"В "Эстерсунде" все говорили: "Поттер, Поттер". Я спросил: "Гарри?". Бывший динамовец Мазур играет за экс-клуб тренера "Челси"

Кілька років тому вони були на піку. Скромний шведський Естерсунд із Гремом Поттером на чолі перемагав Галатасарай, ПАОК, Герту, Зорю та Арсенал, виходячи в плей-офф ліги Європи 2017/18. Українець Мирослав Мазур у складі Сфинтул Георге ставав віце-чемпіоном Молдови та фіналістом тамтешнього кубка 2019 року.

Зараз Грем Поттер очолює Челсі, куди за суму до 100 млн. євро перейшов взимку Михайло Мудрик. Естерсунд виступає в Супереттан – шведській Першій лізі, де зберіг місце лише через плей-офф. А Мазур, який пройшов школу Динамо та дубль Ворскли, є провідним гравцем оборони Естерсунду.

Сайт «Український футбол» розпитав Мирослава Мазура про Естерсунд і Поттера, а також запитав про три поради нашим топ-легіонерам, які нині тільки починають освоюватися за кордоном.

‒ З великою повагою. То були славні часи Естерсунду, в клубі всі його поважають. Я, до речі, в дні, коли його призначили в Челсі, прийшов на тренування й почув, як усі одноклубники між собою радісно перемовлялися: «Поттер, Поттер». Я у них запитую: «Що – Поттер? Гаррі?». Вони пояснили, що це їхній колишній наставник очолив Челсі. В Естерсунді все ще є кілька гравців, які застали Поттера й пограли під його керівництвом.

‒ Я теж у пам’яті тримав той ефектний виступ Естерсунду в Лізі Європи кілька років тому. Звісно, звернув увагу, що цей клуб шість років поспіль грав у Аллсвенскан – найвищому дивізіоні. Він вилетів якраз напередодні минулого сезону. Втім, на той момент Естерсунд ішов на виліт у шведській Першій лізі – Супереттан. Здавалося, тільки диво могло його врятувати.

‒ Дійсно, в той момент сталося маленьке диво. Із 12 заключних матчів сезону Естерсунд програв лише один. Зокрема, ми виграли в плей-офф. Мені приємно, що я був частиною команди – із усіх матчів минулого сезону я пропустив тільки один через перебір карток. Для мене це був такий важливий момент – знову відчувати себе потрібним і важливим для колективу.

‒ Мені, загалом, подобалося в Польщі – Ягеллонія це хороший клуб, там абсолютно фантастичні вболівальники (просто подивіться, які шоу вони видають на центральній площі міста Білосток і на самому стадіоні). У цій сильній лізі мені було цікаво грати, проте мінялися тренери, на мою позицію запросили легіонера-іспанця, бракувало ігрової практики. Я опинився сам і без команди. Безмежно вдячний Естерсунду, що в такий момент він виступив із найбільш конкретною пропозицією та дав мені можливість повернутися в гру. В Естерсунді все добре, тут хороший тренер і колектив.

‒ Позавчора Естерсунд повернувся з турецьких зборів. Дуже якісно попрацювали – зіграли кілька спарингів, мали насичений тренувальний режим. Я, щоправда, пережив неприємну хворобу, застуду, але вже на ногах і з інтересом чекаю початку нового сезону. Швеція грає за системою «весна-осінь», менш як за два тижні нам грати на кубок із Варбергом.

‒ Наскільки розповідали шведи, виникли певні фінансові труднощі. Відмовився хтось із спонсорів. Але зараз, на щастя, все це позаду. В клубі все солідно: що обіцяють, те й виплачують день у день, хвилину в хвилину.

‒ Безперечно. То клуб більш скромних турнірних амбіцій, Умео дуже давно не бував у Аллсвенскан, регулярно то вилітаючи з Супереттан, то підіймаючись. А от Естерсунд зовсім недавно вилетів із вищого дивізіону. І, незважаючи на дуже складний минулий сезон, у клубі сподіваються повернутися на вищий рівень.

‒ А чому ні? У Швеції, на відміну від України, всі рівні за силами й бюджетами. Тут таке часто буває, що в першому колі одні лідери, а під кінець чемпіонату зовсім несподіваний клуб набирає хід і може в підсумку надолужити втрачене. А щоб хтось 5 років поспіль був чемпіоном або 10 років першим-другим, то тим більше.

Це в Україні ти ще до початку матчу Динамо – Минай можеш спрогнозувати, чим там усе закінчиться, у Швеції «побиття кошенят» не буває практично. Тому Естерсунд взагалі надихнувся другим півріччям 2022 року. Після такого важкого старту, коли ніхто в нас не вірив, команда зібралася й зберегла місце в Супереттан. Причому, грали на рівних і перемагали не лише аутсайдерів. На фоні сильних суперників показали свій потенціал і тепер у наступному сезоні до Естерсунду всі будуть ставитися як до дуже сильного опонента.

