Яшари дал откровенное интервью: за что должен благодарить тренера, побеждавшего Украину, и кого выберет между "Динамо" и "Шахтером"

Не так часто буває таке в наші дні, щоб легіонер із середняка УПЛ викликався в свою національну збірну та навіть забивав у її складі. Але шаблони та стереотипи рве півзахисник ЛНЗ (Черкаси) Мухаррем Яшарі: саме представляючи клуб із України, він досягнув прогресу в збірній Косова та відкрив лік своїм голам у недавньому матчі з Литвою.

Та й у цілому прогрес цього 26-річного футболіста не можна не відзначити: в 28 матчах за черкаський клуб він оформив уже дев’ять результативних дій (2 голи та 7 асистів) і зараз входить у те невеличке коло зарубіжних гравців УПЛ, які своєю працею здорово прокачали кар’єру та потихеньку додають у трансферній вартості.

Ну так чому б не представити, нарешті, Яшарі? Скромний Мухаррем кілька разів переносив бесіду з «УФ», але після ударного періоду в збірній погодився відповісти на запитання сайту «Український футбол».

Ми поставили Яшарі запитання руба:

Як відкрив лік своїм голам за Косово і чому нахапався карток;

За яких обставин опинився в ЛНЗ і чи задоволений своїми виступами в Україні;

Чи знає таких культових персонажів, як брати Даллку, Халімі та Хомутов;

Кого вибере: Динамо чи Шахтар, футболку Судакова чи Ярмоленка;

Чи правда, що вже розглядає варіанти із закордонних клубів.

На більшість із наших запитань Мухаррем відповів, а де проявив скромність – те ми ще обов’язково випитаємо, був би тільки привід – а саме, якісна та результативна гра самого Яшарі. Це він нам пообіцяв!

– Дякую! Звичайно, я дуже радий, що забив свій перший гол, але більше радий перемозі.

– Перш за все, переживав за нашу збірну. Вдячний товаришам по команді, що вони привели матч до перемоги. Я боровся за м’яч, прикро, що вийшов у тому моменті фол. Сподіваюся, все добре з суперником із Литви. Я завжди маю бажання грати за збірну Косова, тож хочу й надалі бути корисним.

– Я повинен сказати своїм товаришам по команді спасибі за все, тому що вони допомогли мені забити і збірній – виграти цю гру. А вітання… Ми всі разом як програємо, так і перемагаємо. І перемогу разом відзначили, як одна команда.

– Буває, що ролі співпадають. Але в листопаді – ні. Я діяв у збірній Косово на позиції лівого вінгера у двох матчах, і це була дуже хороша гра з мого боку. Звичайно, я знаю, як діяти на 3-4 позиціях у тактичних схемах. Це мені допомагає, адже в ЛНЗ я граю центрального півзахисника – іноді атакувального, іноді оборонного плану.

– Мені потрібно дуже подякувати Франко, тому що він повірив у мене, поставив у перші одинадцять. Чи цікаво працювати? Навіть більше скажу – дуже добре працювати з ним.

– Та ми самі маємо знати віхи біографії свого головного тренера. В збірній Косова ми концентруємося вже на своїх поточних завданнях.

– Звичайно, він стежить за мною в українській Прем’єр-лізі! І він щасливий, тому що я добре виступаю в українському чемпіонаті, тому й він запрошує мене до національної збірної. Я можу впевнено сказати, що відколи в Україні з’явилися гравці з Косова, звісно, за ними тут стежать.

І взагалі, УПЛ – це гарна, добротна ліга. Всі знають, що Шахтар і Динамо багато років грають у єврокубках і мають свої успіхи.

– Це питання вам потрібно поставити Франко Фода, а не мені, ха-ха.

– Та у нас є багато зірок, але якщо треба відзначити кількох, тоді це вінгер Едон Жегрова (Лілль), центрбек Амір Ррахмані (Наполі), нападник Ведат Мурічі (Мальорка), півзахисник Мілот Рашика (Бешикташ), воротар Аро Муріч (Іпсвіч).

– Тут у нас теж класний вибір. Ну, наприклад, центральні півзахисники Ліндон Емерлаху (Баллкані), Ррон Броя (Дріта), Альберт Дабігай (Дріта). Чудово знаю їх можливості, вважаю, дуже гідні футболісти.

– Вибачте, щодо цієї гри я не хочу говорити.

– Ні, я вважаю, що це звичайний підкат з мого боку і жодних жовтих, але так вирішив арбітр. Ну, що ж – це в протоколі матчу.

