Новая Зеландия - в поле зрения ФИФА

Едуард Паткевич (з Нової Зеландії)

У середу, 23 травня, на адресу Федерації футболу Нової Зеландії (ФФНЗ) надійшов лист від керівника Юридичного департаменту ФІФА Марко Віллиджа. У ньому йдеться про таке: «Зважуючи, що підготовка до товариського матчу Україна – Нова Зеландія йде повним ходом, продаються квитки, реалізуються комерційні права, ФІФА прохає ФФНЗ не відмовлятися від запланованого на 6 червня спарингу й виконати усі обов’язки, вказані в контрактній угоді».

Генеральна репетиція
Рішення новозеландців не їхати до Києва через кадрові проблеми - більш ніж дивне. Річ у тім, що для All Whites, як ще острів’яни називають свою збірну, поєдинок в Україні мав бути генеральною репетицією напередодні кваліфікації до ЧС-2010. Остання розпочнеться в цьому регіоні в жовтні-листопаді поточного року.

Дві сотні професіоналів
Футбольна асоціація Нової Зеландії заснована в далекому 1891 році, а в 1948-му стала членом ФІФА. Проте нині в країні нараховується лише дві сотні професіональних гравців у соккер. До того ж за популярністю футбол тут значно поступається крикету, не кажучи вже про регбі.

Надто низький клас
Нову Зеландію нерідко називають країною емігрантів, які складають майже половину населення її найбільшого міста – Окленда. Саме тут, на 25-тисячному North Harbour Stadium, проводить свої матчі національна збірна. На третину заповнена арена – це дуже гарний показник. Зазвичай на поєдинки внутрішньої першості приходить 3-5 тисяч глядачів. Клас новозеландських клубів – дуже низький, його ніяким чином не можна порівнювати навіть із рівнем гри представників української другої ліги. Проте місцевих уболівальників, складається враження, це особливо не обходить.

Всі умови для відпочинку
Аборигени сприймають гру перш за все як видовище, а не як битву за результат, тому навіть за рахунку 0:5 уболівальники спокійно чекають фінального свистка. А чому б ні, якщо на North Harbour Stadium створені всі умови для приємного відпочинку – зручні крісла, дах над трибунами, намети із прохолоджуючими напоями й традиційними сендвічами, магазинчики з футбольною атрибутикою, яка користується тут великою популярністю. Спорт-барів у Новій Зеландії вистачає, але вони здебільшого налаштовані на показ регбійних матчів. Навіть вирішальні поєдинки футбольного чемпіонату світу розглядаються тут як другорядні події!

Школа Руфера
Найефективніша пропаганда соккеру в Новій Зеландії – це дитячі академії, де юнаків навчають не лише фінтам, забезпечуючи до того ж їх сучасним екіпіруванням, бутсами, щитками… Одна з найавторитетніших шкіл, до речі, заснована найбільш відомим новозеландським гравцем Уїнтоном Руфером, який у складі бременського «Вердера» став чемпіоном Німеччини в сезоні-1992/93 та переможцем європейського Кубка кубків. В такі секції емігранти, які ще не встигли проникнутися любов’ю до регбі, залюбки віддають своїх дітлахів. Та все ж наразі місцеві фани з нетерпінням чекають на чемпіонат світу з регбі 2011 року. Про ЧС-2010, який проводитиме ФІФА, багато хто тут навіть не знає.

На згадку про Блохіна
У 1982 році збірна Нової Зеландії потрапила до однієї фінальної групи чемпіонату світу з командою СРСР. Радянські футболісти тоді виграли без особливих проблем - 3:0, і два з трьох голів - в активі українців. Відзначились нинішній наставник збірної нашої держави Олег Блохін і Сергій Балтача, котрий записав на свій рахунок 1100-й м’яч в історії фінальних турнірів світових першостей.