‒ Так, тут все на вищому рівні. Свій стадіон, тренувальна база – причому, недавно постелили штучний газон найсучаснішого покоління. У нас, гравців, абонемент на спа, тренувальний зал. Якісне медичне забезпечення. Уявіть собі, в першому матчі плей-офф я підвернув гомілку. Боліло, розпухнуло – нога стала, наче дві. Мені навіть милиці давали, щоб я міг ходити. Я з обуренням відхилив: «Ні за що не візьму в руки!»

До другого матчу плей-офф залишалося кілька днів, то, уявіть собі, мене поставили на ноги і я навіть зміг у ньому зіграти всі 90 хвилин. Ми виграли в Фалькенберга – 2:0 – і залишилися в Супереттан.

‒ Магнус Пауелл – дуже крутий спеціаліст. Багато забивав у Швеції та Норвегії, і там, і там збирав нагороди. У нього менталітет переможця. Коли в команди була криза, він знайшов можливості об’єднати колектив і дати нам новий поштовх у чемпіонаті. Радий, що він в мене повірив, і я зміг довести свій рівень.

‒ О, цікаво! А Магнус мені говорив, що бував в Україні, йому у нас сподобалося.

‒ Це для мене самого до цих пір загадка. Ну, гаразд – у часи Сачка я був молодим. Припустимо. Але я дебютував у Кубку України, ми виграли в Чорноморця. Мені вже сказали: «Молодець, летиш з нами на збори!». Я – в ентузіазмі, навіть у відпустку не їздив, готувався, а потім викликають і кажуть: «Іди в Гірник-Спорт або сам шукай собі оренду».

Ну й поворот! Що робити? Почав зв’язуватися з агентами, сам собі шукав варіанти. Потрапив у Сфінтул Георге – команда з медалями, пройшла в фінал Кубка Молдови, я регулярно граю, навіть на спільний збір молодіжної та національної збірних викликали. Повертаюся з оренди в Ворсклу – а там Максимов. У них ще йде чемпіонат, мене знову запевняють, що я красень і мій час прийшов. Далі настають збори – і я знову в молодіжній команді, круги бігаю навколо стадіону. В підсумку мені кажуть: «Максимов на тебе не розраховує». Кажу: «А як, коли він мене навіть не бачив?» Відповідають: «Нічого не знаємо, це рішення тренерського штабу, розривай контракт».

От так і завершилася моя історія з Ворсклою.

‒ Тренувався з Десною, але в них були великі фінансові проблеми, тож я не здивувався, що вони в підсумку припинили виступи. Було ще кілька варіантів – не домовилися. Дім є дім, звісно, я розглядаю варіанти з України, проте хочеться конкретики та серйозного ставлення, бо в попередніх клубах різного надивився.

‒ Естерсунд дуже чесно вчинив щодо мене, коли я переживав дуже важкий період у житті. Я вдячний клубу й зараз віддам усі сили, щоб у 2023 році Естерсунд виступив значно більш вдало, і чому ні – щоб поборовся за підвищення в класі. Якщо ж так складеться, що я отримаю пропозицію від значно більш амбітних клубів, і мій перехід буде вигідним усім сторонам, то можу спробувати сили й на вищому рівні. В мене, до речі, й у часи Естерсунду були пропозиції, але я відчуваю вдячність щодо цього клубу й не буду розмінюватися на несерйозні варіанти.

‒ Ілля заслужив! Топовий гравець, з кожним сезоном стає і ставатиме ще кращим. Ми з Забарним давні знайомі, ще коли на Позняках перетиналися в вуличних футбольних матчах. Навіть тоді, коли виходили грати у дворі, Ілля виділявся й подобався за своїми вольовими якостями. «Копа Позняки» дає життя. Звісно, це складний виклик – з УПЛ відразу в АПЛ, до того ж, складний для захисника варіант – клуб-аутсайдер. Але Борнмут заплатив за Забарного солідні гроші, розуміє, що це молодий гравець, який долає дуже серйозну різницю в класі. Думаю, все буде добре.

‒ Всі його згадують, як дуже вимогливого, проте ефективного тренера. У нього інтенсивний, швидкісний футбол. Він уміє поставити команді оригінальну гру. Завдяки тому, що силовий компонент у нього на рівні й гравці завжди добре підготовані, команда дуже здорово біжить. Ну, і в плані дисципліни Поттер дуже жорсткий, тримає футболістів у тонусі.

‒ Ні, це на рівень нижче за Супереттан. Можливо, колись перетнемося на Кубок Швеції. Буду радий побачити земляків.

‒ Я бачу по хлопцях, що вони давно готувалися до переїзду в закордонні клуби, тож навряд чи їм потрібні поради. Але, в цілому, є три таких важливих моменти. Перший – це знання мов, щоб спілкуватися з одноклубниками та краще розуміти вимоги тренерів. Другий – це адаптація до всього. Треба з розумінням ставитися до ментальних особливостей і традицій кожної країни, в якій опиняєшся. Ти – приїжджа людина, поважай місцеву культуру. Ну і третій – це везіння. Без нього не буває успіху в футболі.