"В Турции мне не оставили вариантов, кроме суда": экс-полузащитник "Зари" Гречишкин объяснил, почему не играл год

Колишній півзахисник збірної України Дмитро Гречишкін, який поїхав виступати до Туреччини ще 2021 року, зараз перебуває у непростій ситуації. Про суд, пошук нового клубу та вимушений простій він розповів «УФ».

«У Генчерберлігі все на високому рівні»

— Дмитре, останніми місяцями ти зник з поля зору футбольної громадськості. Як твої справи?

— Моєю останньою командою був Сакар'яспор. На жаль, так сталося, що клуб на мене не розраховував. У ситуації, щоб розірвати контракт в односторонньому порядку, мені довелося подавати до суду. Я його виграв, і зараз у пошуку нових варіантів продовження кар'єри.

— Ще в середині 2021 року ти перейшов до турецького Генчерберлігі. Що тоді стало для тебе відправною точкою – змінити чемпіонат, адже в Олександрії ти був одним з лідерів?

— Мені надійшла непогана пропозиція. Хоча були й інші, але варіант із Генчерберлігі здався найбільш серйозним, оскільки клуб одразу надіслав контракт. На сімейній раді вирішили, що це буде оптимальним варіантом. Все-таки у Туреччині тепло, команда зі столиці — Анкари. Також заочно мені скинули фотографії бази, умови для тренувань, сподобалося все. А коли я побачив сам усе на власні очі, то без сумнівів підписав контракт.

«Коли у команді є земляк, легше адаптуватися»

— Якою тобі видалася Перша ліга місцевого чемпіонату?

— Тут дуже серйозна першість. Навіть у Першу лігу приїжджають якісні легіонери та і місцеві футболісти якісні. Це я говорю не тільки тому, що я тут грав.

Насправді ця ліга є цікавою, інтенсивною. У розмовах з іншими гравцями розумію, що з кожним роком сюди важче потрапити. Вимоги до футболістів зростають. Тут і хороші стадіони.

— Швидко опанував спілкування, що, напевно, було найважливішим?

— Певний час це зайняло, але с самого початку до мене в команді добре ставилися. А трохи згодом приїхав Олександр Бєляєв (зараз цей півзахисник виступає за Олександрію – колеги із сайту Sport-express.ua записували з ним велике інтерв’ю, – прим. С.Д.), і це, звісно, ще швидше допомагало адаптуватися у новому колективі. Тим більше, що у Генчерберлігі був перекладач, тож особливих проблем не виникало.

Цей період своєї кар'єри я згадую з теплотою, тому й зараз переживаю за команду, хочу, щоб вона якнайшвидше повернулася до Суперліги, де їй місце, але поки що не все добре складається.

Довідка «УФ»

За Генчерберлігі у 2021-21 роках Гречишкін провів 52 матчі, 2 голи та 4 асисти, за Сакар'яспор у 2023-24 роках – 12 матчів.

«Керівництво та тренер перекладали відповідальність один на одного»

— Судячи зі статистики, півтора роки в тебе все було добре, але згодом стався перехід у Сакар'яспор. Виникли проблеми?

— Не сказав би. У Сакар'яспор я переходив по ходу сезону і спочатку мені довіряли, потім на моє місце почали ставити іншого футболіста, далі – знову мене. Я ще мав рік контракту, але розмовляв з керівництвом, яке мені повністю довіряло. Потрібно було думати, чи перевозити сім'ю з Анкари. Просто в Туреччині часто буває, що з початком нового сезону склад команди змінюється чи не повністю, і ці моменти, про всяк випадок, потрібно було передбачити.

Коли я повернувся з відпустки, тренер повідомив, що на мене не розраховує. Керівництво та наставник перекладали відповідальність один на одного. Таке буває. У результаті, нам не вдалося мирно розійтися, тому довелося вдатися до інших засобів. Як я вже сказав, суд опинився на моїй стороні. І це вже перегорнута сторінка.

— Не прикро, перейти до команди і за півроку йти до суду?

— Звісно, прикро. Я намагався домовитись із клубом. У мене був чинний контракт, але з їхнього боку жодних зустрічних кроків не було. Повідомили, що тренуватимуся окремо від команди.

Я проконсультувався з цього приводу з юристами, які сказали, що таке неможливо: мовляв, я іноземець і якщо мене приберуть із команди, то сміливо можна йти до суду, так втрачається не лише трансферна ціна, а й ігрова практика.

До останнього не хотів приймати радикальних рішень, але іншого шляху, як виявилося, не було. І що найцікавіше, що в Сакар'яспорі мені не дали чіткої відповіді, чому так сталося.

— Що собою являв Сакар'яспор?

— Вони мають класний стадіон, фани завжди підтримують команду. Але, якщо порівнювати базу, наприклад, з Генчерберлігі, то тут є чого прагнути. Але в Сакар'яспору зараз триває реконструкція полів, бази, тож усе в них, гадаю, буде гаразд.

Справа в тому, що у Першій лізі Туреччини виступає 20 команд і практично всі колективи перед стартом сезону ставлять завдання виходу до еліти. У турнірній таблиці щільність божевільна. Від зони вильоту до місця, яке дозволяє боротися за підвищення у класі, часто лише п'ять очок. Дві-три перемоги – і ти нагорі чи навпаки. Тому клуби й намагаються, щоб інфраструктура була на рівні.

«Турецьку мову так і не вивчив»

— На початку розмови ти сказав, що знаходишся у пошуку нової команди. Чи є варіанти?

— Конкретики немає. Спілкуюсь із агентами, але далі розмов справа поки не доходить.

— Ти живеш у Туреччині. Цілком адаптувався?

— Все нормально. Тут доброзичливі люди. Місцеві жителі люблять, коли ти турецькою говориш якісь фрази, посміхаються. В нашому домі є люди й з України, намагаємося триматися разом, допомагаємо один одному. Особливих побутових проблем тут не зустрічав.

— Турецьку мову не вивчив?

— Ні:) Деякі слова можу сказати, але не більше того.

— Тобі 33 роки. Не можна сказати, що вік коли потрібно закінчувати, але часу залишилося не так багато. Які твої найближчі мрії?

— Звісно, хочу повернутися у футбол. Я сповнений сил і бажань. Я самостійно підтримую форму, благо, я сам по собі режимний. Залишилося діло за малим, знайти свою команду.