19 февраля 2016 19:17
2

Валерий ФЕДОРЧУК: "Надеюсь, что смогу помочь "Динамо" еще до конца этого чемпионата"

Перехід опорного півзахисника «Дніпра» Валерія Федорчука, якого львівські вболівальники добре пам’ятають за виступами в складі «Львова» та «Карпат», у «Динамо» став одним з найбільш гучних трансферів в Україні. Щоправда, у найближчих іграх киян в Лізі чемпіонів він своїй новій команді не допоможе. По-перше, восени Валерій грав у Лізі Європи за «Дніпро», а за правилами УЄФА упродовж одного сезону грати за два клуби в єврокубках гравець не може. А по-друге, наразі він проходить реабілітацію після операції і в загальній групі розпочне повноцінно тренуватися десь зі середини березня. Саме із запитання про стан здоров’я Валерія і розпочав з ним розмову кореспондент «СПОРТИВКИ».


До конкуренції не звикати


– Найгірше вже позаду, і зараз я не лише працюю за індивідуальною програмою, а й уже тренуюся з командою. Щоправда, не з першою, яка проходить збори в Іспанії, а з другою на клубній базі в Конча-Заспі. Можна сказати, що в мене повний робочий день з подвійним навантаженням. Адже я беру участь у тренуваннях команди, але виконую не усі вправи. Ті завдання, в яких є або може виникнути жорсткий контакт, я пропускаю – в той час, коли хлопці їх виконують, мотаю кола. А весь вільний час у мене реабілітація: фізіотерапевтичні процедури, басейн, тренажерний зал, фітнес, кроси тощо. Причому, на відміну від здорових гравців, у мене вихідних немає – щодня зранку і до вечора працюю на базі. На теперішній момент для мене головне завдання – повністю відновитися, щоби в подальшому не було жодних проблем зі здоров’ям і щоби належно підготуватися і принести максимальну користь «Динамо».


– Лікарі завжди кажуть, що медицина – наука не точна. І все ж, коли вболівальники «Динамо» зможуть тебе побачити у грі? Адже є ж якісь орієнтовні терміни.


– У «Динамо» дуже хороша медична служба і кваліфіковані лікарі. Вони – справжні професіонали своєї справи і роблять усе, щоб я якомога швидше не просто повернувся до загальної групи, а став повноцінною бойовою одиницею та міг повноцінно тренуватися. Орієнтовно, як вони кажуть, літати полем я зможу, розпочинаючи десь зі середини березня. Ну, а далі вже все залежатиме від мене. Розумію, що я потрапив у клуб, де надзвичайно жорстка конкуренція. Але мені до неї не звикати. У «Дніпрі» також було чимало дуже хороших гравців середини поля, але нічого, Мирон Богданович (Маркевич – прим. авт.) місце у складі мені знаходив.


– Вибач, що перебиваю. Мирон Маркевич в одному з інтерв’ю сказав, що йому дуже шкода, що Федорчук більше не гратиме за «Дніпро». А тобі як працювалося з Мироном Богдановичем?


– Він чудовий тренер – це, напевно, не треба нікому доводити, результати його команд свідчать самі за себе. Звичайно, працювати з таким спеціалістом, як Мирон Богданович, – одне задоволення. Ти з кожним тренуванням відчуваєш, що прогресуєш, як футболіст. Я був не проти продовжити співпрацю з «Дніпром», але по завершенні контракту жодних пропозицій ні мені, ні моїм агентам із дніпропетровського клубу так і не надійшло. Чому? Зараз не хочу про це говорити, бо не бачу в цьому жодного сенсу. Моя подальша доля уже визначилися – я тепер гравець «Динамо», і всі мої плани пов’язані нині з київським клубом.


І з «Кривбасом» міг у єврокубки


– Відчувається, що неприємний осад від розлучення з «Дніпром» у такий спосіб у тебе залишився.


– Ні, я до подібних речей, як і до всього в житті, ставлюся по-філософськи і виходжу з того, що є, а не що було і що могло би статися. Щодо «Дніпра», то я належав дніпропетровському клубу не один сезон. Правда, довелося пограти багато в орендах. Але я про це не шкодую. Один фінал Ліги Європи вартував того, щоби грати за «Дніпро».

