Блогер: "Кабаев после заигрывания фулбека передачами из полуфланга в лицевую, часто выключался из эпизода, недорабатывая дальше"

(публикуется на языке оригинала)

Блогер Михайло Смоловий у своєму Telegram-каналі проаналізував гру вінгера "Динамо" Владислава Кабаєва.

Знову починаю трішки більше вірити у людство за результатами опитування вище. Дам вам ще часу. А поки доколупаємо Кабаєва, бо мені якось не заходять сентенції лисого про «віру». Віра в ЗСУ - це круто, і так має бути! А от віра без того, щоб спиратися на щось попахує...

Владислав Кабаєв: xThreat з гри

Тут наочна демонстрація загальних проблем у фінальній третині, що виникли в нього в Динамо. Якщо придивитися, то 9 індивідуальних дій з 22 найгостріших Кабаєв виконав у лівому напівфланзі. Тут він створив 20% свого обсягу хТ.

Власне в тій позиції, звідки і мав започатковувати загострення, залишаючи ширину (фланг) Дубінчаку/Вівчаренку. Подивіться на напрям передач: значний їх кластер саме в напрямку фулбека під простріл/кат. Усе ніби за підручником. Інша справа, що безпосередньо у штрафному 4 дії та лише 9% обсягу хТ.

Дорікати гравцю можна двома аспектами.

Перший. Після загравання фулбека ось цими передачами з напівфлангу до лицьової, він часто вимикався з епізоду, недопрацьовуючи далі (тобто залишаючись десь там і не створюючи пасової лінії вже від фулбека у зонах завершення). Наче на цьому його участь в епізоді має закінчуватися. Динамо створювало купу тиску на ворота, але Кабаєва майже ніколи не було на відскоках, рикошетах чи добиваннях, які раніше майже завжди «доїдав» Вербич.

На його фоні разюче контрастує перф Назара Волошина на зборах, який лізе та лізе до воріт. Згадайте хоча б останній його гол (чи передостанній): там вже Царенко готовий замикати в порожні ворота, а Назар, чорті звідки узявся. Випередив і свого, і чужих. Ось такої жаги наче «з голодного краю» Кабаєву бракує, немає хижого інстинкту. Його результативність в останніх сезонах промовисто натякає.

Другий. Замало створено чогось поза шаблоном (зміщення у напівфланг з пасом фулбеку до лицьової), реально одна-дві круті дії (наприклад, стрілка з лівого напівфлангу до правої частини штрафного, що перемикає напрям). Просто загадайте Де Пену: якість та усе різномаїття його подач та передач.

Але маю хороші новини: якщо власну імпровізацію в 27 років в забитій тілами фінальній третині вже не прокачати, бо не було прикладів успішного вирішення таких кейсів раніше!
То привчити не вимикатися та завжди за будь-яких умов займати правильну позицію в зонах завершення ще в теорії можливо!

Факт спроби підлаштуватися під алгоритми (9 з 22 хТ-дій у лівому напівфланзі) ми маємо. Тож тут і варто шукати опції для розвитку та збільшення ККД.
Бо такий самий факт - слабкість в оцінці ситуації для загострення в режимі реального часу. А тут щось покращити буде дуже складно.