Юрий БАКАЛОВ: "Может, это прозвучит пафосно, но наши результаты в матчах с лидерами были неслучайными"

Головний тренер ФК «Львів» Юрій Бакалов підсумував виступи команди у 2018 році, розповів, чим займатиметься у відпустці, та поділися думками стосовно того, скільки очок потрібно набрати «синьо-золотим левам» навесні, аби потрапити до першої «шістки» у чемпіонаті УПЛ сезону 2018/2019.

– Юрію Михайловичу, підходить до завершення 2018 рік. Для Вас він ознаменувався поверненням на топовий рівень українського футболу – влітку Ви очолили ФК «Львів». З плином часу що можете сказати про прийнятеВами рішення?

– Я дуже щасливий, що повернувся до української футбольної еліти. У мене була проміжна пауза, вона трошки затягнулася. Зрозуміло, що це не додавало оптимізму. Але я повернувся, і, в принципі, сповнений сил і енергії. Із задоволенням пристав до роботи. І я думаю, що ті знання, що накопичилися за цей час, я спробував реалізувати. Щось вийшло, щось – ні. На це є різні об’єктивні і суб’єктивні причини. Є і бажання, і сили, і знання для того, щоб продовжувати. Роботі я дуже радий. А оцінку їй нехай дають інші люди – керівники, експерти, вболівальники.

– Вам довелося прийняти команду в той період, коли чемпіонат уже був у розпалі, не маючи можливості підготувати її до сезону. З якими головними викликами Ви зіткнулися біля керма «Львова»? Приведення до норми функціональної готовності? Налагодження комунікації з бразильцями? Може, щось інше?

– Думаю, буде неетично конкретизувати такі моменти, оскільки до моєї появи працювали тренери, вони готували хлопців влітку на зборах. У них було своє бачення – у мене воно своє. Можу лише одне сказати: дійсно було дуже і дуже непросто. Складнощів вистачало. Думаю, не варто зайвий раз пояснювати, що це таке, коли приймаєш команду по ходу сезону від іншого наставника. Дещо вдалося виправити, а щось – ні.

– Ви прийняли команду після бразильця Жилмара, в якого були свої ідеї щодо того, як повинен грати ФК «Львів». У Вас свої тренерські думки і напрацювання. Як вважаєте, з якого моменту ФК «Львів» став грати за концепціями тренера-Бакалова?

– Напевно, з найпершої гри під моїм керівництвом. З матчу з «Шахтарем». Так, ми вдома поступилися їм, але на матч вже була поставлена дещо інша модель гри. Хоча ми, по суті, не встигли провести жодного тренування. Зіткнулися тоді з таким собі цейтнотом: і погодні умови своє зіграли, і інші нюанси трохи завадили.

Я вирішив з першого дня роботи в клубі, що не буду ні під кого підлаштовуватися. Ті ідеї, які хотів бачити у грі команди, з першого дня я хлопцям оголосив. Дякую їм, що з розумінням і бажанням поставилися до того, що я хотів до них донести. Вважаю, що у нас багато що вийшло. Хоч ми і поступилися «Шахтарю», але команда вже грала по-іншому. А в подальшому ігри показали те, що я і хотів бачити в цій команді. Звичайно, вище голови не стрибнеш. Але з кожною командою ми грали по-своєму, ретельно готувалися до кожного суперника.

– Саме під Вашим керівництвом у «Львові» заграли на належному рівні бразильці. Бруно є найкращим бомбардиром команди в поточному сезоні, а Тейлор є неймовірно універсальним гравцем і неодноразово допомагав добувати позитивні результати. Як Вам вдалося адаптувати гравців, які були зовсім незнайомі з реаліями українського футболу?

– Не все залежить від головного тренера, є ще тренерський штаб. Так, доводилося пояснювати, доносити до гравців і все таке. Але найголовніше те, що футболісти сприйняли з цікавістю тренувальну програму, як би складно їм не було. Напевно, це дало свої плоди. А реалізувати це вдалося виключно загальними зусиллями. Жоден тренер нічого не доб’ється в футболі, якщо команда не сприймає його методи або нововведення.

