"Приятно сыграть против "Динамо" и Ярмоленко." Кирилл Дрышлюк о доверии в "Зирке", футболке Хачериди и жесте Цитаишвили

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із новачком Олександрії – хавбеком юнацької збірної України Кирилом Дришлюком.

Юнацька збірна України під керівництвом Олександра Петракова успішно виступила на чемпіонаті Європи, який відбувся у Фінляндії наприкінці липня. Одним з небагатьох гравців "синьо-жовтих", який відіграв усі 4 матчі на турнірі без замін, став Кирило Дришлюк. Нещодавно півзахисник підписав контракт з Олександрією. Після Динамо та Зірки для 18-річного футболіста, який у середині вересня святкуватиме свій День народження, Олександрія стане третьою командою у кар’єрі.

Про очікування від майбутнього, навчання в Академії столичного клубу та виступи на Євро (U-19) Кирило розповів у інтерв’ю "Футбол 24".

– Після чемпіонату Європи пройшло достатньо часу для того, щоб спокійно і без зайвих емоцій підсумувати його. Отже, як оціните свій виступ?

– Передусім скажу, що нам все сподобалося. Ми до цього довго йшли і з нетерпінням чекали на турнір. Коли дізналися суперників по групі, то з’явилися особливі відчуття… Не те, щоб страшно. Просто розуміли, що Англія, Франція та Туреччина – сильні опоненти і нам буде складно вийти з групи. Пацани доклали багато зусиль і я радий, що ми своє завдання виконали. Як на мене, то наша збірна виступила достойно. І головне, ми вийшли на чемпіонат світу.

– Більше, того Україна фінішувала першою у непростій групі. Однак вже в півфіналі була розгромлена португальцями. Олександр Петраков, наставник команди, резонно зауважив: "Краще програти раз із рахунком 0:5, ніж п’ять разів по 0:1". Згідні?

– Повністю згідний. Ми не чекали такого… У першому таймі отримали п’ять голів у свої ворота. Не скажу, що не налаштувалися. Навпаки, максимально серйозно готувалися, ретельно вивчали суперника. Було багато теорії, аналізували дії кожного опонента по позиції.

– Всі голи були пропущені до 30-ї хвилини. Не встигли увімкнутися у гру?

– Пропустили швидкий гол, посипалися. А потім просто не змогли зібратися.

– У підсумку збірна Португалії стала чемпіоном Європи. Все справедливо?

– Так, все по ділу. Хоча усі 8 учасників показали серйозний рівень. Кожен нав’язував боротьбу, демонстрував цікавий футбол. Після нашої поразки у мене була впевненість, що португальці виграють кубок. Так і сталося.

– На груповому етапі Україна обіграла французів і зіграла внічию з англійцями. Імениті суперники недооцінили нас?

– Коли французи поступилися нам, то потім дуже переконливо обіграли інших опонентів по групі – двічі по 5:0. Ми їх своєрідним чином "підбадьорили". Наша команда всіх добре вивчала і серйозно налаштовувалася до кожної гри. Думаю, це ключова причина нашого успіху.

– На трибунах фінських стадіонів було достатньо вболівальників із синьо-жовтими прапорами та й українські ЗМІ чимало уваги приділили вашим виступам на Євро. Відчували підтримку всієї країни?

– Безперечно. Ми не чекали, що у Фінляндії нас так підтримуватимуть і буде стільки наших земляків. Підтримка була шаленою. Дуже вдячні всім за це. Коли ти граєш, а за спиною в чужій країні чуєш вигуки "Україна! Україна!", то це надихає. Ти хочеш бігти вперед, забивати і тішити країну.

– Чималу дискусію викликало святкування забитого голу у ворота Франції Георгієм Цітаішвілі. Хтось порівнював його із жестом росіянина Артема Дзюби, на що наш збірник сказав, мовляв, не збирається виправдовуватися.

– У Георгія було бажання відсвяткувати саме так. Можливо, комусь обіцяв так відсвяткувати, якщо заб’є. Не думаю, що Цітаішвілі когось копіював. Як на мене, тут не варто шукати якогось негативу. Добре, що забив, а Україна виграла.

