Чорні діаманти київського "Динамо"
Нещодавно в одній цікавій футбольній передачі почув від головного редактора журналу "Футбол" слова про те, що зараз на ведучих ролях в українському футболі три команди: збірна Бразилії, збірна Нігерії і збірна Аргентини. "Шахтар" вже давно і головне якісно працює на бразильському трансферному ринку, "Металіст" останнім часом став небайдужим до аргентинських гравців, а от "Динамо" лише цього літа придбало собі двох нігерійців. Лукман Аруна і Браун Ідейє чудово вписалися в склад київської команди і стали третім і четвертим гравцями з Нігерії, які одягнули біло-синю футболку "Динамо". Здавалося б четверо нігерійців в заявці не так і багато, але коли троє з них весь час грають в основі та ще й додайте сюди сенегальця Діакате - чорнява команда в нас виходить. Не подумайте, що я маю якісь расистські нахили, навпаки я тільки за гравців з чорного материка. Адже, як відомо, африканці дуже міцні фізично, в більшості випадків швидкі і... танці в них кумедні:-)
Тому, зважаючи на останні успіхи африканських гравців в київському "Динамо", хочеться згадати всіх футболістів з цього континенту і їхню долю в столичному клубі та поза ним.
Лакі Ідахор (Нігерія).
Навіть не віриться, що першим африканцем "Динамо" став саме Лакі Ідахор. Чому? Та тому, що порівняно молодий він зараз - всього-то 30 років. Коли переглядав інтернет, то думав, що перший динамівський африканець вже давно закінчив кар'єру або ж дограє в якомусь невідомому клубі. А виявляється це відомий будь-якому українському вболівалбнику нападник, який поки і не думає про завершення кар'єри.
До Києва він переїхав у 2000 році з нігерійського "Націоналя". Більшість матчів він провів за "Динамо-2", а інколи навіть потрапляв і в третю команду. Тому так і не закріпившись в одному із найсильніших українських клубів Ідахор був змушений перейти в полтавську "Ворсклу". За цей клуб нігерієць провів 14 матчів і забив 5 м'ячів. Що цікаво, у "Динамо" йому потребувалося майже вдвічі більше ігор (27) для тієї самої кількості голів. Але і в Полтаві Ідахор не затримався, наступні два сезони він провів в "Інтері" із Баку, забив уже звичні для себе 5 м'ячів і повернувся до України, а саме у львівські "Карпати". І тут не показавши достойної гри, нападник у 2007 поїхав до Криму, де і перебуває до цього часу. В "Таврії" він став більше забивати, але гросмейстерських результатів не показує.
В період з 1999 до 2002 Лакі Ідахор навіть зіграв два матчі за збірну Нігерію, голів не забивав. Зрозуміло, що Лакі вже не вийде на новий рівень своєї майстерності, а тому найкраще для нього буде залишатися в "Таврії" і догравати до кінця кар'єри, можливо ще й в єврокубках зіграє.
Гаррісон Омоко (Нігерія).
Прийшов до київського "Динамо" разом з Лакі Ідахором, але так само не заграв в команді. Взагалі доля цих двох футболістів дуже схожа, обох їх покидало по українських клубах.
Омоко - захисник 1981 року народження зі зростом 195 см. В "Динамо" грав тільки за другу і третю команду. Зрозуміло, що це його не влашовувало і Гаррісон пішов шукати ігрову практику і інших українських командах. В 2003 році він став гравцем "Ворскли", де провів сезон зі своїм співвітчизником Лакі Ідахором. Потім були два роки проведені у "Волині". А після цього чергове об'єднання наших нігерійців-нерозлийвода в "Таврії". Тут і завершилися подорожі Ідахора, а от Омоко вирішив спробувати свої сили в луганській "Зорі". Відігравши там два сезони, Гаррісон Омоко повернувся у "Волинь", де і зараз перебуває.
Бадр Ель-Каддурі (Марокко).
Здається цей захисник завжди грав у київському "Динамо", здається завжди на лівому фланзі нашої оборони була цікава боротьба за основу між Несмачним і Каддурі. Але минули роки, Андрій завершив кар'єру футболіста, Бадр перестав задовольняти тренерів, зліва в захисті вже грають інші люди.
