Блогер: "Шапаренко вырос в чрезвычайного футболиста по нашим реалиям. Теперь что-то похожее должно пройти Михайленко"

Читачі наслухалися Ютубу та почали багато запитувати: правда чи п*здьож, що заміна Шапі майже готова? Сьогодні ще новини доїхали. Питання півзахисту глибоке і досить серйозне, вже багато обпікались, наприклад, з оверперформансом Лєднєва в Зорі. Памʼятаєте ще «Лєднєва треба повертати прямо зараз» чи «Лєднєв посилить Динамо»? Бажання гайпу штовхає людей займатися прутнею, бо конвертується добре, доки хвиля несе. Ставка, що гасла підхоплюються на ура працює. І не лише у футболі.

Почнемо з Михайленка, бо теж Микола, як і Шапаренко. Давайте одразу домовимось: ставити кваліфікацію Михайленка під сумнів не буду. Він наділений головною якістю для ЦП в таких командах, як Динамо - він має інтелект. Це виділяє його з-поміж купи тих…але не будемо нікого ображати зараз…тих, хто так і не заграв (прізвища гугляться). Однак в чому проблема «глобально»? Окей, не проблема, а складність? Нічого нового - роль та функція.

Хтось може сперечатися, його право: в деяких поєдинках Володимиру Бражку бракувало концентрації та виконання в передачах в межах фінальної третини, де не було швидких та очевидних рішень. Я не намагаюся сказати, що Вова поганий футболіст. Ні. Але він не був дотичним раніше (в достатній кількості ігрового часу) до екосистем, де це ВАЖЛИВО. В дублі та молодіжці його часто ставили на ЦЗ, а в Патріка за креатив відповідали Чурко та Булеца. Тому Вові зараз банально не вистачає досвіду оперування мʼячем в стиснених часом та опікою просторах.

Почнемо з гри з мʼячем та креативу. Микола ще застав «іспанську парадигму», де його готували до «ролі Рибалки». Тому йому знайоме таке поняття, як «обсяг гри з мʼячем». Це не 15-20 передач за матч, а більше. Це додає балів, однак їх тут же знімає час в Костюка і Мороза - т.з. «гра під мостом» в півзахисників (ОП/ЦП). Підсумок: Микола має розуміння, що таке інтенсивна пасова гра, однак тривалого перебування в ній немає. Бо й Ротань з часом відмовився від #ротаньстайлу, а Микола в останні тижні більше смахує на вертикального інсайда рівня Буяльського за Реброва. Однак повертаюся до початку - Микола має інтелект. Це і призводить до якісної оцінки в режимі реального часу простору, партнерів та суперників. Звідси і моменти, що він має.

Я радію його поверненню (хоча б на збори), бо маю слабкість до гравців з інтелектом. Однак давайте поставимо поруч Шапаренка та оцінимо усі можливі ризики.

Ключовий з них - здатність «перетравлювати неймовірні обсяги мʼяча». Шапа зараз панівний болхендлер команди, її головний плеймейкер. Шапа постійно пропонує себе для передач (фактично в усіх фазах атаки), а Динамо в більшості поєдинків грає з мʼячем. Шапа - двигун в усіх сенсах. Деякі ЦЗ Динамо не надто вправні у просуванні, а ті що вправні - вразливі до психологічного тиску, наприклад. Тож дивимося чи мав Михайленко досвід просування в обсягах Шапаренка:

⁃ 15.7/90 просувань здійснював Шапаренко в сезоні, що минає

⁃ 8.79/90 в Михайленка, майже вдвічі менше

Повертаємося до початку, де «роль та функція». В останні тижні ММ (для зручності) виконує роль людини до якої мʼяч власне й підіймають. Тож ось цю яскраву та примітну для ока гру він демонструє не зовсім в тій парадигмі, що й МШ. Перевіряємо:

⁃ 6.71/90 ведень мʼяча з просуванням має МШ

⁃ 2.82/90 в ММ

Заспокоює лише факт, що ММ не Лєднєв. Однак усім, і Миколі теж, треба готуватися до нового виклику. Станом на зараз Буяльський ідеальний для УПЛ гравець на роль та функцію, яку частково виконував ММ в Олександрії зараз. А Бражко одноосібно прогресію не витягне. Тому саме третій хав і має «тягати мʼяч» та «розвозити» його, як Glovo. В Олександрії ММ отримував лише 8.14/90 передач з просуванням, в МШ в Динамо - 11/90. Це підтягується і до кількості передач: 53.8/90 в МШ проти 34.9/90 в ММ.

Шапа виконує більше передач до фінальної 1/3 (16.7/90 проти 10.5/90), отже частіше будує атаки з низької позиції.

Однак кількість передач ще не вирок, хоча дзвіночок тривожний. Проблема ще й в іншому, в якості цих передач. Олександрія трішечки вертикальніша за Динамо, хоча ідеологічно - горизонтальна команда.

Проте:

⁃ якщо подивитися на якість утримання мʼяча (та на чужій половині зокрема), то МШ має перевагу (90.5% проти 88.5% та 88.8% проти 86.2%), вона не фатальна

⁃ фатальна різниця в % Passing Contribution (досі працюю над стислим позначенням цієї метрики, але поки тримайте в голові додаткову вартість створену передачею в порівнянні з середнім гравцем), пасові рішення Шапаренка гостріші (+10.32%), Михайленкові - стерильніші

Звідси ММ приймає участь в білдапі створення суттєво меншої кількості очікуваних голів (0.30 проти 0.13 xG). Радує, що сама Олександрія просто стерильна в атаці, а Микола заручник цього процесу. Ще радує інший факт: Михайленко переважає Шапаренка за кількістю створених моментів з гри (1.09/90 проти 0.75/90) та хА цих моментів (0.09/90 проти 0.06/90). Це саме про партнерів Михайленка, а не про нього самого. Сам він гостріший в останній фазі, ніж в білдапі, бо партнери (проблема нападника) нульові в останній фазі.

Не настільки велика різниця в xThreat, що продукується на 100 передач:

⁃ 0.56 хТ в Шапаренка

⁃ 0.42 хТ в Михайленка

Підсумовуючи усе: Шапа виріс у надзвичайного футболіста за нашим реаліями. Тепер щось схоже має пройти Михайленко. Заяви різних одіозних рибалок, що ММ вже «майже готова заміна» МШ є чималим перебільшенням. Роль Шапаренка - дуже обʼємна. Тому треба одразу готуватися, що з перших секунд не все буде ідеально. І це абсолютно НОРМАЛЬНО. Це нормально, що для такої складної ролі потрібен час. Планку очікувань варто одразу спускати.

Вважаю, що недарма Шовковський спробував перейти на трійку в захисті. Це вирішує одразу дві чи навіть три проблеми (Шапаренко, Буяльський та Ярмоленко). Схоже про думки на майбутнє. На папері (та й по факту) цей компаунд здатен значно додати швидкості транзиції. За умови відпрацювання системи (а не як інколи із Кривбасом), скоротиться кількість «складних рішень» - просто згадайте кількість виходів Дубінчака віч-на-віч. А якщо «складні рішення» не потрібні, то не потрібні Шапаренко, Буяльський та Ярмоленко. Їх чесноти важливі, коли суперник в 10 тіл стоїть у власній третині. За умови швидкої транзиції - ситуації, коли суперник в 10 тіл стоїть у власній третині виникатимуть рідше. За таких умов я не вважаю нереальною картину, де обидві позиції в центрі поля займають Михайленко та Яцик (про нього ще погоримо окремо).

Ще раз: роль Шапаренка дуже обʼємна.

Це ми побачимо вже наступній частині, де розглянемо гру обох без мʼяча у фазі захисту.