Блогер о возможном приходе ван Леувена в "Динамо": "Трудно рассчитывать, что ему удастся воспроизвести те же игровые условия"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграмі поділився черговим аналізом чемпіонату України:

Просили її, бо давно не було.

На дні таблиці обидва харківські колективи:

⁃ найменше хPoints

⁃ найгірша різниця між створеним біля чужих та допущеним біля власних воріт

Нагорі - Шахтар і Дніпро-1.

Цікавий кейс в Олександрії та Кривбасу: обидві команди (в Сашків ще гра в запасі) награли на 24 хР. Але фактична різниця - 6 очок. Чому? Доки Олександрія оверперфить моменти (забили на 9.69 голів БІЛЬШЕ за очікування), в цей самий час Кривбас тринькає їх зі страшною силою (забили на 8.94 голи МЕНШЕ за очікування). Команди заслуговували десь ~ те саме, але в одних залітає різна прутня, а в інших витрачаються big chance моменти. Під Вернидубом ще недавно хиталося крісло (в заголовках ЗМІ), але тут дійсно історія, що тренер не може реалізовувати моменти за своїх гравців.

Чому на цьому акцентую? Через Зорю і Патріка. Зараз пішов тренд, що раніше проглядався через інші прізвища (Вернидуб, Максимов, Скрипник і т.д.).

Вже декілька разів скидали скріни коментів, бо сам їх хіба вранці на горщику переглядаю, де було майже дослівно: «От Патрік - нев‘їбєнний, бо з обмеженим ресурсом зміг!»

Мудрий український нарід чомусь не розділяє «обмежений ресурс» та «ігрові умови, що виникають». Логіка, якщо зміг з хз ким, то зможе і в Динамо - хибна за визначенням. Пояснюю.

Зоря має найбільший в УПЛ оверперф - майже 10 голів зверху від створеного в моментах (9.99). Звідси і додаткові 8.8 очок.

Зараз навіть не беру до уваги ігрові стилі, % володіння та інше задротство, лише теорія ймовірності:

⁃ наскільки ймовірним було настання події А (Зоря набрала на 8.8 очок більше очікування)

⁃ за умови, наприклад, настання події В (потрапляння Зорі в стрік Кривбасу з 8.94 недозабитими голами)

Відповідь: 0%! Щоб тоді говорили? Що писали? Певно щось максимально протилежне.

Пам’ятаєте декілька років тому, коли усі носилися зі Скрипником, як зі святинею, я пропонував відкинути емоції, та подивитися на основу успіху: аномальну реалізацію Зорею дальніх ударів (Лєднєва та Кочергіна). Мудрий український нарід бив себе в груди: «В Дінама єго!».

Той стрік у Зорі, нажаль, не продовжився у Ворсклі: полтавчани вже забили на 7.8 голів МЕНШЕ за очікування. Ворскла дійсно кризова в сенсі реалізації, в усьому іншому команда рівня Колосу, Кривбасу та Олександрії. Тобто - контендер на 5 місце! Безбожно херять моменти, та вдома прохідний двір, бо захисту немає, як явища. Тому Скрипника зараз і змішують з лайном...

Тут закінчується один кейс, та починається інший: «А що якби у Скрипника були притомні ЦЗ?». Але іншим разом.

Це все до чого? Кваліфікація Патріка, як спеціаліста не має ставитися під сумнів. Але в голові варто тримати два факти:

⁃ Динамо зараз на рівні -2.66 голів від очікування, тож якщо цей тренд збережеться (а він може зберегтися, бо в сезоні 20/21 Динамо забило на 0.43 голи менше очікування, а за рік лише на 1.81 більше), то Патрік не зможе досягнути того, чого від нього очікують

⁃ Зоря допустила на ~8 очікуваних голів більше за Динамо, і я б не став стверджувати, що за іменами захист киян виглядає суттєво переконливішим за захист Зорі з Батаговим

Висновок: важко розраховувати, що Патріку вдастся відтворити в Динамо ігрові умові, які сприяють оверперфу в Зорі. Михайличенко вже пробував. Наприклад, Динамо точно не зможе грати з меншим відсотком володіння за Рух (як це було у Зорі в останньому турі).

Що стається, коли Динамо грає «як Зоря» усі побачили за Михайличенка: тоді на «зустрічних» киян тягав, як півень курку, навіть Колос.

Кваліфікація захисників просто не дозволить зберігати навіть нинішній рівень (0.86 xGA в захисті), бо це вже було у згаданому сезоні Михайличенка, коли усі переконалися (1.14 xGA). Але в мудрого українського народу дуже коротка пам’ять.

Якщо на дистанції найближчих 10 турів Зоря натрапить на «негативний стрік», коли забиватимуть менше за створене, то наліт легендарного пилу з образу Патріка швидко розвіється. Але поки це саме його «Година слави», як декілька років тому в Скрипника: історія ходить колом!