– Напевно Вам довелося вивчити кілька слів португальською мовою, щоб в тренувальному режимі оперативно спілкуватися з бразильськими гравцями …

– Зараз, перебуваючи у відпустці, з’явилося трохи вільного часу. У зв’язку з цим намагаюся для себе відкрити нову мову (сміється). У такий короткий час її, звичайно, не вивчиш, але якісь ключові моменти запам’ятати можна. Коли працював з хлопцями, то навчався у них, а зараз, може, викладача візьму, потренуюсь трохи спілкуватися португальською (посміхається).

– У перші матчі під Вашим керівництвом «Львів» чимало забивав та пропускав. Досить згадати нічиї з «Маріуполем» і «Олександрією». З часу команда стала більш організована в захисті, але при цьому втратила в результативності. З чим це пов’язано?

– Команда, яка сповідує атакуючий футбол, залишає на своїй половині поля вільні зони. Атакувати легше, ніж оборонятися. Багато команд люблять це робити, а ось як змусити команду оборонятися … Навчити її це робити, причому не чотирьох захисників, а саме команду. Це більш копітка і ретельна праця. Можливо, ми, на жаль, втратили якусь «родзинку» в атакувальному футболі, але кожен тренер повинен проаналізувати, яким потенціалом володіють його гравці.

Коли я більш-менш розібрався з тим, чим володіють мої хлопці, стратегія гри змінилася. Перші кілька турів ми вигідно відрізнялися від інших команд, мало грали назад і прагнули великими силами йти в вперед. Веселий був футбол. Але, граючи в веселий футбол, ми втратили чимало очок. Тому потрібно було навчити команду перебудовуватися. І за ходом матчів, і під конкретного суперника. Хоча в останніх турах, вважаю, ми врешті знайшли баланс між обороною та атакою. У кожній грі ми забивали. Багато ігор зіграли на “нуль”, що теж приємно.

– У першій частині сезону 2018/2019 у ФК «Львів» з’явилося нове прізвисько у футбольному середовищі – «гроза авторитетів». З чим Ви пов’язуєте успішні підсумки матчів з лідерами чемпіонату України – «Шахтарем», «Динамо» і «Олександрією»? Команда не боїться на рівних протистояти більш сильним опонентам? Або, може, була присутня недооцінка з їхнього боку?

– Я не буду говорити за недооцінку з боку суперників, це їхні справи. Коли і ти, і хлопці розумієте, як потрібно працювати, з’являється впевненість у своїх силах. Не самовпевненість, а саме впевненість в тому, що можна добитися хорошого результату в грі з будь-якою командою. Потрібне вміння підлаштовуватися під тактику суперника.

Може, це прозвучить пафосно, але наші результати в матчах з лідерами були невипадковими. З «Динамо», з «Шахтарем», з «Олександрією». У цю групу команд я б ще відніс «Маріуполь». Це ті колективи, які за підсумками минулого сезону потрапили в першу «шістку» і в поточному сезоні грають в єврокубках.

Прикро, що двічі поступилися «Ворсклі», яка виявилася складним суперником для нас. А так ми грали і намагалися домогтися результату в протистояннях з кожним суперником. І дуже навіть небезуспішно. Коли граєш з грандами або лідерами, хлопцям додаткова мотивація не потрібна. І психологічний фактор зіграв свою роль в тих поєдинках.

– Завдяки недавній перемозі над «Олександрією» ФК «Львів» завершив 2018 рік четвертою найкращою виїзною командою в чемпіонаті України. Львів’яни набрали в гостьових матчах 16 очок – більше тільки у «Шахтаря», «Динамо» і «Олександрії». У чому секрет успішних виступів на виїзді і чому команді не вдається перемагати на «Арені Львів»?

– Вдома, перед своїми вболівальниками, хочеться нав’язувати суперникам свою гру, а не підлаштовуватися під них. Виходячи з нашого турнірного становища, нам потрібно було вдома перемагати і набирати очки в матчах з рівними суперниками. На жаль, втратили важливі залікові бали в матчах з «Олімпіком» та «Маріуполем», коли потрібно було перемагати. Команда бігла вперед, бажаючи виграти, відкривала зони біля своїх воріт, і нас за це карали.

