Сергей РЕБРОВ: "Для англичан не имеет значения, официальный матч или товарищеский"

У “Вест Гемі” почуваю себе непогано, – почав свою розповідь нападник збірної України. – Звісно, граємо ми не у Прем’єр-лізі, а в першому дивізіоні... Але це не страшно. Впевнений, що англійська перша ліга нічим не поступається українській вищій. В Англії немає великої різниці між грою за “середнячка” Прем’єр-ліги і за один із кращих клубів першої. Вважаю головним те, що клуб бореться за перші місця. Як це було в “Динамо”, “Фенербахче”. Наше завдання – вийти у Прем’єр-лігу, й у кожній грі прагнемо лише перемоги. А це дуже цікаво. У минулому сезоні цей клуб не виконав такого завдання лише тому, що не зміг пройти плей-оф. “Вест Гем” за потенціалом – команда Прем’єр-ліги. У нас дуже гарний стадіон, багато вболівальників, які сподіваються на повернення клубу в елітний дивізіон першості Англії.

– Кого вважаєте головним конкурентом у боротьбі за путівку в Прем’єр-лігу?

– Насамперед ті клуби, які нещодавно були у Прем’єр-лізі. В Англії досить складна система виходу у вищу лігу: перші два місця забезпечують вихід в елітний дивізіон напряму, а команди, які посіли 3-6 місце, грають між собою стикові матчі. Й лише переможець має право розпочати наступний сезон у Прем’єр-лізі. Тобто є шанс підвищити клас навіть тоді, коли клуб посів 6-те місце.

– Розкажіть, будь ласка, про своїх партнерів?

– Практично всі гравці “Вест Гема” мають досвід виступу в Прем’єр-лізі. Це досить досвідчені футболісти. Поруч із ними грає низка молодих гравців. Так би мовити, сплав досвіду та молодості.

– Я тут лише кілька тижнів, але вже переконався, що в команді всі працюють із повною віддачею, сподіваючись на повернення до еліти. Звісно, футбол – непередбачувана гра. Але, зважаючи на колектив, гадаю, що зможемо виконати це завдання. У нас непоганий тренер Алан Пардью, основний склад команди, за винятком 1-2 гравців, уже грав у вищій лізі. Тому вважаю, що команда має всі передумови для того, щоб наступного сезону грати у Прем’єр-лізі.

– Невже українська вища ліга перебуває на рівні першого дивізіону англійського чемпіонату?

– Розумієте, українці судять про першу лігу за першістю в Україні, де направду доволі низький рівень. В Англії у першому дивізіоні є багато команд, які грають на рівні Прем’єр-ліги. Це дві великі різниці – перша ліга Англії та будь-якої іншої держави. Тут величезні склади команд Прем’єр-ліги. Скажімо, в “Челсі” є 20 гравців. Багато з них переходять у першу лігу тому, що хочуть не сидіти на лаві запасних, а частіше виходити на поле. Телебачення показує матчі Прем’єр-ліги так само, як ігри першого дивізіону. Я не хотів образити український чемпіонат. Не можу сказати, який нині рівень української вищої ліги, оскільки не бачив ігор першості. Переконаний, що найбільшою проблемою українських клубів є те, що немає квоти на легіонерів. Від цього дуже потерпає збірна. Але це всі бачать. У провідних клубах (виняток – лише “Дніпро”) іноді можуть грати лише 2-3 українці, а всі інші – іноземці. Звісно, через це дуже страждає вітчизняний футбол.

– Не беручи до уваги фінансової вигоди, наскільки виправданим виявився ваш перехід із київського “Динамо” в англійський “Тотенхем”?

– У той час із “Динамо” пішли Шевченко, Лужний. До мене надійшло багато пропозицій, тому цікаво було спробувати себе на іншому рівні, в іншому чемпіонаті. Безумовно, грати в Лізі чемпіонів у складі “Динамо” також цікаво, але коли ти бачиш, що команда розпадається... З Андрієм ми розуміли один одного з півслова. А після того, як він пішов, я почувався не так, як раніше, коли в нас була практично непереможна команда, яка могла обіграти майже всіх. Можливо, перейшов не в найкращий клуб. Але тоді не міг вибирати, оскільки вибирало київське “Динамо”, яке володіло правами на мене. Тепер уже пізно говорити, що я не туди перейшов. Що б не сталося – все на краще. Після того, як Андрій залишив команду, я грав за “Динамо” ще близько року. Київський клуб заробив на моєму трансфері дуже великі гроші, і вважаю, що від цього виграли всі. Звісно, я міг би ще кілька років залишатися в “Динамо”, але це не лише мій вибір. Це радше вибір нині покійного Валерія Лобановського, який також вважав, що мені потрібно змінити клуб і пограти де-небудь у Європі.

– Упродовж останнього часу до вас надходили пропозиції від українських клубів?

