Демобилизации не будет. Зато депутаты говорят о гарантированных отпусках и ротациях

Установлення граничних термінів служби обговорювали, коли розглядали законопроєкт про нові умови призову. Однак саму норму виключили з остаточної редакції. А Міноборони й Генштаб пообіцяли розробити окремий проєкт закону з конкретними умовами демобілізації.

З травня, коли закон проголосували, минуло майже п'ять місяців. Проте в Міноборони й Генштабі не комунікують стану підготовки законопроєкту про терміни служби.

Натомість у парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки кажуть, що розробляти проєкт не починали. І фактично демобілізації не буде. Тому компромісом, на думку депутатів, могло б стати гарантування відпусток і ротацій.

Ухвалення нового закону про мобілізацію тривало кілька місяців із жвавими дискусіями, у тому числі щодо норми про демобілізацію. У версії урядового проєкту закону, який парламент ухвалив у першому читанні ще в лютому 2024-го, була норма про демобілізацію після 36 місяців служби.

Але перед другим читанням у квітні цю норму виключили. LB.ua докладно писав про те, що це зробили на прохання головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який в листі нардепам безпекового комітету пообіцяв, що питання демобілізації вирішать згодом, окремим законом.

Тому в фінальній редакції закону про мобілізацію, в прикінцевих положеннях прописали рекомендацію Кабміну, МО та ГШ (щоправда, без конкретних термінів) підготувати окремий закон про демобілізацію. Як розповів LB.ua член безпекового комітету Вадим Івченко, була також домовленість про розробку такого проєкту упродовж наступних восьми місяців.

А у червні на засіданні оборонного комітету обговорювали необхідність подання такого законопроєкту не пізніше жовтня 2024 року, аби до кінця року була можливість його ухвалення в цілому.

У серпні секретар оборонного комітету Роман Костенко (“Голос”) стверджував: після того, як запрацював закон про мобілізацію, її динаміка значно покращилася, тож “якщо до кінця літа темпи мобілізації збережуться, можна буде напрацьовувати та вносити до парламенту законопроєкт про демобілізацію”.

Восени ситуація з мобілізацією погіршилася. Джерела LB.ua в оборонному комітеті повідомили, що таку інформацію доповіли 18 вересня на закритому засіданні за участю представників МО та ГШ.

“Додатковою проблемою стали понад 80 тисяч випадків СЗЧ. Тому про демобілізацію взагалі не йдеться. Зрозуміло, що й окремого закону про звільнення зі служби також не буде. МО та ГШ не будуть публічно комунікувати цю тему через її чутливість для військових і їхніх родин. Та непопулярність для суспільства, по суті — електорату. Оскільки для демобілізації насправді треба посилити мобілізацію, щоб замінити тих, хто майже три роки в окопах», — розповів один учасник наради.

На запит LB.ua про стан підготовки окремого законопроєкту про демобілізацію ні Міноборони, ні Генштаб на час виходу матеріалу так і не відповіли.

А за словами членкині оборонного комітету Соломії Бобровської («Голос»), стан підготовки такого проєкту закону на нульовому рівні.

«Якщо прямо казати, то обіцянки підготувати його просто були ширмою, щоб заспокоїти суспільство», — сказала вона LB.ua.

“Це на етапі ухвалення закону про мобілізацію ми чітко розуміли — кроку для демобілізації не буде. І наразі розмови про такий окремий законопроєкт немає. Бо темпи мобілізації хоча і кращі, ніж були на початку року, але недостатні. Фактично ми тільки поповнюємо наші бригади, однак не можемо набрати нові для виконання бойових завдань”, — додав член комітету Вадим Івченко (“Батьківщина”).

Члени оборонного комітету одностайні у тому, що найближчим часом демобілізації не буде.

“На жаль, суспільство реально забуло, що у нас війна. Тому нам треба більше мобілізувати, щоб захищати країну. Отож, яка демобілізація?”, — заявив ще один член безпекового комітету Олександр Федієнко (“Слуга народу”).

Натомість депутати визнають, що проблеми з відпочинком та відновленням тих, хто воює майже три роки, все ж треба вирішувати.

“Варто поставити питання не про демобілізацію, а про ефективне застосування тих військовослужбовців, які є у розпорядженні. У нас армія — 1 млн. З них, приблизно, до 400 тисяч — це ті, хто безпосередньо, як кажуть, в окопах та на передовій. Їм треба дати можливість відпочити. Саме їх принаймні треба вивести на ротацію. І ми постійно про це ведемо консультації з МО та ГШ, шукаємо механізми”, — зазначив Олександр Федієнко.

Варто нагадати, що після призначення генерала Сирського Головнокомандувачем ЗСУ у лютому цього року президент уже доручав йому провести ревізію особового складу, щоб знайти в тилу більше придатних до бойових дій військовослужбовців. Тоді Володимир Зеленський називав приблизно ті ж цифри, що й нардеп Федієнко вісім місяців по тому.