– А які спогади у тебе залишилися від тих команд, в яких ти грав на правах оренди, про яку згадав.


– Вважаю, що оренда – це не так вже й погано, як в Україні багато хто каже. Все залежить від того, як до неї ставитися. Коли стати в «позу» і не працювати належним чином, а імітувати, що ти працюєш, та упродовж матчів відбувати на полі номер, то це шлях в нікуди і можна завершувати кар’єру. А якщо зціпити зуби і поставити собі за мету довести усім, а насамперед самому собі, що ти чогось вартий, як футболіст, то результат обов’язково прийде. Не хочу себе хвалити, але я обрав другий варіант. І провівши не один рік в оренді, зрештою таки саме з «Дніпром» дійшов до фіналу Ліги Європи, як гравець основного складу. Єдине, про що шкодую, то це про те, що не вдалося пробитися в Лігу Європи, коли грав у «Кривбасі». Унікальна вийшла би ситуація – команда, в якій півроку не платять зарплату, добирається на ігри автобусом, який бензином заправляють фанати, виборює путівку в єврокубки. Ось цікаво, що би робила влада та ФФУ, якщо би «Кривбас» таки отримав право грати в Лізі Європи?.. А за грою ми тоді цілком відповідали рівню єврокубків. Шкода, що в футболі хоча й не все, але багато що залежить від фінансування. А ж в Кривому Розі дійшло до того, що його взагалі не було.


У «Динамо» ніхто не підганяє

– А з «Карпатами» ти міг пробитися в єврокубки? І взагалі, які спогади у тебе залишилися від перебування у Львові?


– Львів для мене – майже рідне місто. Не думаю, що в Україні знайдеться хоча б один футболіст, який би не хотів пограти за команду цього прекрасного міста. У мене ж ставлення до Львова особливе. Я грав у Львові двічі – спершу за «Львів», в якому у мене повірили і де я й став фактично професійним футболістом, а потім – і за «Карпати». У першому випадку я саме у Львові познайомився з дівчиною, яка стала моєю дружиною і народила мені двох синів. А коли грав за «Карпати», то отримав перший виклик до національної збірної України. Так що я вважаю для себе якраз дуже вдалими обидва львівські періоди моєї кар’єри. Що ж до першої частини запитання, то навіть в тому єдиному сезоні, коли «Карпати» тренував Олександр Севідов, ми могли пробитися в Лігу Європи. Перед початком чемпіонату нас усі записали в безнадійні аутсайдери, і ми справді розпочали дуже погано – чотири нічиї в перших шести іграх без жодної перемоги. Але навіть з таким стартом все могло закінчитися єврокубками. Однак поразки вдома від «Волині» та «Іллічівця» і на виїзді від «Говерли» усе перекреслили. Але я переконаний, що якби та команда збереглася ще на рік і залишився у Львові Олександр Севідов, то ми би обов’язково завоювали для Львова путівку в Лігу Європи.


– Вистачить спогадів з минулого, повернімося до реалій сьогодення. Чи мав ти розмову з головним тренером «Динамо»?


– Так, і з головним тренером, і з президентом. Обидва сказали, що на мене розраховують і чого вони від мене очікують. Як я вже казав, наразі від мене вимагають якомога швидше повністю одужати, аби в майбутньому міг думати про футбол, а не про здоров’я. Мене ніхто не підганяє, бо зрозуміло, що фізіологію не обдуриш, але я повинен працювати, щоби допомогти організму швидше відновитися. Саме на це зараз і спрямована вся моя робота. Вірю, що вона принесе позитивний результат вже цієї весни, і маю надію, що допоможу «Динамо» ще цього чемпіонату.

– Ти згадував про збірну України. Як гадаєш, у тебе є шанс потрапити до Франції на Євро-2016?


– Життя покаже. Я аналізував календар і думаю, що, розпочавши працювати в загальній групі зі середини березня, можу ще зіграти в чемпіонаті у 5-6-ти іграх. І якщо добре себе покажу, то цілком реально, що отримаю виклик до збірної для підготовки до Євро. Але зараз про це ще рано казати.

Валера,ты очередной балласт Динамо,а хочешь помогать,ставай за ворота и мячи подавай!!!
Скрыть
Vlad1985, а ты, видимо, специалист широкого профиля, да: ещё и игры такой как футбол? читал о таком?