А як все починалося? Літом 2002 року з клубу "Відад" (Касабланка) в київське "Динамо" перейшов Бадр Ель-Каддурі. Футболіст виділявся своєю неймовірною швидкістю і дебютував в чемпіонаті України уже 17 серпня 2002року. Але все-одно у своєму першому сезоні більшість матчів мароканець провів у "Динамо-2". Вічно в боротьбі за місце в основі Каддурі чекав свого шансу і дочекався в сезоні 2008/2009, коли і провів найбільше матчів. Команду в цей період тренував Юрій Павлович Сьомін, який не просто довірив Бадру місце в основі, а й нагородив його капітанською пов'язкою. Цей рік був вдалим не тільки для африканського захисника, а й для всієї команди. "Динамо" дійшло до півфіналу Кубку УЄФА, де програло своєму головному супернику донецькому "Шахтареві". Вирішальний гол був забитий на останніх хвилинах після помилки саме Бадра Ель-Каддурі.
Після цього на тренерський місток прийшов Валерій Георгієвич Газзаєв, який не довіряв Каддурі. І навіть коли повернувся Юрій Сьомін Бадр не зміг на 100% закріпитися в основі, з'явилися нові гравці на його позицію. Всього ж у чемпіонаті України Бадр провів більше 120 матчів, в кубку - 23 і в єврокубках - 46.
В збірній він також ніколи не був на останніх ролях. Брав участь у трьох Кубках африканських націй та Олімпійських іграх 2004 у Греції.
Айїла Юссуф (Нігерія).
На ряду з трансфером Огнєна Вукоєвіча, саме цей трансфер вважаю найвдалішим в новітній історії "Динамо". Судячи зі слухів до гравця проявляли цікавість голандський ПСВ та німецький "Штутгарт", але він дістався київському клубу за порівняно невеликі гроші. Вболівальники "Динамо" мають подякувати брату Айїли Акіму, тому що саме він найбільше вплинув на півзахисника і вмовив перейти в українську команду.
До речі, про нігерійські імена. Юссуфа довгий час в Києві називали Атандою. Доки Айїла в одному з інтерв'ю не сказав:"Насправді мене звати Айїла. Атанда - ім'я мого батька. У мене в паспорті написано Айїла Юссуф і, якщо не важко, називайте мене саме так."
Але не так важливо як його називали, важливо як він грав. А грав він - дай Боже. В 2004 саме на ньому тримався півзахист київського клубу. А коли в команду прийшов Юрій Сьомін, він перекваліфікував нігерійця в центр захисту, де Айїла грає і зараз.
В збірній Юссуф також тримається доволі міцно і дуже часто потрапляє в основний склад. Він бронзовий призер Кубку африканських націй 2006 і 2010 років.
Саме цього гравця я дійсно вважаю першим діамантом з Африки, якого в Києві відчистили і вставили в золоте гранування. Надіюсь цей талановитий гравець не поженеться за грішми і не потрапить до золотої клітки якогось європейського клубу.
Демба Туре (Сенегал).
Саме цей гравець став першопрохідцем з французького чемпіонату в київське "Динамо". Хоча насправді "Динамо" арендувало його у швейцарського "Грассхопперса", хлопця цілком і повністю можна віднести до французів.
Цей сенегалець переїхав у Францію коли йому було 10 років, почав навчатися у футбольній школі клубу "Олімпік" (Ліон). У 18 років Туре підписав свій перший професійний контракт. Але за весь час перебування в Ліоні так і не зміг пробитися в основний склад. Тому в 2004 році перейшов перейшов у "Грассхопперс", де провів два з половиною роки, за 95 матчів забив 14 м'ячів.
Але був у нього і український проміжок часу. В квітні 2007 року "Динамо" арендувало Туре до кінця сезону з правом викупу. Та гравець зіграв всього 4 матчі, не забив жодного голу і благополучно повернувся до Швейцарії.
Запитаєте, навіщо я включив його в цей список? Хлопець-то талановитий. Як ніяк зіграв дві гри за "Ліон" в молоді роки, за збірну Сенегалу провів 5 матчів, забив 3 голи - непогана статистика. І Демба Туре дійсно хотів залишитися в Києві, але доля склалася інакше. Зараз він повернувся до Франції, де грає за "Реймс".
Папе Діакате (Сенегал).
Від героя до вигнанця і навпаки - саме так можна охарактеризувати кар'єру сенегальця в київському "Динамо". Коли Папе переїжджав в Україну, про нього мріяли багато європейських клубів. Він був капітаном "Нансі", одним із кращих захисників французького чемпіонату 2006/2007. Тому "Динамо" віддало аж 10 млн. євро за цього футболіста і вже з перших матчів здалося, що не прогадало. Але в кар'єру Діакате втрутилися травми. На початку 2009 року він травмувався в товариському матчі з "Рубіном". 16 лютого прооперувало його коліно. Прогноз лікарів був невтішним:"Після операції йому потрібно 5-6 місяців для відновлення."
