9 березня 2006 15:20

Тарас МИХАЛИК: "Я доволен дебютом в "Динамо"


Київське "Динамо" пiд час зимового мiжсезоння активним на трансферному ринку не було. Тренер киян Анатолiй Дем'яненковизнає, що команда добре укомплектована i гучних придбань не потребує. Взимку до Києва приїхало лише троє новобранцiв - грузин Отар Марцваладзе, росiянин Андрiй Єщенко, а також українець Тарас Михалик, який восени захищав кольори ужгородського "Закарпаття". Саме Михалик єдиний з-помiж усiх новобранцiв вийшов у стартовому складi динамiвцiв у грi з марiупольським "Iллiчiвцем". Нинi вiн - гiсть "Експресу".

"Динамiвської кашi я не зiпсував"

- Тарасе, як тобi дебют у футболцi київського "Динамо"?

- Я радий, що моя команда виграла. I це найголовнiше. Гра була важкою, адже в очному двобої зустрiлися команди, якi посiдають перше та третє мiсця в турнiрнiй таблицi. Якщо команда перемогла, то можна бути задоволеним. Я не скажу, що зiграв блискуче. Признаюся, далося взнаки хвилювання. Я не вирiзнявся активнiстю i з гри не випадав. Динамiвської кашi я не зiпсував. Анатолiй Дем'яненко подякував пiсля матчу. Вже пiд час аналiзу гри дiзнався, яких допустив помилок.

- Як ти гадаєш, чому матч "Iллiчiвець" - "Динамо" назвали найскандальнiшим у прем'єрному турi?

- Всi клуби, якi грають проти "Динамо", виходять на поле з пiдвищеною мотивацiєю. Кожна команда хоче вiдiбрати очки у гранда. Так само й "Iллiчiвець". Коли марiупольцi пропустили другий гол, то їхнi очi буквали горiли бажанням зрiвняти рахунок. Проти рiшуче налаштованих гравцiв важко дiяти. Тому частенько футболiсти грали некоректно.

- Ти один iз шести футболiстiв "Динамо", якi дiстали вiд суддi попередження...

- Авжеж. Я також встиг вiдзначитись "гiрчичником", та не бачу в цьому нiчого поганого. Зiграв грубо в одному епiзодi й дiстав жовту картку. Значить, грав з великим натхненням.

- У грi з марiупольським "Iллiчiвцем" ти частенько сперечався з арбiтром...

- Я не сказав би, що належу до гравцiв, якi не можуть жити без зайвих розмов зi суддями. Я таких бесiд уникаю. А в Марiуполi був обурений, що суддя зачасто свистiв. У деяких моментах вiн мiг не зупиняти гру. Саме тому я дав волю емоцiям.

- Представники "Iллiчiвця" одноголосно заявляють, що арбiтр був прихильнiшим до "Динамо". А що на те кажуть твої одноклубники?

- Ми також дискутували про арбiтраж цього матчу. Бiльшiсть динамiвцiв вважає, що марiупольцi перебiльшують, говорячи, що суддя приймав неправильнi рiшення. Арбiтр впорався зi своїм завданням. Вiн не втратив контролю над матчем. Тож "Динамо" перемогло закономiрно. А претензiї до суддiв були завжди. В Українi спостерiгається така тенденцiя, що команди нижчi за рангом переконанi, що реферi допомагають "Шахтарю" та "Динамо".

- А ти теж так думав, коли виступав за ужгородське "Закарпаття"?

- (Смiється). Iнодi i я так мiркував. Це все емоцiї. Футболiст нервується, всi свої сили залишає на футбольному полi, а коли втрачає м'яча пiсля свистка арбiтра, то починає звинувачувати реферi. Тодi й роблять винним арбiтра. В Ужгородi я так само неодноразово обурювався.

- У "Закарпаттi" ти дiяв на позицiї нападника. У столицi тебе переквалiфiкували на пiвзахисника...

- Так, я звик дiяти в нападi. А ще колись мене пробували на позицiї правого та лiвого пiвзахисника. Натомiсть Анатолiй Дем'яненко знайшов менi мiсце опорного пiвзахисника. Побачимо, що з цього вийде. Не знаю, хто буде зi мною конкурувати за мiсце в основному складi.

Вихованець дворового футболу

- З ким iз динамiвцiв ти найшвидше знайшов спiльну мову?

- Я був знайомий з воротарем Тарасом Луценком. А на зборах за кордоном мешкав в одному номерi з грузином Отаром Марцвеладзе. З ним ми потоваришували. А ще частенько спiлкуюся з Русланом Ротанем та з Флорiном Чернатом.

- Як довго ти йшов до омрiяної кар'єри в київському "Динамо"?

- Я родом з Волинi, з мiстечка Любашiв. Як це не дивно, та я нiколи не навчався у спортивнiй школi. Мене можна назвати вихованцем дворового футболу. Пiсля 11-го класу вступив на фiзкультурний факультет Луцького унiверситету. Грав за вузiвську команду у першостi областi. Якось мене помiтили селекцiонери київського ЦСКА i запропонували пiдписати контракт. Вiдтодi я став професiоналом. Восени минулого року мене вiддали в оренду в ужгородське "Закарпаття". А вже взимку я опинився в "Динамо", з яким пiдписав п'ятирiчний контракт. В Українi всi вважають, що я перейшов в "Динамо" з ужгородського "Закарпаття". Насправдi динамiвцi домовлялися з ЦСКА, а не з представниками "Закарпаття".

- Ти вже вiдчув рiзницю мiж скромним "Закарпаттям" та казковим "Динамо"?

- Звичайно. Навiть годi порiвнювати. Це небо i земля. В Києвi все набагато серйознiше. Втiм я розумiю, що кар'єра в Ужгородi - це важливий етап у моїй бiографiї. Хоч ми були в аутсайдерах, та приємних моментiв було вдосталь. До речi, я регулярно телефоную своїм друзям iз "Закарпаття". Всi футболiсти запевняють, що й гадки не мають миритися з останнiм мiсцем працi. Натомiсть я зроблю все можливо, щоб мiй рiдний клуб "Динамо" став чемпiоном України.

- Хто нинi найбiльше вболiває за кар'єрний рiст Тараса Михалика?

- У мене велика сiмейна армiя вболiвальникiв. Я народився у багатодiтнiй сiм'ї. Маю старшого брата та аж п'ять молодших сестер, найменшiй з яких лише три рочки. Всi вони нинi на Волинi за мене переживають, а я стараюся їм вiддячити за пiдтримку.

Олег Зубарук, газета "Експрес".