– Пропозиції були. Бажання повернути мене виявило “Динамо”, навіть львівські “Карпати” цікавилося моєю персоною. Але в нашій країні 30-річного футболіста вважають пенсіонером. Натомість в Англії провідними можуть вважати навіть 38-річних. Ніхто не зважає на вік. Якщо ти добре виконуєш свою роботу, то граєш в основі. А в Україні, якщо тобі 30 років, то всі вже чекають, коли нарешті завершиш виступи та перейдеш на тренерську роботу, і всерйоз до тебе не ставляться. Мабуть, через це не хочу повертатися в клуб, який перебуває в середині турнірної таблиці українського чемпіонату. В “Динамо” з нападниками все гаразд. Коли я приїздив до Києва, то бачив, що в цьому клубі є близько 60-ти гравців. У такому разі, немає сенсу туди повертатися. Один матч зіграєш не на належному рівні – і тобі скажуть: “Навіщо сюди приїхав? Тобі вже 30 років”. Тому обрав саме “Вест Гем”, де мене хочуть бачити. Тренер цього клубу сказав, що для них справжнє щастя підписати контракт із Ребровим.

– За яких обставин проводили з вами переговори “Карпати”?

– Ми зустрічались у “Фенербахчі”, коли вони там проводили тренувальний збір, а я перебував у оренді турецького клубу. Розмовляв із президентом “Карпат”, який зацікавився мною. Оскільки я був в оренді, то ми домовилися, що повернемося до цієї розмови через півроку. Але нині “Карпати” перебувають у першій лізі й, напевно, немає сенсу повертатися до цієї розмови. Тим паче, що я вже зробив свій вибір.

– Ви стежите за перебігом українського чемпіонату?

– Намагаюся бути в курсі останніх подій. Принаймні результати знаю всі – регулярно переглядаю спортивні програми на українських каналах.

– Який у вас настрій перед матчем національної збірної України з англійцями?

– Лише кілька днів тому отримав запрошення в збірну. Звісно, цікаво буде зіграти зі збірною Англії. Англійці дуже люблять футбол. Гадаю, що для багатьох наших футболістів цей матч буде непоганою нагодою показати себе й довести всім, що 3-тє місце у відбірковій групі до чемпіонату Європи – це лише випадковість. Головне – добре підготуватися до ігор наступного відбіркового циклу. А матч із англійцями є останнім серйозним іспитом. Гадаю, що це буде цікава гра як для нас, так і для них. В Англії, на відміну від України, з великим інтересом ставляться до товариських ігор. Для них немає значення, офіційний це матч чи товариський.

– Як ви гадаєте, чому українці в останніх товариських матчах демонструють невиразну гру?

– Мабуть, це пов’язано зі зміною поколінь у національній дружині. У нас з’явилася ціла плеяда молодих гравців. Я це нормально сприймаю і не вважаю, що ми демонструємо гірший футбол, аніж у попередні роки. Збірна завжди так грала, а в останніх матчах просто не вистачає везіння, тому й не можемо вибороти перемоги в товариських іграх. Неофіційні матчі для того і влаштовують, щоб перевірити молодих футболістів. Звісно, гра з англійцями, незадовго до старту відбіркового турніру, має підготовче значення. А в кожному з чотирьох матчів, які ми зіграли до того, в команді змінювалося по 5-10 гравців. Тренер перевіряв футболістів. Адже одна річ – грати у внутрішній першості, й зовсім інша – за національну дружину, де ти виходиш проти найкращих. Після матчу із французами наші хлопці набралися досвіду, побачили рівень, на якому потрібно працювати. Ми тоді непогано грали, проте пропустили гол за декілька хвилин до завершення зустрічі. Думаю, що не можна дорікати збірній України за матч зі збірною Франції. В іграх, які ми звели внічию, робили багато помилок. Але, повторюю, їх для того й роблять, щоб побачити ці помилки.

– Як ви гадаєте, нашій збірній до снаги виконати обіцянку Блохіна та потрапити на чемпіонат світу з першого місця у відбірковій групі?

– У такій групі, як у нас, нічого не можна обіцяти. Олег Володимирович дав таку обіцянку радше для хлопців, аби вони повірили в себе й не сумнівалися в тому, що це реально зробити. Якщо тренер вірить у молодих футболістів, у них мусить з’явитися впевненість. Ніхто в нас в Україні не думає, що в цій групі стовідсотково вийдемо на чемпіонат світу з першого місця. Ми ще жодного разу не грали на чемпіонаті Європи та світу – і тут потрапимо на світову першість з першого місця, тому що прийшов новий тренер. Звісно, це не так. Але потрібно вселити впевненість у хлопців. Намагатимемося виконати обіцянку Блохіна. Якщо не докладеш зусиль, не віритимеш в успіх, то, безумовно, цього не виконаєш. Думаю, що слова тренера – це слова підтримки футболістів, яким він довіряє і на яких надіється.

– Які збірні у відбірковому турнірі становлять для українців особливу небезпеку?

– Усі збірні є доволі сильними суперниками. Погляньте на нашу групу. Я не думаю, що навіть матч зі збірною Казахстану буде легкою прогулянкою для нас – це доволі сильна команда, яку не так просто обіграти. Інші клуби ще сильніші. Приміром, збірну Грузії вважають аутсайдером, проте варто пригадати попереднній відбірковий цикл, у рамках якого грузини вдома обіграли росіян й усім добряче попсували нерви. Не говорю вже про інших наших суперників. Не можна сказати, що той суперник сильніший, а той – слабший. Наразі ми не є фаворитом у групі й мусимо налаштовуватися на кожну гру, а не так, що, наприклад, у матчі з чемпіонами Європи – збірною Грецією – віддаємо всі сили, а казахів вважаємо командою набагато нижчого рівня. Ні, я так не думаю. Тим паче, що в нас нині доволі молода збірна.