– Якби вам пропонували спробували свої сили у чемпіонаті Росії, ви погодились би?

– Якщо чесно, то у мене не було варіантів у Росії, ніхто з такою пропозицією не звертався. Зараз би не поїхав туди.

– В УПЛ ви дебютували у складі Зірки доволі рано – у 17-річному віці. Пригадуєте, за яких обставин це сталося?

– Коли дубль Зірки прийняв Роман Монарьов, то я отримав стабільну ігрову практику у матчах молодіжної першості. Згодом він очолив головну команду і почав залучати гравців з дублюючого складу. Взимку ми поїхали на збори на Кіпр, куди Роман Геннадійович взяв і мене. Далі були тренування з основою, а тоді і дебют в Прем’єр-лізі. Дуже добре запам’ятав свій перший матч зі Сталлю.

– Ви вийшли на заміну відразу після єдиного пропущеного голу.

– Коли мені сказали розминатися, я навіть не зрозумів спочатку. Такий вік і тут дебют… Вийшов на поле, відчув м’яч, партнери підтримали. Далі стало спокійніше.

– Від кого відчували найбільшу підтримку?

– У Кропивницькому в нас був хороший колектив. Можливо, трохи більше спілкувався з Павлом Полегеньком. Він також раніше грав за київське Динамо, як і я.

– Як саме ви прийшли у школу столичного клубу?

– У Динамо я з семи років. Пройшов всі етапи. Спогади тільки позитивні, це був класний час. Динамо дало мені дуже багато. Проте після випуску з Академії виникли певні обставини, тому я змушений був залишити команду. Щасливий, що знайшов Зірку, яка дала мені також чимало. Тепер настав час рухатися вперед.

– Ви народилися у Борисполі, який передусім асоціюється з літаками. Ваш батько та дідусь були військовими. Не хотіли піти їхніми шляхами?

– Так сталося, що мій інший дідусь, батько матері, завів на футбол. Тільки-но я починав ходити, а він вже вчив мене копати м’яч. Батько часто був у відрядженнях, тому я з ним ніколи не літав, хоча у нас були чудові відносини і ми постійно були на зв’язку. Навіть тоді, коли він виконував військовий обов’язок у зоні АТО (батько Кирила, капітан Павло Дришлюк, загинув у Слов’янську в червні 2014 року, – Футбол 24).

– На багатьох фотографіях ви разом з Олексієм Хахльовим. Дружите ще з часів Динамо?

– Олексій – мій найкращий друг, з яким ми давно познайомилися. Після випуску наші дороги розійшлися, проте спілкування продовжилося. Він поїхав у іспанський Алавес, а я у Зірку. Однак ми разом граємо за збірну. На полі маємо схожі позиції і перебуваємо поряд. Та й у кімнаті під час заїздів разом живемо.

– Свого часу ви подавали м’ячі на кількох матчах, що відбувалися на НСК "Олімпійський". Найкращий спогад – це матч Дніпро – Інтер?

– У нас була така традиція – всі вікові групи з динамівської Академії залучалися до роботи на матчах. Дуже радий, що зблизька побачив стількох зірок. Найбільш пам’ятний епізод – сувенір від Євгена Хачеріді у вигляді футболки. Я тоді ще був дуже маленьким.

– Минуло кілька років і ви зіграли проти нього.

– Так, це сталося на тому ж таки НСК "Олімпійський". Хоча ми не спілкувалися і не згадували про його подарунок (посміхається). Загалом мені було дуже приємно виходити на поле проти основи Динамо. Тим більше, тоді за киян грав Андрій Ярмоленко.

– Які футбольні мрії у Кирила Дришлюка?

– Зараз у моєму житті починається новий етап. Сподіваюся, що з Олександрією зможу досягнути успіхів. Мені потрібно грати, набиратися досвіду. Це важливо у такому віці. Бажань і сподівань багато, вірю, що зможу втілити їх у життя.