шлях триває, але вже не з колишнім славним динамівцем, а з аморальним прибульцем із Шахтаря. І ремствування про те, що в нього немає гравців, що він досяг максимуму триватимуть. Не знаю тільки, чи перевершить він свій антирекорд за всю історію Динамо: 1-11.