Соломія Бобровська розповіла, що лише за останній місяць вона з колегами з комітету об’їхала десятки військових частин, в тому числі на гарячих напрямках.

“Командири кажуть, що в першу чергу їм потрібні люди. Не дрони, не РЕБи, а люди… Тому, максимум, що можна зараз зробити — це імплементувати гарантовані ротації. І не за 10 чи 20 кілометрів від фронту, коли хлопці сидять у сусідньому районі. А зробити справжнє виведення бригади з нуля в тил на ППД . Щоб там люди могли ходити на службу, але не бути там цілодобово. Аби вони мали можливість ночувати з сім'ями, а в день йти на службу”, — запропонувала нардепка.

Ще один варіант — це збільшення термінів відпусток або хоча б та гарантування, що кожен може отримати передбачені законом 30 днів на рік.

Морпіх Іван Костенко, який перебуває в лавах ЗСУ з 2014-го, у спілкуванні з LB.ua погодився, що демобілізація справді наразі неможлива, оскільки не вистачає людей.

“Тож щоб думати про демобілізацію, треба спочатку провести мобілізацію. З цим якраз нічого не робиться і це найбільше питання… А ця історія про “багато військових в тилу, давайте їх на фронт” — це знову про те, що “давайте якось обійдемось без мобілізації”. І це не про розв'язання проблеми”, — сказав військовий.

Молодший лейтенант ЗСУ Олександр (Мадяр) Матяш, який ще у 2015-2016 роках воював проти росіян, а після повномасштабного вторгнення знову пішов захищати країну, переконаний, що насправді держава може розв'язати питання як мобілізації, так і демобілізації.

“Але ж це непопулярне рішення для більшості громадян України. А для влади головне — збереження електорального активу… Тому цей електорат сидить по ресторанах та розважається, його не чіпають… Чи це справедливо? Я загалом не вірю в справедливість”, — сказав він.

Водночас Матяш зазначив, що “поки ця війна не стане війною кожного українця, ми не зможемо говорити про якусь консолідацію суспільства”. Саме ж питання про демобілізацію, на його думку, піднялося через публічний факт СЗЧ Сергія Гнезділова.

“Я з ним знайомий. Я його не підтримую, але його, б…ь, розумію… І у мене є мій крайній термін. Три роки… Я почав війну з 24.02.2022, офіційно мобілізувався по документах 10.06.25. Тому я чесно віддаю свій борг країні до 10.06.25, а потім поставлю питання: “Пацани, що там з моєю демобілізацією?”. І, повірте мені, у більшості військовослужбовців закарбувалася обіцяна владою цифра про демобілізацію після 36 місяців. Отож, я прогнозую, що вже у лютому-березні 2025 року ми будемо мати величезні проблеми. Бо люди, які воюють спочатку, вони не просто втомилися”, — додав Матяш у спілкуванні з LB.ua.

Ветеран війни Юрій Гудименко також згодився, що говорити про демобілізацію можна лише у разі посилення мобілізації.

“І дуже великої. Це необхідність призову плюс-мінус мільйона людей”, — сказав він.

Тому, на думку Гудименка, простого рішення бути не може, проблему можна вирішити лише комплексно. По-перше, переглянути роздутий штат заброньованих.

“Набронювали таку неймовірну кількість людей, що тепер на вулиці натрапити на заброньованого набагато легше, ніж на того, хто потенційно підпадає під мобілізацію. Яскравий приклад — поліція охорони, це підрозділ Нацполу, який виконує функції охорони кіосків, приватних квартир, офісів і так далі. А це 16 тисяч людей — потенційно, чотири бригади. Таким чином держава сама себе позбавляє можливості набирати нових людей до армії”, — наголосив ветеран.

По-друге, в Силах оборони є внутрішні резерви, оскільки деякі штати в тилу не просто роздуті, а дуже роздуті, переконаний Гудименко.

По-третє, за його словами, треба розібратися з відпустками.

“Варто чесно сказати: “Пацани, дембелю не буде до кінця війни. Але давайте ми вам дамо відпустки не оці короткі відпустки, як зараз. І не такі, що їх взагалі не отримують. А зробимо за ізраїльською системою, коли ти, грубо кажучи, місяць на нулі, а потім обов'язково місяць у тилу”, — запропонував він.

“Ми в ситуації, коли хорошого вибору немає, — констатував Юрій Гудименко. — Ми маємо обирати між поганим рішенням і поганим рішенням. Однак ті, хто в державі мають ухвалити таке рішення, не чухаються. Тому, скоріш за все, ми дотягнемо до ситуації, коли проблема стане критичною і рішення доведеться ухвалювати через кров і сльози”.