А на виїзді ми, навпаки, віддавали ініціативу і грали на контратаках. Це, до речі, стосується багатьох команд в чемпіонаті України, не тільки ми так граємо. До слова, чернігівській «Десні» на виїзді простіше грати, ніж удома. У домашніх іграх потрібно атакувати, пред’являти вагомі аргументи у конструктивній грі. Інша справа – в гостьових матчах, де вони домоглися значних успіхів.

– Як вважаєте, з точки зору слідуванню тренерській думці, який матч вийшов найбільш вдалим для ФК «Львів» у 2018 році? І який хотілося б викреслити з пам’яті?

– Викреслити з пам’яті однозначно хотілося б домашню поразку від чернігівської «Десни». Не вийшла у нас та гра. Ми її проаналізували і, сподіваюся, більше повторювати таких помилок в майбутньому не будемо.

«Плюсових» же матчів було багато, і складно виділити якийсь один. Але навіть в тих іграх, в яких ми вигравали або домагалися хороших результатів, були певні недоліки. Тому я сподіваюся, що 2019 рік все-таки принесе повне задоволення від якоїсь конкретної гри. Адже, навіть виграючи, я не був повністю задоволеним, тому що команда припускалася багатьох помилок. Тому скажу так: у 2018 році було багато хороших ігор, але не було такої, від якої я б впав в ейфорію.

– Протягом сезону вболівальники спостерігали за тим, як Ви розкривали своїх гравців на нових позиціях. Перевели Адамюка з центру захисту на правий фланг, Мартан з центру оборони перейшов в опорну зону, а Тейлор починав грати на правому фланзі, а в матчі з «Олександрією» його можна було побачити на позиції форварда. Як Ви розумієте, на яких позиціях гравці можуть приносити найбільшу користь?

– Все відбувається в тренувальній роботі. Коли ближче знайомишся з футболістом, розумієш, якими можливості у нього є, то хлопці десь по-іншому розкриваються. Пробував їх на різних позиціях під час тренувань. Для хлопців це не було одкровенням, вони знали, що я хотів подивитися на них в різних ракурсах. Причому це стосується не лише Тейлора, Адамюка або Мартана, а й інших виконавців, які додавали плюсів в нашій грі, коли це було необхідно.

– Команду чекає місячна відпустку, після чого розпочнеться підготовка до весняної частини сезону 2018/2019. Як Ви збираєтеся провести цей час? Є якісь плани на новорічні та різдвяні свята? Де більше подобається відпочивати – на морях або в горах?

– На жаль, вже досить давненько вибирався на відпочинок на море. Не вистачає часу. Футболісти відпочивають, а тренер навіть під час відпустки працює. Так, зараз трохи переведу дух, зберуся з думками, побуду з рідними. Свята традиційно відзначаються в родинному колі. Онуків відвідаю – вони вже давно дідуся не бачили. Хочу приділити час домашнім справам, яких накопичилося дуже багато.

І, звичайно, буду займатися підготовчої програмою для команди. Вона, в принципі, вже готова, але завжди є нюанси. Потрібно сідати і все прораховувати. Попереду будуть збори, а це непроста річ. Як їх проведеш, з таким успіхом і в чемпіонаті виступатимеш. Загалом, буду поєднувати роботу з відпочинком.

– Яку останню книгу Ви прочитали? Яка книга – Ваша улюблена?

– Я люблю читати книги, але останнім часом була можливість зануритися хіба що в спеціалізовану – футбольну літературу. А якщо брати художню літературу, то мені дуже подобаються історичні твори, детективний жанр. Люблю Кінга, Коельо.

Є ось відпустка, постараюся присвятити цьому час. Зараз з’явилося чимало цікавих літературних новинок. Спробую за короткий термін, наскільки це вийде, деякі книги придбати і щось все-таки прочитати. Футбол футболом, але людині потрібно всебічно розвиватися.

– Який останній фільм Ви подивилися і, відповідно, який запам’ятався найбільше?

