Блогер: "Цыганкову в "Динамо" не приходилось так часто возвращаться в защиту"

(Публикуется на языке оригинала)

Блогер Михайло Смоловий в своєму Telegram-каналі порівняв гру Віктора Циганкова в складі "Динамо" та "Жирони".

Було/стало: Віктор Циганков (атака)

Вінгер, 25 років (Жирона)

Якщо шукати найбільш вдалі порівняння, то кожен матч за Жирону в Ла Лізі можна прирівнювати матчу за Динамо в єврокубках. Усе дуже близько.

Бо відмінностей між Ла Лігою та УПЛ багато. Головні: відсутність часу думати в процесі та більший рівень спротиву. Наприклад, майже вдвічі зменшилася кількість обведень, а їх якість з 72.2% в УПЛ впала до...28.6%.

Також не важко помітити, що Циганков став суттєво менше атакувати штрафний майданчик:

⁃ кількість входжень впала вдвічі

⁃ в ДЕВ’ЯТЬ разів впала кількість передач в периметр та суттєво впала точність до 28.6%

Якщо в Києві Віктор був справжнім плеймейкером у фінальній третині (одним з двох), мав хвилини з м’ячем там сяяти, то в Жироні в нього лише миті. Я б навіть сказав, що він трансформується в...ресивера. З людини, яка віддає, в гравця, що приймає. В Жироні став отримувати кількісно менше передач з просуванням (на третину), але ж і відсоток володіння в команд різний.

Підкреслює падіння частоти зустрічей з м’ячем в штрафному і кількість катбеків від лицьової (3.28/90 -> 0.75/90). Тобто варіативність його використання в атаці скоротилася. Чому? На відміну від Динамо, в Жирони є певні сталі та структурні функції в атаці. Звісно, ситуативно трапляються імпровізації, але вони не основа усього процесу.

В УПЛ перед Віктором рідко з’являвся простір, що з’являється в Ла Лізі:

⁃ на 0.8 метри зросла середня дистанція ведення

⁃ майже втричі зросла кількість створених моментів з ведення

⁃ ще одним аргументом може слугувати зростання кількості ведень з просуванням (пам’ятаємо про % володіння)

І тут ми знову повертаємося до теми фізичних кондицій та готовності організму Циганкова долати більші дистанції. В Динамо не доводилося так часто повертатися в захист, в Жироні ніколи і в атаці перевести подих, бо потрібно виконувати свою частину роботи. Тож подальший успіх залежатиме не в останню чергу від фітнесу.

Голи, як бачимо забиває типові: на перший план виходить не стільки скілл і майстерність, скільки здатність добігти та дограти епізод до кінця. Поки добігає та дограє, тому побажаємо добігати і догравати й надалі.

Якщо зможе подолати мовний бар’єр та глибше інтегруватися, додати ще в дриблінгу/плеймейкінгу (усе для цього є), то це допоможе вийти на принципово інший рівень.

Якщо в Динамо Віктор був справжнім плеймейкером (одним з двох) у фінальній третині, то в Жироні перетворюється на ресивера. На перший план виходять не техніка та ювелірне виконання передач, а здатність добігати та догравати епізоди до кінця. Тож приходимо до висновку: ледь не головним фактором подальшого розвитку стануть фізичні кондиції Віктора.