Знову Діакате не зміг заграти в "Динамо" і був відданий в аренду "Сент-Етьєну", а потім "Ліону". Схоже "левам" гра сенегальця не сподобалася і він повернувся до Києва. Вже в першому матчі після повернення він забив донецькому "Шахтареві" в Суперкубку і зараз не покидає основний склад. Беззаперечно це захисник європейського рівня і "Динамо" має дорожити ним, головне, щоб травми не мучили.
Ісмаель Бангура (Гвінея).
Вважав, вважаю і буду вважати трансфер Бангури з "Динамо" в "Ренн" однією з найбільших помилок київського клубу. Адже 11млн. євро не такі вже й великі гроші за такого забивного форварда. Та й Ісмаелю цей перехід явно на користь не пішов - його кар'єра пішла на спад.
Почав свою професійну футбольну кар'єру в корсиканському "Газелену" із Аяччо, який тоді виступав в третьому дивізіоні чемпіонату Франції. В 2005 хлопчину запримітив "Ле-Ман". Вже в другому своєму сезоні в Лізі1 він забив 12 м'ячів і став третім бомбардиром чемпіонату Франції. Це не залишило байдужими скаутів київського "Динамо" і літом 2007 за 6,5 млн. євро Бангура переїхав до Києва. Вже в своєму першому матчі він оформив хет-трик і не збирався зупинятися на цьому. Загалом за сезон він забив 21 гол і став кращим бомбардиром команди.
Але 2 липня 2009 року Україною розповсюдилася новина:"Бангура покидає "Динамо"!". За 11млн. євро французький клуб "Ренн" підписав гвінейського нападника. Далі наші дороги з ним розійшлися. Та ми знаємо, що після сезону в Франції він переїхав до зовсім не футбольної країни ОАЕ, де грає (а можливо заробляє гроші) в "Аль-Насрі".
Думаю, якби він залишився, то б зараз у свої 26 років був би на піку форми і за ним полювали кращі європейські клуби. Але сталося те, що сталося...
Франк Теміле (Нігерія).
Про цього гравця чули всі, але ніхто його не бачив. Ну це звичайно жарт. Але в кожному жарті є доля правди. Франк Теміле виходив на поле в складі першої команди київського "Динамо" лише одного разу. Зараз хлопцю 21 рік і вболівальники вже хочуть бачити на що він здатний.
Професійну кар'єру Теміле почав в нігерійському "Шутінг Старз". У вересні 2006 року переїхав до Мальти, де грав за "Валлетту". За словами мальтійських спеціалістів саме хороша гра Франка Теміле дозволила "Валлетті" стати чемпіоном Мальти в 2007/08 вперше за сім років. Всього за 20 матчів нападник (інколи півзахисник) забив 10 м'ячів. Після цього сезону його визнали кращим в трьох номінаціях: кращий форвард, кращий легіонер, найперспективніший молодий гравець.
Все це і підкупило київське "Динамо", яке 6 липня 2008 року підписало молодого футболіста. Крім нашої команди на нігерійця претендувало декілька німецьких клубів, а також норвезький "Русенборг". На даний момент Теміле грає тільки за молодіжний склад, але все ж я вірю, що він подолає цей період переходу з юнацького футболу в дорослий і стане одним з лідерів "Динамо".
Лукман Аруна, Браун Ідейє (Нігерія).
Про цих двох останнім часом не писав тільки лінивий, тому я втримаюся. Скажу тільки, що якби не вони, то я б не написав цієї статті, якби не вони, то не було б таких цікавих вистав після голів, якби не вони, то хто б прийшов цього літа до "Динамо".
Класні футболісти, які відразу вписалися в команду. Головне, не скидати обертів і все в них буде добре.
В цьому матеріалі не згадав "металурга" Аді. Але сенс його згадувати, якщо він не зіграв жодної гри за київський клуб і не факт, що зіграє. А так всіх африканців, які зіграли хоч якусь роль в історії "Динамо" описав.
Надіюсь цьогорічні новачки продовжуватимуть вражати вболівальників своєю грою, а скаути, в свою чергу, продовжуватимуть знаходити таланти з цього чудового континенту - Африки.
