"Сборная Украины получит эксклюзивную форму от adidas": директор "УАФ Маркетинг" – о новых партнерах

Генеральний директор «УАФ Маркетинг» Артемійс Рябовс у великому інтерв'ю «УФ» розповів про відновлення співпраці з adidas та роботу в команді Андрія Шевченка.

Окрім партнерства з adidas ви також дізнаєтесь про інші напрямки, над якими працює «УАФ Маркетинг»

«Збірна України отримає ексклюзивну форму від adidas»

– УАФ та adidas знову працюють разом. Ми побачили національну збірну в матчах Ліги націй в оновленій формі. А що стояло за цим?

– Це була цікава і складна робота. Ми з Андрієм Миколайовичем Шевченком після його обрання президентом УАФ вирушили до Німеччини на перемовини з CEO adidas Бьорном Гуделем. На тій зустрічі було принципово вирішено, що adidas повернеться в український футбол. Андрій Миколайович пояснив Бьорну, чому це потрібно. Ми були впевнені, що УАФ та adidas можуть утворити які якісне партнерство, залучивши світовий бренд, який допоможе нам розвивати весь український футбол.

– На який термін підписана угода?

– На шість років. Але найголовніше навіть не це, а те, що adidas чітко дав зрозуміти, що підписаний 6-річний контракт – не тільки про екіпіровку. Це будівництво інфраструктури для дитячо-юнацького футболу, створення унікальної лінійки одягу для жіночих команд (раніше жінки грали у чоловічій), тренувальна лінійка, безліч соціальних ініціатив з УАФ Foundation.

– Чи відповідає дійсності інформація, що у президента УАФ Андрія Шевченка є особистий контракт з adidas та з цієї угоди він матиме певні преференції?

– В Андрія Миколайовича немає і ніколи не було особистого контракту з Adidas. Я знав особисто Бьорна ще за часів роботи в PUMA і розповів йому, що Андрій Шевченко став президентом УАФ і є можливість обговорити сумісну співпрацю. Так усе й почалося.

– Багато запитань виникло, чому національна збірна вже грає в adidas, а решта ще в Joma? Це про missmanagment?

– Коли я прийшов працювати в УАФ, то мене поставили перед фактом, що у мене залишилося півроку до кінця контракту з Joma. Для вашого розуміння – в орбіті УАФ знаходиться більше 20-ти різних збірних. За такий короткий період часу нереально всі збірні переодягнути в одну форму й оформити юридично партнерство.

Мова ж не лише про ігрові комплекти, а й про тренувальні, повсякденні та парадні, а також інші елементи футбольного побуту збірних. Я можу навести приклад збірної Німеччини, коли за три роки до початку контракту з новим технічним спонсором було оголошено про співпрацю. Тобто перехідний період, який ми зараз здійснюємо за кілька місяців, німці робитимуть три роки.

Нами було прийнято рішення запустити повноцінну роботу з національною командою і поступово займатися іншими. Це спільне рішення з партнером. Для того, щоб усе реалізувати, потрібно дуже багато часу. Ми хотіли голосно заявити про повернення adidas і нам це вдалося. В усіх магазинах adidas в Україні зараз – українська збірна, наші футболісти. Далі буде тільки краще. Наступного року всі зможуть побачити проміжні результати нашого партнерства.

– У нас буде ексклюзивна форма від adidas в наступному циклі?

– До початку кваліфікації – точно ні. Збірна України отримає ексклюзивну форму від adidas восени 2025 року.

Так швидко вони не зможуть це зробити. У партнерів adidas є можливість лімітованим командам надати опцію створити унікальний дизайн. Щоб була своя айдентика, відсилання до різних символів, історії та ексклюзивна стилістика. Від нас не завжди все залежить. Є бажання УАФ, але є глобальні дедлайни adidas. Ми не можемо диктувати лише свої умови і десь треба йти на компроміси.

– У старої команди УАФ не було напрацювань по цьому питанню?

– За них я точно не можу відповідати. Я прийняв УАФ «Маркетинг» в тому стані, в якому він був на початок року.

«BMW розробляє концепт нового автобусу збірної України»

– Крім adidas, у вас є вже домовленість про співпрацю з новим автомобільним партнером. Як вдалося залучити BMW?

– Для мене робота з партнерами – не просто вливання грошей. Окрім спонсорства, вони повинні бути залучені у соціальних проектах та думати про майбутнє. Мене дуже підкупила позиція BMW та «АВТ Баварія» (імпортера BMW в Україні), що саме від них ішла ініціатива долучитися до соціальних проектів.

Очільниця УАФ Foundation Олена Балбек спільно з новими партнерами працюють в тому напрямку. Це велика колаборація, яка працює в бік соціальних проектів та майбутніх активацій.

Можу розкрити для читачів «УФ» інсайд про розробку концепту нового автобусу для збірної України, він буде представлений в майбутньому. Також «АВТ Баварія» хоче, щоб коли збірна Україна та УАФ з'являлися на публіці, це були їх авто, це рекламні прояви, які використовуються для промо. Для нас це також закриття логістичних питань і звісно фінансова підтримка благодійних проектів.