– Я був зі своєю командою Дріта на підготовці в Анталії, і так вийшло, що зіграв добре в деяких іграх. Напевно, на той момент в ЛНЗ за мною вже стежили. Вони надіслали мені пропозицію, і я прийняв. От і все.

– Я – професіонал і повинен вміти концентруватися на футболі. Якось так вийшло, що в команді було багато новачків з різних країн, але ми досягнули взаєморозуміння. Вдячний колективу ЛНЗ, що я зміг уже в дебютне півріччя пограти в УПЛ, відчути цей чемпіонат. Отже, адаптацію вдалося завершити більш-менш вчасно, як це й потрібно було.

– О, так, це було трохи болісно, але зараз це нормально для мене. Проте, знову ж таки, я роблю свою роботу – граю в футбол. А от українцям дуже співчуваю, ви тут живете, страждаєте. Це розриває серце навіть людини зі сторони.

– Їм, працюю, відновлююся…

– Ні, ну справді. Я не дуже люблю виходити на вулицю, але іноді випиваю по філіжанці кави з товаришами по команді.

– Я можу спілкуватися з усіма, адже англійською володіє багато хто в ЛНЗ. Але простіше порозумітися, звісно ж, із Дайко та Саліху.

– У тій грі відбулося багато подій, і справді могли бути різні варіанти. Але я не хочу применшувати гру суперника. Ворскла любить вигравати, як і ми, тож ми поступилися хорошому супернику з якісними гравцями. Це – футбол. Але ми програємо і забуваємо про цю гру, ми зараз зосереджені на грі з Вересом.

– Я вірю в свою команду, що ми виграємо цю гру. Але у Вереса хороша команда, тренерський штаб нам детально все розбере.

– Це була важка гра для мене, тому що це дебют, а тут ще й суперник із числа найбільш сильних. Так, можна сказати, що, як для першого матчу, це була дуже сильна гра. Так мені вдалося відразу ж зрозуміти, наскільки сильна УПЛ і які тут можуть бути випробування.

– У нас багато що є вже згадати. Та що там! Із кутових заходило, дальніми ударами заходило. ЛНЗ дає на згадку гарні матчі. Проте я виділяти щось окреме не хочу. Моя команда допомагає мені робити хорошу статистику, і я хочу зробити все найкраще, щоб допомогти команді вигравати.

– Звичайно, іноді моя роль змінюється. Та це нормально. Добре, що я готовий до цього й можу зіграти, як я вже говорив, на кількох різних позиціях.

– Мені подобаються і Дулуб, і Карраско, я не маю права виділяти когось одного. Можу сказати, що для мене Карраско означає дуже хорошу тактику, і ми зіграли дуже хороші ігри, які можна довго згадувати.

– Шахтар для мене найкраща команда тут.

– Для мене Судаков просто дивовижний. Класний футболіст. Але я хотів би додати, що легко в УПЛ не буває і в кожній команді є на кого звернути увагу.

– Я скажу, що це може бути п’яте або максимум шосте місце. За моїми враженнями, безперечно, ЛНЗ заслуговує на хороші результати.

– Тато Агрон і мама Зірафете. Щодо спорту, то тільки я в родині футболіст.

– У моєму рідному місті Мітровиця є команда Трепча'89. Я в ній починав, рано дебютував, рано в національну команду викликався. При мені наш клуб вперше виграв чемпіонат Косова. Далі я побував у таких клубах, як Пріштіна та Дріта. Насправді ж грав саме за Трепчу та Дріту. Багато пограв у домашньому чемпіонаті, проте, звісно, хотів розвиватися. Для косоварів стати легіонером – це логічне продовження кар’єри, в збірній багато футболістів із клубів усього світу. Тож і я розглянув варіанти й вибрав у підсумку ЛНЗ і Україну.

– Так, щоразу я грав на позиції півзахисника. Просто іноді на різних точках граю.

– Якщо коротко: досягти великих успіхів і одного разу зіграти в Лізі чемпіонів.

– Бажаю їм зупинити війну так швидко, як вони зможуть, жити нормальним життям і мати багато шанувальників на стадіонах. Дуже не вистачає фанів, радий, коли їх допускають і чути їхню підтримку.

– Так, я всіх їх знаю, ці хлопці відомі і в Косові.

– Я не хочу нічого говорити про пропозиції, у мене є мій агент, і він працює для цього.

– Я грав проти нього раніше, я його знаю. Передаю привіт!

– На перші два питання відповідь станом на сьогодні – «ні». Щодо другого, то я хочу обмінятися футболками з Судаковим або Ярмоленком.

– З обома! Я із задоволенням позбирав би футболки із України, щоб були на пам’ять.