– Я навіть не пригадаю, коли востаннє був у кінотеатрі (сміється). З цим у мене, якщо чесно, не склалося. Всі фільми або футбольні передачі переглядаю на комп’ютері. Складно виділити якийсь улюблений, якісь дивився, але буквально одним оком.

– Яку музику любите слухати і чи є у Вас улюблені виконавці?

– Напевно, я не буду великим оригіналом. Хтось, може, вважатиме, що зараз це вже не модно, але мені дуже подобаються «Beatles» і «Кіно». Зараз же, в основному, слухаю щось естрадне та спокійне. Не те, що наші футболісти часом включають, і доводиться це слухати тільки тому, що вони люблять таку музику (сміється).

– Які у Вас є захоплення крім футболу? Чим любите займатися у вільний час?

– Люблю ходити в лазню, але це не хобі (посміхається). Це більше підтримка здоров’я. Марки і монети не збираю (сміється). Напевно, найбільше люблю читати, але настільки, наскільки це дозволяє час.

– Яка Ваша найзаповітніша мрія?

– Мрія на те й заповітна, щоб залишатися завжди лише при мені. Не хотілося б сильно про неї розповідати. Я знаю, що вона цілком може бути реалізована. Це залежить, в першу чергу, від мене, а в другу – від деяких інших чинників. Вона пов’язана з футболом.

– Відомо, що команду чекає єдиний збір в Туреччині. Розповісте подробиці: де, коли, скільки і з ким буде зіграно спарингів?

– Інформація буде трішки пізніше, оскільки ми зараз займаємося цими моментами. Я маю на увазі підготовчу роботу на зборах, суперників в спарингах. Ми в телефонному режимі все обговорюємо, мені надсилають списки команд, з якими можна було б зіграти контрольні зустрічі.

Коли ми зберемося 10 січня, то список з конкретними планами на збір вже буде повністю готовий. Звичайно, хотілося б зустрітися з хорошими колективами, але ведеться переговорний процес. Це ж не так, що захотів з кимось зіграти – і граєш.

– Олександр Голіков, Юрій Путраш, Василь Білий та Сергій Петров вже залишили команду. Чи прийняті кадрові рішення по інших гравцях, хто піде цієї зими?

– По групі футболістів є певні питання. Поки це питання відкрите, і внести в нього ясність я наразі не можу.

– Після матчу з «Маріуполем» Ви говорили про те, що команді необхідно кадрове підсилення. Які позиції потребують підсилення? Чи говорили вже з керівництвом щодо Ваших побажань по гравцях, яких можна було б запросити взимку в клуб?

– З керівництвом я постійно на зв’язку, і воно добре поінформоване щодо того, на яких позиціях нам необхідне підсилення. Будь-якому тренеру хотілося б мати два рівноцінних склади. Щоб на кожній позиції грали, як мінімум, два футболісти хорошого рівня. У нас немає проблем лише з воротарською позицією, з цим у нас все добре. Коли ж є конкуренція на кожній позиції, будь-який футболіст працює більш якісно.

– Чи бачите Ви кого-небудь з дублюючого складу або U-19, хто міг би опинитися в головній команді наступного року?

– З дубля ми забрали Вадима Янчака. У хлопця є перспектива, але все залежить не лише від нас, а й, в першу чергу, від нього самого. Що стосується інших хлопців, то поживемо – побачимо.

– У першій частині сезону «Львову» залишилося провести всього чотири матчі – «Чорноморець», «Карпати», «Зоря», «Десна». Як вважаєте, скільки очок необхідно набрати в майбутніх зустрічах, що все-таки потрапити в першу «шістку» за підсумками першої частини чемпіонату?

– Очок потрібно буде взяти стільки, скільки буде необхідно для того, щоб потрапити в першу «шістку». А це говорить про те, що потрібно набирати максимум очок. Не хотілося б залежати від кого-нибудь, будемо намагатися самостійно вирішувати наші завдання. Думаю, це нам під силу. Поки є шанси, потрібно боротися. Відстань від першої «шістки» до восьмого місця – зовсім невелика.