Динамо в УЄФА - надовго ?

За останні роки про ДК написано та сказано чимало - від нищівної критики до улещуючих компліментів. Дещо було справедливим (реакція на гру команди при Сабо, Дем'яненко), а от хвалити поки динамівців особливо немає за що. Справа не в чемпіонаті, в якому тривалої мотивації можна дочекатися лише постійними ротаціями та "перманентно-омолодженим складом". За умови традиційної гіпертравматичності основного складу киян поки що проблем із зібраністю та настроєм не існує (постійно тренери змушені відкривати нових "вчорашніх дублерів, що грюкають у двері основної команди" по ходу сезону, при тому, що гра останніх навіть не з найсильнішими суперниками викликає чимало дорікань). Та як довго це буде тривати ? Нова сила у нашому футболі (і скоріше це тимчасово) у вигляді Металіста - не більше , аніж результат невдалого старту Шахтаря та звичних уже проблем Дніпра. Хтось скаже, що таким чином народжуються чемпіони (варто згадати останній чемпіонат Іспанії, скоріше програний Барсою, Вільяреалом, аніж виграний Реалом), проте в Україні ситуація дещо інша . Так, група команд (Металіст, Ворскла, Металург Д, Дніпро) на сьогоднішній день претендують на високі місця. Але чи на найвище ? Динамо у такій ситуації досить важко настроюватись на матчі чемпіонату, РІВЕНЬ якого, а не рівень гри окремих команд залишається незмінним напротязі уже багатьох років. Ефект "подвигів минулої осені" також дає про себе знати як окремий мотиваційний елемент. Я говорю і наголошую лише на мотиваційних питаннях, бо дуже важко віриться у те, що якась команда , крім означених вище, може бодай наблизитись за рівнем підбору виконавців або тактичними аспектами до Динамо. Зазвичай у нас робилося так: Динамо виграє декілька матчів по ходу сезону, або просто демонструє гру - і всі невдачі відпадають самі собою. Як у пресі, так і в самій команді. Ця ненормальна ситуація + тренерська некомпетентність останніх років вилилися у те, що вже й матчі чемпіонату давалися з величезними труднощами, об'єктивно рівень гри знизився, і все це в купі могло призвести до значних проблем (звичайно більших, аніж програний Шахтарю чемпіонат ще в першому колі). Хотілося б вірити, що ці часи позаду. Дії керівництва клубу, його тренерського штабу можна охарактеризувати однією надзвичайною банальністю (якою також зловживали в недалекому минулому) -- у нас будується КОМАНДА. До чого все це? Як на мене, у цьому році за наше Динамо не було нікому соромно, особливо - в Лізі. Як в цьому випадку розглядати потрапляння у КУЄФА -- як досягнення, чи як можливість? Мабуть, до жеребкування багато хто мріяв про цей Кубок з усезростаючою реальністю, а після - ... Після ми зрозуміли, що багато що залежить не тільки від Динамо К. Єврокубки - це екзамен, який ДК уже витримало, але подальший успіх - це задача з багатьма невідомими. Можна згадати роки "весняного футболу", традиційний нефарт з суддівством. Але попри все я хочу, аби Динамо показало ГРУ, справжню, з багатьма моментами, забитими м'ячами (бажано лише в чужі ворота), на класних швидкостях. І я вірю в те, що це - здійсненна мрія, яка наблизить нашу команду до серйозного європейського успіху