– Який кейс вдалося реалізувати новій команді УАФ Маркетинг, про який ми ще не знали?

– Є кілька напрямків, над якими ми зараз працюємо. Влітку ми з Whitebit реалізували колекцію карток, щоб додати інтерактиву з уболівальниками. Я зараз займаюся з командою зі створення нашого інтернет-магазину, щоб закрити потреби для всіх уболівальників не тільки в Україні, а й за кордоном. Це один з пріоритетів на 2025 рік. Загалом моя головна функція – це залучення міжнародних партнерів, робота на світовому ринку.

– Благодійний матч Game4Ukraine став успішним прикладом того, як не дати західній аудиторії забути про війну в України. Ваша команда шукає нові формати, аби наша трагедія залишалася у фокусі міжнародної спільноти?

– Люди в Англії та Європі на літо 2023 року почали забувати про війну. Наше завдання було нагадати, що конфлікт триває. Показати, що разом із легендами футболу зробити великий івент і нагадати, що кожного дня в Україні гинуть люди. Мені здається, у нас тоді це вийшло.

Зараз потрібні інші формати комунікації. Для цього ми і створили УАФ Foundaition, щоб футбол ніс соціальну відповідальність, інтегрувати постраждалих від війни, адаптивний футбол. Щоб якомога більше людей змогли через футбол відновитися і повернутися до звичного життя.

«Після Рангніка УАФ працює над семінаром за участі спортидректора Челсі»

– Можна згадати історію з приїздом Ральфа Рангніка. Як ви вмовили головного тренера збірної Австрії та колишнього наставника Шальке, Штутгарта, РБ Лейпциг і МЮ приїхати в Україну під час війни?

– В особистій бесіді з Андрієм Миколайовичем ми думали, як українські фахівці можуть отримати для себе новий досвід. По зуму було б не воно і тут зіграло те, що я знав агента Ральфа. Набрав його і запитав: «Хотіли б ви приїхати в Україну, щоб провести семінар для українських тренерів?» Він відповів, що для нього це буде честь. Пан Рангнік був захоплений Києвом і глибоко вразив нас тим, як він знає біографію Лобановського, український менталітет.

Ральфа дуже сильно зачепив стихійний меморіал на Майдані, де прапорці символізують полеглого воїна. Він дістав телефон, сфотографував і сказав, що показуватиме своїм гравцям, що якщо вони говоритимуть про втому, то вони не втомилися – Україна втомилася платити таку ціну за своє існування.

– Схожі семінари ми побачимо в майбутньому?

– Є домовленість із деякими фахівцями і з ким ведуться переговори. Ми домовилися зі спортивним директором Челсі Джо Шилдсом. Наступний семінар буде для наших функціонерів. Необов'язково запрошувати лише медійних персон, краще – професіоналів у різних напрямках, які потужно роблять свою роботу, які б передавали свій досвід і робили українські кадри сильнішими.

«Коли тебе запрошує Шевченко, ти не можеш сказати «ні»

– Робота в Україні для вас є першим досвідом, коли заходиш в новий проект, який треба підхопити на ходу?

– Це дуже великий виклик професійний і побутовий, коли ти приїжджаєш у країну, де активно йде війна. Я за цей час дуже перейнявся Україною і повністю переїхав сюди. Хочу віддаватися повністю своєю роботою. Одним із ключових факторів є довіра президента УАФ. Коли я отримав дзвінок від нього, я не міг сказати ні. Бути корисним у своїй сфері.

– Приїзд в Україну певним чином пов’язаний із вашою співпрацею з гравцем національної збірної України Олександром Зінченком?

– Від початку війни ми з Андрієм Миколайовичем і Сашком Зінченком ми активно були залучені до допомоги Україні. Андрій Миколайович побачив мене в роботі і вирішив, що я можу принести користь в УАФ.

– Ви були пов'язані з Україною до цього?

– У моєї мами є українське коріння. Моя хрещена живе в Каневі. Уперше я відвідав Україну 2019 року, я був на матчі Україна - Португалія. Мені тут дуже все подобається.

Я хочу якнайшвидше інтегруватися у ваше суспільство, швидко опанувати українську мову. Я повністю її розумію і трохи спілкуюся. Якщо бракує слів – з колегами переходжу на англійську, мене всі добре розуміють.

– Непросто було залишати комфортне життя в Лондоні та приїхати в Україну, де щовечора літають дрони та ракети?

– Я оселився за кілька хвилин від роботи, щоб нічого не відволікало. Комендантська година для мене не проблема, бо весь час проводиш на роботі та вдома.

– Як ваша сім'я відреагувала на переїзд в Україну?

– Щоб прийняти рішення приїхати з Лондона працювати в Україну, мені довелось добре все обдумати і зважити. Я не розумів, як взагалі жити в Україні. Збоку це здавалось дуже страшно. Я думав, що я перетну кордон України й одразу потраплю на театр бойових дій. Але тепер я знаю, що це не так. Хоча мама дуже сильно переживає, часто телефонує.

