Блогер: "Вряд ли поведение Судакову уже можно изменить именно в "Шахтере", и именно у Пушича. А вот Шовковский начал это менять у Шапаренко, как следствие..."

Судаков - чудовий футболіст. Можливо не на ті гроші, які хоче за нього Шахтар, а за адекватні суми - топ. Проблема, що він обирає для себе максимально зручні умови та обставини. І не так часто дивує суперників чимось «не характерним для себе».

Він і геній, він і суттєво обмежує свою команду за умови позиційного нападу одночасно. Ось непоганий приклад.

Щойнаменше двічі в першій половині тайму виникав схожий епізод. Обидва рази такі ситуації ставалися після розворотів атак з правого флангу на лівий фланг.

1. Матвієнко отримує передачу справа, має можливість зробити декілька кроків вперед, щоб виграти час на відкривання для Судакова у гектарі вільного простору. Однак Георгій обирає те, що й зазвичай в 9 ситуаціях з 10, стягнутися до мʼяча, щоб отримати короткий пас. Майже завжди між тим, щоб відкритися в глибині під отримання передачі, він відкочується назад, щоб в подальшому самостійно виконувати передачі в глибину (як в епізоді Невертона під кінець тайму, де той зупиняв шпагатом).

2. Тому Матвієнко виконує передачу на Невертона, що опиняється один проти двох. Усі звикли до трикутної взаємодії фулбека, вінгера та інсайда. Однак Георгій не хоче давати інтенсивність «не на своїх умовах», тому тут трикутника немає. А для ізо - не та позиція в Невертона, щоб вмикати «режим Мудрика» проти чотирьох. Тобто, розворот атаки відбувається заради того, щоб покращити ігрову позицію. Але чи покращилася ігрова позиція? Виходить розворот заради розвороту…

Вже в момент передачі Матвієнка, Судаков міг почати відкриватися десь там, де його позначено на другому слайді. Створити пасову лінію під Невертона - це прискоритися. А це зайвий раз спітніти. Цього схоже Георгій не любить: йому подобається футбол на його умовах.

Навряд це вже можна змінити саме в Шахтарі, і саме в Пушича. В Динамо в Лєднєва схожу поведінку змінити не змогли. В Поліссі в Лєднєва це поки також залишається без змін.

А от Шовковський почав це змінювати в Шапаренка, як наслідок, то в Миколи вже є й голи, є й асисти в більшій кількості, ніж торік. Микола тепер не стягується до партнерів постійно. Напевне, Георгій теж на це здатен, але він не бачить себе в іншій більш гнучкій ролі. Спроби Патріка його переконати в необхідності змін закінчилися фіаско. При тому Марлон вже продемонстрував, що може диригувати з глибини (асист на Зубкова), що йому не потрібна допомога проти суперника, який сідає низько. Йому потрібен зайвий адресат для передач, а не людина, що грає в 5 метрах від нього.

Підсумую. Шахтар і так створив купу моментів: за тайм більше, ніж за 60 хвилин з Динамо. Шахтар забив другий мʼяч, мабуть, дотягне до перемоги. Але наявність в Георгія більшого ентузіазму ось в таких ситуаціях в позиційних атаках та довіра до партнерів - це ще декілька потенційних моментів до вже наявних. А в підсумку й, можливо, більша кількість голів. Проте в Шахтарі погоджуються втрачати кожної гри декілька потенційних моментів, щоб не створювати напруження у роздягальні. Подивимося наприкінці сезону, можливо таке рішення себе виправдає. Тоді доведеться хвалити мудрих керівників.