"Брондбю" (Дания): представляем соперника

Представляємо нашого майбутнього суперника.

Повна назва: Brøndbyernes Idrætsforening

Дата заснування: 3 грудня 1964 року

Стадіон: «Брондбю» (29 000 місць)

Президент: Ян Бех Андерсен

Головний тренер: Єспер Соренсен

Позиція у данській Суперлізі-2023/2024: 2-га

Чемпіон Данії: 11 титулів (1985, 1987, 1988, 1990, 1991, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 2001/02, 2004/05, 2020/21).

Кубок Данії: 5 (1988/89, 1993/94, 1997/98, 2002/03, 2004/05, 2007/08, 2017/18).

Кубок ліги: 2 (2005, 2006)

Суперкубок Данії: 4 (1994, 1996, 1997, 2002)

«Брондбю» – це справжнісінький бренд датського футболу. Команда, яку у 80-ті та 90-ті роки минулого століття побоювалися не лише досвідчені єврокубкові бійці, а й гранди європейського футболу, яким періодично міцно діставалося від «хлопців із західних околиць». Прізвисько команди, до речі, не має жодного відношення до географічного розташування міста Брондбю, яке якраз навпаки знаходиться на південному сході країни, неподалік від столиці – Копенгагена. Пояснюється прізвисько тим, що більшість уболівальників клубу живуть у західній частині міста – у неблагополучних районах.

А починалося все з того, що 3 грудня далекого 1964 року дві команди одного міста об'єдналися, утворили новий футбольний клуб і за сукупністю своїх попередніх досягнень були визначені в шосту аматорську лігу чемпіонату Данії. Варто зазначити, що це був далеко не найгірший варіант, адже футбольна першість датського королівства налічувала одинадцять (!) футбольних ліг. «Брондбю» розпочав своє сходження з шостого дивізіону.

Перші десять років стрімкого зльоту не спостерігалося, хоча певна динаміка все-таки була присутня – під керівництвом Лейфа Андерсена «хлопці» вийшли до Зеландсерієну (п'ятий дивізіон), а через кілька років команді під керівництвом Джона Сіндінга підкорилася четверта ліга (Данмарксерієн).

Далі в 1973 році посаду президента «Брондбю» обійняв 27-річний екскапітан команди Пер Б'єррегорд (і очолював клуб наступні 36 років), після чого в клубі настали «золоті часи». Кістяк команди склала сім'я Лаудрупів – Фінн Лаудруп зі своїм зведеним братом Еббе Сковдалем та синами Мікаелем та Браяном. Команда бадьоро пройшла від Данмарксерієн до елітного дивізіону, де на третій рік стала чемпіоном країни, базовою командою збірної та грозою авторитетів на європейській арені. Крім братів Лаудрупів, у тому складі виблискували Петер Шмейхель, Кім Вілфорт, Ларс Ольсен, Йон Єнсен, Бент Крістенсен, Мортен Ольсен, Еббе Санд, Кім Крістоф. У 1990-му році «хлопці» досягли найвищого клубного досягнення, вибивши з розіграшу Кубка УЄФА «Айнтрахт» та «Баєр», діставшись півфіналу турніру. Тут данцям елементарно не вистачило досвіду, і вони випадково на останніх хвилинах поступилися путівкою до фіналу римській «Ромі».

Як ми вже казали, кістяк збірної Данії того часу складали гравці «Брондбю». У відбірному циклі до Євро-1992 данці «завдяки» нічийному результату у грі зі збірною Північної Ірландії програли групу югославам, але тут у футбол втрутилася політика, Югославія залишилася без Євро-92, а збірна Данії, яка дивом потрапила до фінальної частини турніру, більше ні на чию милість покладатися не стала й феєрично виграла чемпіонський титул. Зупинити данську машину не змогли ані блискучі французи (з Кантона та Папеном), ані чудові голландці (Гулліт, ван Бастен, Райкаард тощо), ані прагматичні німці (Заммер, Клінсманн, Феллер).

Після зміни поколінь та перебудови клубного господарства «Брондбю», як і раніше, завжди представляв грізну силу й періодично наводив галасу в Європі – зокрема, перемогами над «Карлсруе», «Ліверпулем» чи «Баварією», але до колишніх висот добратися більше не вдавалося ніколи. Проте команда з Брондбю до 2006 року виграла ще п'ять чемпіонських титулів та шість срібних комплектів нагород датської суперліги. З того часу за вісімнадцять років колекція «Брондбю» поповнилася лише одним чемпіонським титулом та двома Кубками країни.

За підсумками минулого сезону в данській Суперлізі «Брондбю» посів друге місце, поступившись лише одним очком чемпіону – «Мідтьюллану». У 32-х матчах команда здобула 18 перемог, 8 разів зіграла внічию та 6 разів поступилася, різниця забитих та пропущених м'ячів – 60:35.

Найкращим бомбардиром команди за підсумками сезону став 27-річний хавбек Ніколай Валлюс, в активі якого 13 голів (та 8 результативних передач), 10 забитих м'ячів у доробку норвежця Охі Омоїджуанфо, а японець Юїто Сузукі забив 9 голів.

У Кубку Данії «Брондбю» дістався чвертьфінальної стадії, де за сумою двох зустрічей поступився «Орхусу» (0:2 у гостях, 2:1 удома).

«Брондбю» до зустрічі з «Динамо» вже встигнув провести три контрольних матчі в рамках підготовки до нового сезону. На домашньому етапі команда поступилася «Вайле» (0:2), а вже в Австрії видала результативний поєдинок із празькою «Спартою» (5:2) та зіграла внічию з бельгійським «Антверпеном» (0:0).

Зазначимо, що спаринг із киянами стане для «Брондбю» останнім у рамках літньої підготовки. Що стосується сезону-2024/2025 у данській Суперлізі, то він стартує для команди 21 липня виїзним поєдинком проти «Віборга». Також на «Брондбю» чекає виступ у Ліги конференцій з другого кваліфікаційного раунду.

З січня 2023 року команду очолює данський спеціаліст Єспер Соренсен. Будучи вихованцем «Орхуса», Єспер, який виступав на позиції центрального півзахисника, подавав великі надії, викликався до юнацьких та молодіжної збірної Данії, але всю кар'єру провів на батьківщині, загалом маючи у своєму активі більше 300 матчів на клубному рівні.

Закінчивши ігрову кар'єру в 2006-му, за три роки Соренсен став асистентом головного тренера в рідному «Орхусі». Згодом чергував виконання функцій помічника тренера з самостійною роботою, а в 2021-му очолив молодіжну збірну Данії. Під його керівництвом данська «молодіжка» претендувала на вихід до фінальної частини Євро-2023 (U23), але поступилася цим правом Хорватії.

Незважаючи на невдачу, наприкінці 2022-го зі спеціалістом продовжили контракт, але на початку 2023-го він залишив молодіжну збірну та очолив «Брондбю». І якщо перший сезон під керівництвом нового наставника команда завершила на п’ятому місці, не вийшовши до єврокубків, то в минулому вже стала віцечемпіоном.

Шляхи «Динамо» та «Брондбю» раніше перетиналися двічі в єврокубках, і в обох випадках успіх був на боці киян. У першому раунді Ліги чемпіонів-1991/1992 «біло-сині» після домашньої нічиєї (1:1) здобули виїзну перемогу (1:0), а у вирішальному раунді кваліфікації Ліги чемпіонів-1997/1998 динамівці після виїзної перемоги (4:2) зберегли необхідну різницю, поступившись на домашній арені з мінімальним рахунком (0:1).