ТОП-5 самых популярных Николаев украинского футбола

Ще ми замовили небесному покровителю іменинників подарунки, від яких би вони точно не відмовилися.

У світле свято одного з найшанованіших православних праведників - Святого Миколая - портал Znaj.ua визначив найвідоміших Миколаїв українського футболу з нині живих. А ще ми замовили небесному покровителю іменинників подарунки, від яких би вони точно не відмовилися.

Микола Федоренко (заслужений тренер України)

61-річний Микола Федоренко прославляв український футбол за часів СРСР в донецькому "Шахтарі" і дніпропетровському "Дніпрі". Свій футбольний шлях він починав в невеликому містечку Орджонікідзе. Про себе Микола спочатку заявив в "Шахтарі", а потім пішов у "Дніпро" в 1982 році. Отримав золоту медаль, відігравши в чемпіонському сезоні 1983 року 17 матчів.

Після закінчення ігрової кар'єри став тренером, в тому числі і в "Дніпрі". Спочатку був помічником "головного", а з третього туру сезону 1999/00 очолив команду. У першому своєму сезоні Федоренко залишив потопаючий "Дніпро" у вищій лізі, а на наступний рік сенсаційно завоював бронзові нагороди чемпіонату. У Кубку УЄФА дніпряни дуже гідно виглядали на тлі італійської "Фіорентини" (0:0, 1:2). Згодом цей фахівець працював у вірменському "Титані" і кіровоградській "Зірці".

Подарунок під подушку. Будь-який футбольний фахівець "живе" футболом, коли потрібен грі мільйонів. Микола Федоренко має колосальний досвід, який ще стане в нагоді українському футболу. Тому загадаємо бажання, щоб після паузи в тренерській кар`єрі він знову повернувся до своєї улюбленої справи і передавав знання молодому поколінню футболістів.

Микола Павлов (заслужений тренер України)

Уродженець Києва ім'я в українському футболі зробив собі в Дніпропетровську. Павлов прийшов до "Дніпра" в 1983 році і відразу став віце-капітаном команди. Став з "Дніпром" чемпіоном СРСР, відігравши в золотому сезоні 33 матчі. У 1984 році Павлова запросили до збірної Союзу на контрольний матч з ФРН. Але дебют у головній команді країни фактично поставив хрест на подальшій ігровій кар'єрі Павлова. У зіткненні з німцем Руді Феллером киянин отримав важку травму, після якої так і не відновився.

У 1991 році Павлов повернувся в "Дніпро" і став помічником Євгена Кучеревського, а після його швидкого від'їзду за кордон сам став головним. При ньому "Дніпро" домігся найвищого успіху в чемпіонатах України - виграв бронзові (1992) і срібні (1993) нагороди. Після цього тренерська кар'єра пішла догори: Павлов був запрошений на роботу в "Динамо" і входив в тренерський штаб збірної України. На самостійній ниві Павлов знову довів свою спроможність, зліпив хороші колективи в Маріуполі ("Металург" і "Іллічівець") і в Полтаві ("Ворскла"), з якою завоював в 2008-му році Кубок України, обігравши в фіналі донецький "Шахтар" - 1:0.

Подарунок під подушку. Після відходу з поста головного тренера "Ворскли" Микола Павлов перебуває в "творчій відпустці". Подейкують, йому пропонували тренувати "Динамо" після Олега Блохіна, але Петрович (так шанобливо називають його журналісти і фахівці в кулуарах), вирішив, що поки ще треба відпочити, приділивши увагу онукам і своїм улюбленому хобі - розведенню голубів.

Микола Морозюк (футболіст "Динамо" і збірної України)

Футбольна академія київського "Динамо" може пишатися своїм вихованцем - Миколою Морозюком. Розглянувши у талановитому юнакові перспективного футболіста, динамівські тренери не помилилися із запрошенням уродженця Львівської області (місто Червоноград) в столичну футбольну школу. Згодом Микола все-таки домігся свого і заграв у першій команді "Динамо", хоча з першої спроби у нього це не вийшло. Набиратися "футбольних університетів" Морозюк поїхав спочатку в "Дніпро", потім було повернення до Києва, в столичну "Оболонь" і переїзд на кілька років в донецький "Металург", якому Микола віддав п'ять років своєї кар'єри.

У рідне "Динамо" Морозюк повернувся вже сформованим футболістом і цілком успішно конкурує за місце правого захисника з бразильцем Даніло Сілвою, користуючись довірою Сергія Реброва.

Подарунок під подушку. У самого "зимового" представника нашого рейтингу (народився 17 січня, іменини відзначає 19-грудня, та ще й прізвище зовсім не літня) цілком успішна футбольна кар'єра і міцна сім'я. У футболі Морозюку поки не вистачає тільки одного - стабільного місця в національній збірній України, тому побажаємо, щоб у 2017 році Микола проявив себе так, щоб Андрій Шевченко без коливань включав його в список викликаних футболістів на ігри національної команди.

Микола Балакін (арбітр української Прем'єр-ліги)

Суддівська династія Балакіна - одна з найвідоміших в Україні і колишньому СРСР. Її засновник - Микола Миколайович, був гравцем київських "Динамо" і "Локомотива", але прославився саме як арбітр. У 1954 році він був удостоєний звання арбітра ФІФА, а його син - Олександр Миколайович, багато років успішно судив матчі в українській вищій лізі в ролі асистента (74 матчі), і вже на протязі багатьох років навчає молодих арбітрів Києва та області.

І ось прийшла черга виступів на найвищому рівні 26-річному онуку Миколи Миколайовича, якого назвали на честь діда і "благословили" на суддівську стезю. У 2015 році 26-річний Микола Балакін став наймолодшим українським арбітром, який коли-небудь працював на матчах Прем'єр-ліги.

Подарунок під подушку. Зараз Микола Балакін входить до топ-групи арбітрів Прем'єр-ліги і отримує хороші відгуки від експертів та керівника комітету українських арбітрів італійця П'єрлуїджі Колліни. Найближча мета Миколи - отримати категорію арбітра ФІФА, а ми побажаємо йому гордо нести імена своїх відомих діда і батька, і обов'язково з'явитися на полі зі свистком як мінімум в фіналі Ліги чемпіонів.

ФК "Миколаїв"

В Україні є навіть місто, яке назване на честь шанованого 19 грудня святого. Історики взяли за основу дві версії щодо походження міста Миколаєва: по одній - на честь першого судна "Св.Миколая", спущеного зі стапелів верфі на Інгулі, по другій - на пам'ять про взяття турецької фортеці Очаків у день Святого Миколая.

У 1920 році в Миколаєві з'явилася футбольна команда (одна з перших в країні), яка спочатку називалася "Наваль", потім ще кілька разів змінювала "вивіски", а з 1994 року остаточно стала іменуватися ідентично своєму місту. Найвищим досягненням миколаївців за весь час є вихід команди до півфіналу Кубка СРСР у 1969 році.

Подарунок під подушку. В умовах непростого економічного становища, безумовно, головне побажання "Миколаєву" - залишитися на плаву українського футболу. А якщо знайдеться меценат, який забезпечить стабільне фінансування - поборотися за вихід в Прем'єр-лігу (поки грають в першій).

Один з найстаріших клубів України повинен і далі представляти своє місто і регіон у вітчизняному футболі, тим більше, що в 2016 році команда добилася значного успіху, вперше в своїй історії прорвавшись до півфіналу Кубка України. Так що в наступному році при найвдаліших розкладах миколаївці навіть можуть піднести сенсацію і подарувати місту єврокубки. Святий Миколай їм на допомогу!