Я прийняв для себе цей виклик і своїм прикладом хочу показати, що можна приїжджати в Україну і досягати успіху, незважаючи ні на що.

– Для вас були вирішальними аргументи Андрія Миколайовича або вашого близького друга Олександра Зінченка?

– Я намагався абстрагуватися і прийняти рішення самостійно. Саша підтримав моє рішення.

«Зінченко відіграв велику роль у моєму житті»

– А як ви пов'язали своє життя з футболом?

– Моя любов до футболу з'явилася з Євро-2004. Я зрозумів, як ця гра об'єднує націю і яку роль відіграє в суспільстві. Почав стежити і загорівся мрією опинитися в професійному футболі.

– А була улюблена команда чи гравець?

– До 2010 року футбол був одним із моїх захоплень. До цього я займався бойовими мистецтвами. Я був в олімпійській команді з тхеквондо. Потім я почав щільно стежити за Манчестер Юнайтед, що призвело до подальшого зростання.

– І за мрією працювати у футболі ви поїхали в Англію?

– Я здобув вищу освіту вдома і для себе я шукав професійний виклик. Я приїхав до Манчестера і, незважаючи на те, що був фанатом МЮ, я з першого погляду закохався в стадіон Етіхад.

– Ви одразу хотіли стати спортивним менеджером?

– Так. Я чітко знав, що хочу працювати функціонером. Тут я хочу сказати величезне спасибі Саші Зінченку, який допоміг мені відбутися як фахівцю. Разом із ним я почав робити перші кроки і відбувся в професії. Я працював з іміджевими правами Саші, коли він був у Сіті. Познайомився з найкращими фахівцями, які робили цю роботу. Величезний список контактів, який я придбав, намагаюся імплементувати в роботі тут.

– Як вийшло, що Олександр довірив вам бути його комерційним директором?

– Ми з Сашою познайомилися, коли я працював у відомому магазині Classic Football Shirts, який реалізує старі футболки. Я займався відкриттям цього магазину і написав Саші в Instagram, щоб він прийшов на відкриття. Тоді в Англії у мене було мало друзів, як і в нього. За цей час ми дуже сильно подружилися. Згодом він мені запропонував працювати з ним у Манчестер Сіті.

– Що означає для хлопця з не футбольної країни опинитися всередині АПЛ? Те, що здається свого роду недосяжним?

– Усе, що ми бачимо на картинці – 5% від тієї роботи, яку виконує кожен із підрозділів у клубі. У Ман Сіті 200-300 осіб обслуговують команду. Пласт роботи божевільний. Потрібно зберігати постійний фокус, щоб робити все на високому рівні, у чому я переконався на власні очі.

– Знайомство з якими людьми справило на вас найбільший вплив?

– Сім'я Гюндоганів. Ілкай і його оточення дуже багато чого навчили мене. Я зрозумів, що футбол працює, як один великий механізм. Він зіграв одну з ключових ролей у моєму зростанні.

– Вас також занесло в Арсенал, коли Зінченко туди перейшов. Чим відрізняється вертикаль у традиційних клубах і які не так давно злетіли, як на прикладі Сіті?

– Ман Сіті на 10 років перебуває попереду всіх. Я не так багато часу провів в Арсеналі, як опікувався справами Олександра.

– Наскільки Андрій Шевченко залучений у процеси життєдіяльності УАФ? Як працювати пліч-о-пліч із легендою?

– Андрій Миколайович – сильний менеджер, який постійно вникає в роботу всіх департаментів і намагається допомогти кожному члену команди. Він вміє об’єднувати навколо себе людей. Для нас це дуже велика підтримка, коли така фігура тримає руку на пульсі і перебуває разом з нами в офісі. Для мене це величезний показник людських якостей і професіоналізму.

– Які висновки було зроблено після історії з поганим полем у Познані?

– Спільно з тренерським штабом ми кілька місяців тому прийняли рішення грати тут. Є певні вимоги від УЄФА щодо термінів. Особисто Сергію Станіславовичу дуже сподобалась база неподалік Познані. Це 40-50 км поруч, і там чудові умови для тренування та комфорту збірної. Команда перебуває разом, жодних відволікаючих чинників. Відтак поруч очевидним варіантом був стадіон саме у Познані.

Перед вибором наш адміністратор поїхав дивитися поле і воно було ідеальним. Коли усе затвердили – назад нічого не можна було відмотати. Я розмовляв із директором стадіону і він пояснив, що газон не прижився після зміни плюс погодні умови вплинули [на якість ігрового поля]. Ми перебуваємо в таких умовах, що потрібно шукати стадіон на домашні ігри, виходячи з реалій. Так от, ми вдячні Польщі за гостинність і віримо, що тимчасові труднощі не похитнуть загального враження від міст і стадіонів, у яких після повномасштабного вторгнення окупантів гостинно зустрічають наші клуби та збірні.